Напружені торгові стосунки, які на сьогодні склалися між Україною, Росією та Білоруссю щодо різних груп товарів, давно вже отримали назву «торгових війн», які потребують негайного перемир’я. Про обмеження, заборони та майбутній розвиток подій у ефірі Українського національного радіо розповів експерт аграрних ринків, керівник Інформаційного агентства AgroNews Руслан Швець.
Доброго дня, пане Руслане. Найперше питання, яке спадає на думку, у зв’язку з недавніми подіями навколо призупинення обігу товарів між Україною, Росією та Білоруссю, — чи не пов’язані між собою ці заборони?
Між ситуацією, що склалася в Україні з білоруськими виробниками та тим станом справ, який ми спостерігаємо наразі із Росією, я не бачу жодного зв’язку. Якщо порівняти експорт української молочної продукції з її імпортом, то, звичайно, балансу ми не побачимо. Якщо за 10 місяців 2011 року Україна експортувала молочної продукції близько 66 тисяч тонн, то з Білорусії Україна отримує цифру в десятки разів меншу. Це близько 3 тисяч тонн.
Цифра, яку ви назвали, — 66 тисяч тонн — стосується всієї молочної продукції чи лише твердих сирів, які були заборонені?
Це щодо сирів. Окрім того, з цих 66 тисяч тонн левову частку отримує Росія — близько 58 тисяч тонн. Тому, звичайно, що для українського виробника, який стикнувся забороною експорту, досить складно реалізувати весь цей об’єм продукції в Україні.
Тобто, на вашу думку — це збіг у часі?
Так, це збіг у часі, не більше того. Я б не говорив, що це торгова війна між Україною і Росією, а наразі й між Україною та Білоруссю, оскільки у другому випадку є факт виявлення порушень. Українська сторона надіслала офіційний лист, відбулася зустріч, але вона пішла чомусь не конструктивно, в напрямку вирішення проблеми, а лише емоційно, оскільки зі сторони Білорусі був поставлений ультиматум. Я розумію білорусів, тому що вони відстоюють інтереси свого виробника та розуміють втрати, які понесуть їхні заводи. Але я розумію і українську сторону, тому що на кону — здоров’я наших співгромадян. Ситуація, яка виникла, вирішується елементарно, просто на це потрібен певний проміжок часу та кошти.
Спробуємо порівняти ці ситуації і розглянути їх детальніше, в хронологічному порядку. Щодо української сирної продукції було звинувачення у тому, що в ній, начебто, міститься пальмова олія. Наші стверджують, що це не так. А експертизи чомусь не проводяться. І що далі? Ми втрачаємо 56 чи 58 тисяч тонн...
Що далі? Щодо тих виробників, які постачали продукцію, ситуація наразі не зовсім втішна, оскільки ми знаємо, що ці заводи призупинили виробництво експортних сирів. Звичайно, ці підприємства несуть втрати. Потрібно зрозуміти, що криється в проблемі, яка склалася. В жодному разі, не думаю, що це стовідсоткова якість. Є певні передумови, які зумовили чиновників повести себе таким чином, і причиною може бути все, що завгодно, в тому числі і недобросовісна конкуренція.
Тобто, ці закиди, на вашу думку, не є виправданими? Чому тоді українські виробники не біжать зі своїм сиром у Європу, Америку, кудись тестувати його і доводити, що там ніякої пальмової олії немає? Чи це не подіє?
Традиційно вже так склалось, що Росія для України є одним з найбільших споживачів даної продукції...
Не продавати, а тестувати...
Правильно. Змінити за досить короткий проміжок часу ринок збуту продукції досить складно. Якщо взяти головку сиру чи партію і бігти тестувати, — це не буде об’єктивно, наприклад, для тієї ж Росії.
Росія не визнає цього...
Я хочу сказати лише одне: ті підприємства, які працювали і працюють на експорт, дають стовідсоткову гарантію якості, адже жоден постачальник у здоровому глузді ні в якому разі не допустить ані найменшого порушення, аби не втратити ринок. На мою думку, тут є інша складова...
Надалі, як ви вважаєте, виробники українського сиру, вони продовжать орієнтацію на російський ринок, чи спробують розкласти сир по різних «кошиках»?
Звичайно, враховуючи цю ситуацію, люди будуть шукати нових покупців, нові ринки збуту, оскільки вводиться і нова система контролю якості на підприємствах. Але наразі це процес тривалий і за
Пане Руслане, тепер розглядаємо ситуацію щодо заборони українською стороною білоруської молочної продукції. Наша Держветфітослужба знайшла занадто велику кількість залишків препаратів ветеринарних у цій продукції. Білоруси в такій же ситуації, тобто, вони не йдуть робити ніяких експертиз, не доводять, а яке вирішення цієї проблеми?
Усе не так складно, як здається. Є проблема, яку виявили на сьогоднішній день, є офіційне звернення щодо вчинення певних дій, щоб цю проблему було ліквідовано. Є певна процедура, і я не вбачаю в даному процесі певних затягувань.
Треба перестати давати антибіотики коровам, чи зменшити їхню кількість, чи проводити якось окремо їхнє видалення? Я ж технології не знаю. Мені здається, це ж не кількох днів справа?
Звичайно, це не кількох днів справа, але треба змінити саму систему. Знову ж таки, потрібен тривалий час, поки антибіотик вийде з тварини і молоко стало придатним до вживання. Поки білоруські підприємства не почнуть виготовляти продукцію, яка буде відповідати стандартам якості нашої держави, Україна не зможе дозволити ввезення цієї продукції на свою територію. Звичайно, на рівні простих громадян Усе одно йде обіг продукції, просто не фурами.
А чому, до речі, білоруська молочна продукція останнім часом стала настільки популярною в Україні?
Це пов’язано з тим, що нові системи контролю якості дають можливість виробнику, виготовляти продукт, який за своїми якісними характеристиками далекий від того, що звик отримувати наш покупець. Білоруське згущене молоко — досить конкурентна продукція, через це їхня продукція користується у нас попитом.
А чому слава згущеного молока перейшла на всю білоруську молочну продукцію і у нас почали з’являтися окремі кіоски?
Це потрібно задуматись нашим виробникам тієї ж «молочки» — чому білоруська молочна продукція стала для нашого покупця брендом? Найкраща рекламна кампанія — це в першу чергу якість.
Російські колеги час від часу пропонують нам приєднатися до Митного союзу. Давайте спробуємо уявити, якби ми були рівноправним членом цієї економічної організації і сталася б така подія — одна з країн знайшла якусь причину заборонити ввезення якогось продукту... Якими б були економічні наслідки у порівнянні з тими, що є зараз?
Дійсно, гарне запитання. Звичайно, ми ж не лише в Росію експортуємо «молочку». Якби ми входили до Митного Союзу, за подібної ситуації ми б узагалі були ізольовані і не мали б змоги торгувати взагалі будь з ким.
Уже була озвучена ініціатива, обмежити ввезення українського цукру в межах Митного союзу. Це що? Третя історія зовсім...
Я б поки що не хотів коментувати це питання щодо цукру, поки воно не задокументовано. Є багато версій. Є морозиво, яке ми постачаємо в Росію, є ще багато продукції, яку ми експортуємо. Як не крути, в кожній конкретній ситуації, втрачає виробник. Я не думаю, що це призведе до страшних економічних наслідків, якщо не буде молока в Білорусії чи Україні.
