Владимир Полохало – политолог, член БЮТ, депутат V созыва знает о многих недостатках Блока Юлии Тимошенко, определяет «критическую массу олигархов» в политической силе и никогда не ошибается в своих социологических прогнозах. Он уже сегодня знает, какими будут результаты выборов.
Пане Володимире, ви досліджуєте сучасну українську політику як політолог?Я займаюсь політологією посткомунізму. Я 10 років видавав журнал «Політична думка», який виходив трьома мовами до 2002 року. Взагалі, я в політології з 1990 року. А всі ці виборчі технології лише є дотичними до мене. В Україні теоретична політологія не розрахована на маси. У нас політологам називають себе ті люди, які за життя не видали жодної наукової праці, які не прочитали і не написали жодної наукової книжки. Але вони називають себе політологами. І це все дуже ображає саму політологію як науку.
Чи може бути політолог об’єктивним, якщо він знаходиться у виборчому списку того чи іншого виборчого блоку?
Це складне питання, але, що стосується мене, то я свої принципові наукові позиції ніколи не змінював. В Росії багато політологів обґрунтовують необхідність авторитаризму. А от для мене як політолога близька концепція демократії.
Політологи-теоретики займаються «практичною політологією»?
Й практики також Я наприклад час від часу проводжу громадські опитування. До речі, які були найточнішими серед величезного масиву соціологічних зрізів в Україні. В Україні соціологічні служби залежать від того, хто їх купив. Вони всі куплені і перекуплені олігархами, як і мас-медіа. Саме тому вони постійно помиляються у своїх прогнозах в середньому на 7-9 відсотків. Така похибка є найбільшою у світі, і як не прикро, саме в Україні.
Чому ви обрали БЮТ?
Я поділяю підхід Юлії Тимошенко і блоку, тому що вони виконують надзвичайно важливу функцію – опозиційну. Без цього Україна скотилася б до авторитаризму.
Але ж основною метою БЮТ є не опозиційна діяльність?
Безперечно, але ж блок вже 6 років в опозиції і повністю виконує свої функції критики та контролю. А взагалі, БЮТ – це феномен. У вересні 2001 року, коли блок створювався, ми замовляли рейтинг всіх політичних сил, і у БЮТу було лише 2-3 відсотки. І всі тоді казали, що Блок не проходить до парламенту. Через півроку на виборах Блок Юлії Тимошенко отримав 7,8%. Я помилився у своїх прогнозах на 0,5 відсотка. Влітку 2004 року, за кілька місяців до президентських виборів, я проводив опитування, і Юлія Тимошенко мала вже 15 % електоральної підтримки. Якщо б вона тоді балотувалася на президентських вибори, Віктор Ющенко не став би главою держави. А Президентом, можливо, вже після першого туру був би обраний Віктор Янукович. А вже у 2006 році блок отримав 22,3 %. Тобто, динаміка просто вражаюча.
Ви хочете сказати, що 39% на дострокових парламентських виборах, про які казала Юлія Володимирівна, отримати реально?
Звичайно. Якщо майже ідеально та геніально провести виборчу кампанію, то таку підтримку БЮТ здобути зможе.
А загалом, які ваші прогнози на дострокові парламентські виборі?
Теза про те, що на виборах Партію регіонів підтримають більше третини населення України – хибна. Максимум, що буде в них – це 25 відсотків. Це її реальний рейтинг, не дутий і не куплений. Я підозрюю, що ті цифри, які зараз називаються, маю на увазі 35, 37, 41 відсоток, запускаються лише для того, щоб підготувати суспільство до масштабних фальсифікацій. До того ж, їхній електоральний ресурс вичерпаний. Партія регіонів рік була у владі, і могла свій рейтинг збільшити. Але дії коаліції, основою якої була саме Партія регіонів, призвели до того, що рейтинг, навпаки, впав. А БЮТ сьогодні стартує у виборчі компаній з 21-23%, тобто, Блок Юлії Тимошенко стартує з тих позицій, які він отримав рік тому на парламентських виборах. Півроку тому, наш блок мав лише 13-14 відсотків. Тобто, знову ж та позитивна динаміка, про яку я говорив. „Наша Україна” наразі має 12-14 відсотків, і скоріше всього так і залишиться. Може „нашоукраїнці” здобудуть й 16. А комуністи максимум отримають 4,5.
Якою буде коаліція в майбутньому парламенті?
Голосів помаранчевих сил для створення коаліції має вистачити. Навіть в найпесимістичнішому варіанті результатів виборів. В реальності БЮТ та „Наша Україна – Гародна Самооборона „ вже виграли вибори.
А можливе, в принципі, створення „широкої коаліцї”?
Якщо „НУ-НС” підуть на створення широкої коаліції” з Партією регіонів, вони просто зникнуть з політичної карти України. Це буде для них політична смерть.
До своєї політичної сили Ви ставитеся критично?
Так. Але, оскільки, БЮТ є мішенню всіх і вся, я не даю критикам нових аргументів. Я знаю слабкості блоку, але стовідсотково розумію, що переваг набагато більше. Якщо б я назвав недоліки блоку, то всі підхопили мої слова, і використовували їх у своїх нечесних маніпулятивних цілях. Для мене це є поняття корпоративної етики.
Всі кажуть, що Юлія Тимошенко – сама собі і політтехнолог і політконсультант. Але ж з нею працюють професіонали?
Відповім так: постав біля Петра Симоненка армію американських, європейських, російських політтехнологів, і нічого з нього не вийде, як і з Олександра Мороза також. Їхня роль – лише запропонувати певні варіанти. Якщо не має задатків лідера, то з цим матеріалом ніхто нічого зробити не може.
Але ж вони на політичному Олімпі вже дуже довго і мали певні успіхи. Той таки Симоненко у 1999 році вийшов до другого туру президентських виборів?
Перепрошую, але ж тоді не за Симоненка голосували, а голосували за Комуністичну партію і Радянський Союз. Так, він ледь не переміг Кучму, але такого результату досяг би будь-який лідер Компартії. Симоненко був завжди секретарем Центрального комітету. Він не лідер, просто в своїй партії вже тривалий час виконує певну функцію. Обрали б Мартинюка секретарем, також було б у КПУ 4,5 відсотків на виборах.
Але ж у СПУ зовсім інша ситуація?
Так, дійсно, у них трохи інша ситуація. Але, СПУ була створена у 1991 році як технологічний проект, і ця партія була вигадана саме Компартією, яка на той час була заборонена. А на той час комуністів було три мільйони людей, що її підтримували, і саме тому Мороз, взявши програму комуністів, вийшов на перші щаблі тогочасної політичної системи. Тож, Олександр Олександрович – сам по собі завуальований технологічний проект, який тривалий час показував всім свої демократичні переконання. І це був перший такий проект. Потім вже була „Команда озимого покоління”, яка пізніше трансформувалася у партію „Віче”, лідер якої – Інна Богословська наразі входить в першу п’ятірку Партії регіонів. Тож, тепер ясно, хто стояв за технологічним проектом Інни Богословської. У 2006 році стало зрозуміло все і про СПУ. Колишній авторитарний комуністичний режим трансформувався в олігархічно-авторитарний.
Партія регіонів – також технологічний проект?
Безперечно. Вона створювалася як технологічний проект для напівкримінальних представників колишньої комуністичної номенклатури, і напівкримінальних елементів. Основа для створення такої політсили була дуже груба. Це – війна за власність в середині 90-х, в якій було все, лише гармати не стріляли та не випускалися ракети класу земля-повітря. А потім колишня партійна, господарська номенклатура та „нові українці” об’єдналися, та уповноважили своїх представників для відстоювання своїх інтересів у всіх гілках влади. Як наслідок, в Україні не має прогресу, адже українські олігархи самі по собі – проти інновацій та новітніх технологій, вони вбивають прогрес. Поступ будь-якої країни – це створення власного інтелектуального продукту. У 1991 році ми були лідерами в Європі за показниками інтелектуального розвитку. За часи незалежності Україна втратила 800 мільярдів гривень тільки тому, що під час приватизації державної власності враховувалися лише матеріальні активи. А нематеріальні – ідеї, новації – нікому не були потрібні. Тому, коли Прем’єр-міністр Віктор Янукович каже про інновації та інноваційний розвиток, він навіть не знає, що це таке. Він не розуміє, що інновації можуть бути лише тоді, коли існує ринок інтелектуально власності, і коли від цього ринку держава у вигляді податків отримує певні відрахування. Він не розуміє, що майбутнє не за металургією, а за високими технологіями. В нашій країні 25 тисяч науковців працюють підпільно, створюють власні продукти, і передають їх на Захід, а потім ці ж технології повертаються до нас.
Але ж олігархи про яких ви кажете є і в БЮТ?
В нашому блоці не має критичної маси олігархів. Вони – певне вкраплення і жодним чином не визначають політику блоку. У нас є один справжній лідер, чиє слово для усіх учасників Блоку – закон.
А у минулому році не було такого, що олігархи перейшли межу критичної маси у Блоці?
Дійсно, була така небезпека, але ж як ми потім побачили, що з фракції пішли ті люди, які не володіли великим бізнесом. І це добре. Просто відбувся процес вибраковки.
