23 серпня мого сина відловили та мобілізували. 24 серпня він уже був у Десні (усі знають, що це таке, не треба мене намагатися звинуватити у розкритті держсекретів). 28 вересня його порахували готовим воїном і 30 вересня відправили до Курської області. 5 жовтня він "зник безвісти" на ділянці, яка, судячи з карт, була підконтрольна російським військам. Тобто згинув у ході наступальної операції.
43 дні знадобилося Україні, щоб помножити на нуль мої денні старання виростити сина. Цій країні вистачило менше 0,4% витраченого мною часу, щоб забрати у мене сина. У якого я вкладав душу, час та ресурси. На якого я розраховував як на продовжувача прізвища. Якого я любив усім серцем і без якого світ втратив для мене барви. І на якого ця країна не витратила жодної копійки.
До речі, до росіян у мене претензій щодо цього факту немає жодних – вони нейтралізували ворожого солдата на своїй території. Чи то вбили, чи то в полон взяли… не важливо. Вони були у своєму праві.
Претензії у мене до нинішньої української влади. До України та її громадян, які підтримують цю владу. До тих, хто "термінозборами на потреби" підтримує ЗСУ. Бо гроші від "весь світ із нами" до ЗСУ зовсім не йдуть. Прямо ж сказано "з нами", а не "з ЗСУ".
Цілий перелік претензій.
І гадаю, не в мене одного.
Я – етнічний російський. Народився у Києві, але всі мої батьки приїхали сюди з Росії. Дружина в мене – російська, з Росії. Діти – росіяни, народилися тут.
Мій зниклий безвісти син не мав військової підготовки, він не служив термінової служби, у нього сильна короткозорість і абсолютна відсутність навіть ознак пасіонарності. Він не хотів стріляти, не хотів уміти стріляти, не хотів стріляти. Він не хотів воювати з росіянами. Як і раніше не хотів воювати з шахтарями, які не прийняли події 2013-2014 року і відмовилися підкоритися "майданній" владі (тому і не служив).
Але його схопили, мобілізували та 43 дні імітували, що роблять із нього воїна, а потім кинули в атаку. Як шматок м'яса у м'ясорубку!
Ось скажіть, це нормально виставляти на поєдинок десятирічного пацана, який місяць як записався до секції боксу проти Майкла Тайсона?
Нормально?
Ось і я говорю - не нормально!
Щоб ви здохли, мрази!
Дивлячись у телевізор
…
Не мечтаю уже о лете,
Не хочу ни в купцы, ни в князи -
Я хочу одного на свете:
Я хочу, чтоб вы сдохли, мрази.
…
Наступает он, зрим и четок -
Край, когда одного лишь надо:
Не зарплат, не жратвы, не шмоток,
А того, чтоб вы сдохли, гады.
…
Не ослепли мы, не оглохли,
Сколь ни бейтесь в пиар-угаре -
Мы ответим вам: чтоб вы сдохли!
Чтоб вы все передохли, твари!
…
Вірші Юрія Нестеренка, листопад 2007
