Днями на офіційному сайті Президента з’явилися тексти двох розпоряджень. Згідно з одним із них, за № 333/2006-рп, глава держави звільнив з посади голови Білозерської райдержадміністрації Херсонської області Валерія Артюшенка.
Як причину звільнення вказано – “відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу”. Згідно з другим розпорядженням, уже за №334/2006-рп, Президент поновив на цій посаді Олександра Чабана. Підстава для цього, вказує у своєму розпорядженні Президент, - “рішення Печерського районного суду від 10 лютого 2005 року”.
Здається, абсолютно буденна справа – Президент поновив на посаді незаконно (так вирішив суд) звільненого керівника одного з районів. Іншими словами, виконав рішення суду. Інакше ж бо він діяти не міг.
Але пригадаємо іншу, куди резонанснішу справу: півроку тому суд таким же чином поновив на посаді голови Київської обласної державної адміністрації Євгена Жовтяка, незадовго до цього звільненого до цього з неї тим же Віктором Ющенком. Незважаючи на те, що суд відхилив апеляцію президентської сторони, і державний виконавець вимагає від В.Ющенка виконання рішення суду, Президент не поспішає поновлювати Є.Жовтяка на посаді.
Що заважає йому піти на цей крок, так само, як він виконав рішення у випадку з головою Білозерської райдержадміністрації?
Питання поки що залишається без відповіді.
УНІАН звернувся за коментарем до самого Євгена Жовтяка та його адвокатів.
Євген Жовтяк:
“На мою думку, двома згаданими розпорядженнями Президент України поставив крапку відразу в декількох публічних дискусіях, які протягом останніх півроку я заочно вів у судах та в засобах масової інформації з тепер уже колишнім керівником правового підрозділу секретаріату Президента Миколою Полудьонним.
Першою дискусією було: чи поширюється на голів місцевих державних адміністрацій дія чинного законодавства, зокрема Кодексу Законів про працю в питаннях призначення та звільнення з посади?
Пан Полудьонний категорично заявляв, що ні, я, відповідно – що так.
Тепер своїм розпорядженням №333 Президент однозначно визнав, що законодавство на голів адміністрацій поширюється, адже він небезпідставно звільняє з посади голову РДА, а чітко посилається на ст.40 КЗпП, вказуючи причину звільнення голови адміністрації – “у зв’язку з поновленням на роботі за рішенням суду незаконно звільненого працівника”. Таким чином, уперше за півтора року вказавши причину звільнення голови адміністрації, Президент нарешті визнав Конституцію України й чинне законодавство, які не допускають безпідставного звільнення. А саме своє безпідставне звільнення я оскаржував у суді, і саме через безпідставність указ про моє звільнення було скасовано судом.
Другою темою дискусії було: чи підлягають справи про звільнення посадовців, яких призначає Президент розглядові судами загальної юрисдикції?
Пан Полудьонний заявляв, що не підлягають, я дотримувався протилежної точки зору.
Президент і тут розсудив нас. Своє Розпорядження №334 Президент видав на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
І, нарешті, ще одна дискусія, у якій ми не зійшлися думками з паном Полудьонним та тодішнім міністром юстиції паном Головатим: чи повинен Президент виконувати рішення судів, чи він може їх не виконувати, посилаючись на „політичність” своїх кадрових рішень?
Відповідь ми маємо: Президент виконав рішення районного суду, спростувавши теорію Головатого–Полудьонного.
У цій ситуації абсолютно нелогічними виглядають дії представників Президента в суді. Вони оскаржують дії державного виконавця в Печерському райсуді, який вимагає від Президента поновлення мене на посаді голови облдержадміністрації виданням відповідного Указу Президента. Вони подали касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, навівши абсурдні аргументи щодо того, що поновлення мене на посаді порушує права Київської облдержадміністрації. Я, наприклад, нічого не прочитав у двох згаданих розпорядженнях Президента про порушення прав Білозерської райдержадміністрації”.
Адвокат Є.Жовтяка Сергій Бойко:
“У Печерському районному суді м. Києва перебуває адміністративна справа за позовом представника Президента України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту України про поновлення Є.Жовтяка згідно з рішенням суду на посаді голови Київської облдержадміністрації.
Представник Президента вважає незаконною вимогу державного виконавця про видання Президентом Указу про поновлення Є.Жовтяка на посаді., вказуючи, що такої вимоги не містилось у рішенні суду.
Але частина 1 статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» вказує: «Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника».
Такі ж вимоги містяться і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції 15 грудня 1999 року.
* * *
Тобто поновлення на посадах голів місцевих держадміністрацій відбувається шляхом видання відповідних актів, якими здійснюється їх призначення і звільнення. Саме так і вчинив Президент, підписавши розпорядження № 333 та №334 і виконавши тим самим рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2005 року.
Отже, як бачимо, позиції Президента та його представників суттєво різняться. При поновленні на посаді керівника Білозерської райдержадміністрації Президент діяв згідно з Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження». А ось позиція його представників, які подали від його імені адміністративний позов на дії державного виконавця при поновленні Є.Жовтяка на посаді, спотворюють позицію Президента і створюють хибне уявлення про його ставлення до виконання судових рішень”.
Утім, можливо, не все так безнадійно й у випадку з Євгеном Жовтяком. Звернемо увагу на те, що далеко не відразу Президент поновив Олександра Чабана. Після рішення суду минуло двадцять місяців. Євген Жовтяк чекає півроку. Залишилось приблизно чотириста днів. Можливо, у ніч з 31 грудня 2007 року на 1 січня 2008 року, оприлюднять Указ Президента Віктора Ющенка про поновлення Є.Жовтяка на посаді київського губернатора?
