Виртуальный президент Третьей украинской республики Юрий Луценко взялся за дело. Объявил войну Кремлю. План такой: они — блокаду шоколаду, мы — машем ленточкой. Как это выглядит в действии, Луценко объяснил в революционном воззвании, полном незабываемых метафор.
«В Києві стартує акція „Я обираю ЄС!“. На 100 європостах 200 волонтерів роздаватимуть сотні тисяч стрічок та десятки тисяч автомобільних прапорців із європейсько-українською символікою. Кожна стрічка і прапорець буде нашою відповіддю на економічний шантаж Кремля та незмінну як мелодія російського гімну імперську чесотку московських політиків. Кожна стрічка і прапорець буде нашим сигналом до лідерів країн ЄС — євровибір не лише домовленість українських політиків, це вибір українського народу.
В історії кожної країни бувають моменти, коли саме громадяни, а не політики можуть і мусять формувати своє майбутнє.
21 січня 1990 року 3 мільйони українців взялися за руки в ланцюзі єдності. 25 жовтня 2004 року тисячі киян одягли помаранчеві стрічки. Це поклало початок переможному мільйонному руху українців за демократію та свободу вибору.
Зараз ми знову стоїмо на порозі історичних подій. Або повернення до європейського дому вільних народів, або неминуче з часом всмоктування в чорну діру Російського імперіалізму. Дії політиків від влади і опозиції, що поступово виконують європейські умови інтеграції, дають нам усім шанс. Але ми можемо і ми повинні добиватися більшого. В питанні нашого майбутнього нам треба не шанс, а гарантія! Чим масовішою буде ця акція народної підтримки Угоди про Асоціацію, тим гарантованішою буде позитивна відповідь на самміті Україна-ЄС у Вільнюсі 28 листопада.
Друзі, у нас є нагода вийти з підліткового стану загальної недовіри та скепсису. Дорослі люди беруть на себе не право, а обов’язок управляти своєю державою.
Це — тест на національну дієздатність українського суспільства. Це — те, чим можна буде гордитися, аналізуючи своє життя.
Одягни стрічку, прикріпи прапорець, обери європейське майбутнє!»
Вот так просто: «Надень, прикрепи» и... ты уже в ЕС — пей итальянский кофе, кушай французские круассаны, ни о чем не заботься.
«Так! Good! Активно робимо перепост!», — весело зашуршал плевел, бросая на гладильные доски зимние вышиванки. «А в чем смысл акции, и что в этой ситуации решает народ?» — тщетно пытались найти рациональное зерно несколько скептиков «підліткового стану».
«Я зустрічався з керівниками МЗС Німеччини, Франції, Польщі, послами інших країн. Після вияснення позицій влади і опозиції всі вони питають — а чи готові до євроінтеграції українці? — важно объясняет недоверчивым недоумкам Юрий Луценко. — Ваша стрічка їх дійсно цікавить».
Вы верите, что лощеного посла Германии или Франции интересует ленточка, пришпиленная к груди «маленького украинца»? Или что нынешний среднестатистический украинец абсолютно на все готов? Он точно знает, к чему не готов: к зиме и подорожанию картошки. И как сигналом согласия и готовности может считаться «кожна стрічка і прапорець», а не всенародный референдум? Ну очень вымученный флешмоб на фоне замерзающей Украины, новых коррупционных схем в ЖКХ и прочего украинского геноцида. Гораздо проще дать наивному обезличенному дурачку флажок и ленточку, чем пытаться отстаивать его права жить по-человечески уже сейчас — еще не в ЕС.
«Можна скільки завгодно шукати пояснень своїй бездіяльності. Але впевнені в собі люди роблять вибір, слабі — шукають винних. І мерзнуть», — говорит Луценко.
«Проаналізуйте своє життя, свої дії, свої можливості, і якщо ви кращі, чим Луценко, йдіть в народ, проводьте свої акції і беріть на себе відповідальність. Якщо ж ні, то вчіться, читайте, спілкуйтесь, прислуховуйтесь до людей, маю надію, тоді щось зміниться і можливо заговорить свідомість. ЄС — так, МС — ні», — вторит ему очередной запрограммированный дятел, усвоивший пафосную риторику на фонетическом уровне.
Луценко можно понять.
«Третья республика» еще не народилась — вести невесту торжественно под руки некому. А какой невесте понравится, что ее, неприбранную, неподготовленную, за волосы тащит в ЗАГС сват-неудачник — с таким, глядишь, жадный жених и неравный брак. Невеста в этом почти убеждена, а переубедить некому: у свата свои торги, а жениха она только и видела, что одним глазком.
2 октября действительно у станций метро стояли девушки в желтых жилетках и с синими носами. Хмуро и безрадостно, окоченевшими руками раздавали листовки и ленточки. В листовках — занимательная инфографика для целевой аудитории республики будущего: судя из контекста, это рыночные бабульки и алкаши в поисках закуски. Минимальная пенсия украинца и бельгийца. Количество полицейских на 100 тыс. населения в Украине и Финляндии. Сколько десятков яиц покупает за свою зарплату украинец, а сколько — немец.
«Кожен українець має зрозуміти: результат цього Саміту — понад усе! Для України євроінтеграція не є питанням вибору між двома союзами. Навіть якби в Москві випускали автомобілі кращі, ніж у Мюнхені, навіть якби дороги в Пермі були кращими, ніж у Ліоні, навіть якби пенсії та зарплати в Рязані були вищими за празькі, все одно гіркий досвід радянського експерименту над українським народом волає до нас — геть від минулого, треба рухатися вперед!» — такое воззвание можно прочитать на обратной стороне листовки.
Юрию Луценко очень повезло, что зарплаты в Рязани намного ниже пражских — будь они выше, что бы он писал в листовках? Алчевскому доходяге не нужны сравнительные цены на яйца, а киевляне, на которых рассчитана акция, могут и сами яйца подсчитать.
Но создатели новых амбициозных гражданских и политических брендов по-прежнему недооценивают свою целевую аудиторию и продолжают с упорством инфантилов заниматься ленточкозакидательством. Тем же занимается и оппонирующая сторона — недавно «Украинский выбор» Медведчука выкупил рекламные плафоны в метро, чтобы разместить интеллектуально содержательный баннер: «ЕС» и запретительный знак напротив. Так что, если непафосно, быдло ты, украинский народ. Бери свою ленточку и не мукай.
А то схватишь «імперську чесотку» и «всмокче тебя в чорну діру Російського імперіалізму».
