Кулуарные договоренности Ющенко и Януковича. Вопросы остались

Автор: Валентин Лысенко, политолог

30.05.07 07:57

10742

Кулуарные договоренности Ющенко и Януковича. Вопросы остались

Вони з’являються втрьох – Віктор Ющенко, Олександр Мороз і Віктор Янукович. Позаду кучкуються зацікавлені… Камера вихоплює главу Секретаріату, який «нашвидкуруч» і у спрощеній формі пояснює «що та до чого» своєму колишньому і нинішньому, проте у новій якості підлеглому, новоспеченому керівнику Управління державної охорони (УДО), гідному поборотися за титул першого провокатора часів новітньої історії України Валерію Гелетею… Черговий «сюрприз» у довгій черзі «подарунків» до православних свят знайшов своє логічне, проте не закінчення... Лідерка від сил об’єднаної опозиції Юлія Тимошенко вже кілька годин тому, як стверджують журналісти, полишила стіл переговорів… Тривалі перемови закінчуються все таким самим, уже добре знайомим, декларуванням відданості Конституції і законам, проте іншими словами і в площині свого особистого бачення кожним із вищезазначеної трійці. «Політична криза в Україні завершилася», - переконує Віктор Ющенко скоріш себе, аніж аудиторію. Безумовно, погодитися з Президентом можна, проте лише в частині твердження, коли він говорить про політичну кризу, адже все ж таки вдалося кризу політичних еліт привести до кризи політичної. «Не кращий варіант для України, але це вихід із ситуації, яка об’єктивно складається», - підсумовує Олександр Мороз. Тут немає чого і додати, окрім лише принципового – «один з варіантів». «Пане Президент, ми же домовлялися…», - не до цього, проте показово перериває Ющенка Віктор Янукович. Отже, перемир’я, - не мир. Знову, як і раніше, проте більш явно, адже кожен із переговірників залишився при своїй думці й зовсім не втішеним досягнутими, так би мовити, домовленостями. Опозиція (чи як нещодавно проговорилася і від чого густо почервоніла ведуча одного з провідних телеканалів, адже сказала незаплановану правду, назвавши об’єднану опозицію - «пропрезидентські сили»), якщо і не програла, то і не виграла. В той же час, не Президент приєднався до цих політиків, як стверджує дещо пізніше на мітингу під Парламентом Янукович, а Секретаріат Віктора Ющенка зробив їх своїм інструментом і принаддям, засобом відвертання уваги від далекоглядних цілей, від майбутнього, де тої ж Юлії Тимошенко місця немає. Ефемерні домовленості – ні що інше, як спосіб виходу Віктора Андрійовича із того глухого правового кута, в якому опинився він завдяки своєму «правовому неуцтву», помноженому на завзятість ідеології радикального примітивізму, яку сповідує глава Секретаріату. Протистояння поляризувало політичний бомонд. Перехоплення риторики у коаліціянтів щодо слідування Конституції, прихильності верховенству права, давала короткий передих. Ситуація потребувала розвитку, проте як не роздмухувалася ситуація, громадянського протистояння годі було й очікувати. Президент будь-що повинен був залишатися осторонь – прихильником демократії – от лицемірство лицедійства. Отже, «чисті руки» і «брудні виконавці». Потрібен був не тільки і не стільки «олов’яний солдатик», а той, кому і втрачати вже нічого. Кращого, ніж посоромленого своєю «фаховістю» дослідника тероризму в Україні і спеціаліста з інсценівки замаху на Юлію Тимошенко і інших опозиціонерів, такого собі простакуватого керівника Головної служби Секретаріату Президента з питань діяльності правоохоронних органів, й годі було шукати. Силовий сценарій, запропонований Секретаріатом в особі Гелетея (для утілення якого і було призначено останнього на посаду керівника УДО), в стінах Генпрокуратури прийняв неочікуваних обрисів через відповідні дії Василя Цушка - «Беркут» налякав Президента. Провокація від Гелетея (читай Балоги) зіграла свою роль, проте розвиток ситуації призвів не зовсім до тих і міг спричинити зовсім не ті наслідки. Отже, перемови, домовленості… Здавалось би, Президент домігся свого – дострокові вибори; Партія Регіонів і соціалісти свого – дострокові вибори, якщо і відбудуться, то восени і в один, так би мовити, нехай і формальний, проте більш менш законний спосіб; комуністи - не висловлюють особливого задоволення, а їх ніхто і не питає… Водночас питання залишаються і найближчим часом навряд по-суті будуть вирішені, скоріш набудуть загострення. До того ж рано чи пізно набуде актуальності пошук винних, і не виключно, що дістанеться не тільки і не стільки споконвічній природній опозиціонерці, як тому ж Балозі і Ко. Юлію Володимирівну вже того самого … тобто «кинули», адже вибори (якщо таке-таки станеться) аж 30 вересня, тобто через чотири місяці. Щодо Балоги, то він ще потрібен. Питання – доки? Сутність домовленостей «на трьох» підтверджує, що йде мова про те, якщо і відбуватиметься утворення опозиції, як інституції нового парламентського формату, то без участі Юлії Володимирівни, в противагу чому слід очікувати, що главою Секретаріату, у відчайдушній боротьбі за своє політичне життя і стіль бажане політичне майбутнє, сили опозиції використовуватимуться і надалі. Водночас, сьогодні як ніколи збігаються інтереси Балоги і Тимошенко (з власним бажанням кожного посісти президентське крісло) в посиленні інституту президентства, в першу чергу, через відновлення здавалось би остаточно втрачених позицій, тобто повернення, навіть формальне, до президентсько-парламентської республіки. Нині рейтинг Президента здійснив значного стрибка. Якщо першим Указом Віктор Ющенко легітимізував у суспільній свідомості вимоги опозиції, прямим уособленням якої є Юлія Тимошенко, чим підвищив загальний рейтинг як БЮТ, так і «Нашої України», і навіть Луценка із компанією, то домовленість в ніч на «Трійцю» підвищила його, Ющенка, особистий рейтинг, і суттєво поколивала рейтинг Прем’єр-міністра і Партії Регіонів. Відсутність колективної стратегії у Партії Регіонів і особистих партнерів у Віктора Януковича прямо вплинула на волевиявлення лідера коаліції. «Коаліція національної єдності» втратила не тільки радикально налаштований «антиоранж». За сьогоднішніх умов вона втрачатиме і подалі, адже сили коаліції діють більш злагоджено й до того ж сповідують хай і не правову, проте агресивну політику, поле якої цілеспрямовано покинула коаліція, принаймні «Партія Регіонів» і СПУ. Окрім того сьогодні закладені підвалини, коли поміркована частина електорату остаточно зневірившись у політиці і політиках, готова відмовитися від участі у державотворчих процесах. Спочатку Олександр Мороз, що свого часу з тактичних міркувань на шкоду стратегічному мисленню припустився помилки, чим укорінився у суспільній свідомості, не без допомоги «доброзичливців», в якості зрадника, тепер своїм політичним майбутнім ризикнув уже Віктор Янукович… Віктор Ющенко зруйнував правове поле, а кулуарні домовленості залишають питання як щодо легальності, так і легітимності влади і, як бачимо, не знімають ні внутрішніх, ні зовнішніх протиріч. Попри будь-які звинувачення Секретаріату Президента, як координаційного центру з узурпації влади, у правовій слабкості позицій слід визнати високий рівень технологічності і, в першу чергу, інформаційно-аналітичного і інформаційно-психолічного забезпечення здійснених спеціальних операцій. На відміну від коаліціянтів, які щоразу демонстрували свою розгубленість і вимушені були здебільшого лише реагувати на дії Секретаріату, останній демонстрував оперативність і мобільність, діяв нестандартно і вельми оригінально, хоча також страждав через проблему відсутності кадрового резерву. Водночас дії кожної із сторін визначалися невгамовним авантюризмом, страждали радикалізмом тощо. Відтак навряд слід очікувати, що за умов сьогоднішніх домовленостей протистояння дійде свого кінця, - межу перетнуто. Все лише починається…