Всеядное общество и угроза демократии

Автор: Валентин Лысенко, политолог

22.09.07 10:56

40871

Кампанія розчарувань, зневіри і відрази. Саме так можна назвати дострокові вибори до Верховної Ради і передчасні потуги Президента Віктора Ющенка і його команди у прагненні поборотися за мандат довіри на майбутні президентські вибори. Щонайменш половина українців не підтримують ідею проведення дострокових виборів до парламенту, і всі розуміють, що вирішити політичну кризу через вибори не вдасться. Уся боротьба зосереджена довкола електорату, який позбавлений сталих політичних уподобань, котрий визначатиметься безпосередньо з авторучкою в руках у кабінці для голосування. Поряд з розчаруванням у політиці і політиках, коли Юлія Володимирівна відмовилася від іміджу «Жани Д’арк» на користь (за влучним висловом одного з політиків) образу «сільської вчительки», а Віктор Андрійович, скільки б не тужився, так і не може видати свавілля за ознаки мужності, як і Віктор Федорович виправдати свою млявість сумлінням, у суспільній свідомості все чіткіше вимальовується потреба «сильної руки». Криза політичних інститутів, скомпрометовані державні інститути і дискредитація інституту виборів, як засад демократії – суміжні поняття з ім’ям Україна. Час вибору невпинно наближається. Відрив Блоку Юлії Тимошенко від Нашої України-Народної Самооборони все збільшується, а розрив між БЮТ та Партією Регіонів помітно зменшується, проте це зовсім не значить, що блок імені своєї лідерки посяде друге місце, а Юлія Володимирівна - у крісло прем’єра. Тимошенко робить заяву, що вона погодиться з вибором народу. Вона розуміє, що втома і зневіра, пануючі у суспільстві, зводять на нівець можливості БЮТу виявити свою незгоду з результатами виборів у разі їх фальсифікації, адже позбавляють її жодного шансу повернути суспільство до часів «мітингової демократії». Здавалось би, компроміс виникає як би ні з чого, сам по собі, безвідносно до змови, котрою просякнуті стіни на Банковій. Політики завзято, наполегливо і цілеспрямовано розколюють Україну на Схід і Захід, за мовною і конфесійною ознаками, за політичною приналежністю і внутрішньопартійними особистісними уподобаннями, аби виголосити найближчим часом боротьбу проти означеного і про необхідність створення широкої коаліції, аби запобігти розбрату у державі. «На всіх вождів народу не напасешся», - вигукує несамовитий Юрій Луценко, утверджуючи свої, а заодно і Ющенка плани щодо приватизації назви «націонал-демократична» і знищення партій націонал-патріотичного спрямування під дахом такого собі НУ-НС. Демократичні завоювання незалежної України впевнено перетворюються на авторитаризм двох протиборчих таборів. Лідер, нехай і технічний, НУ-НС вже несоромлячись говорить про зміцнення «президентської вертикалі». З цим готові погодитися, якщо не всі, то більшість регіоналів, одна лиш Тимошенко не може визначитися. Вона заважає усім. На часі формалізація і стилізація подовження терміну президентства Віктора Ющенка. Більшість керівників облдержадміністрацій прямо чи опосередковано задіяні у передвиборчій кампанії. Команда Президента нахабно використовує термін «соціальна реклама», агітуючи за НУ-НС. Однак і цього хлопцям з Банкової здається замало. Вони вдаються до відвертого шельмування виборчого процесу і намагаються ловити виборця на живця, у якості якого виступає безпосередньо сам Ющенко - на посаді Президента підпрацьовує зазивалою до НУ-НС. Його переконують, що це потужний захід у протидії конкурентам. Йому пояснюють, що це «вирішальний бій», адже програти можна все і остаточно. Для нього влаштовують шоу: в суботу - у Львові, наступного дня – в Івано-Франківську. Бій барабанів, перевдягання, лицедійство… Юрба, що прийшла лицезріти Президента, напружено намагається зрозуміти, що той намагається мовити. А він, як завжди, блукає коридорами своєї зарозумілості. Йому вельми складно пояснити, чому за умов економічного зростання суспільство повинно робити інший вибір, на користь його команди. Він говорить, що не допустить у своїй команді повторення помилок минулого, і знову не вірить в об’єднання демократичних сил, висловлюючи побоювання щодо зради. Усі розуміють, що Ющенкові важко доводити свою спроможність й утверджувати командну єдність. Він сам не вірить у те, що говорить. Драйв, що виник під час Народного віче у Львові, змінюється на роздратування в Івано-Франківську, невпевненість проглядається все більше… Вічевий майдан полишають розгублені франківці… Зрозуміло, Ющенка підставляють, змусивши зробити фальш-старт, і усе більше втягують у президентські перегони, прищеплюючи його особистий рейтинг до шансів НУ-НС, котрі тануть що не день. І йому, аби зберегти владу, залишається лише один шанс – невизнання результатів виборів. Секретаріат Президента до цього готовий. Суспільство це «проковтне»?..