Лидер Партии регионов Виктор Янукович опечален нарушениями Конституции Украины в канун годовщины принятия Основного Закона страны. Об этом говорится в тексте, представленном от его имени на персональном сайте Януковича.
В тексте, в частности, говорится (подаем без сокращений и исправлеий):
"Не думав я, що до чотирнадцятиріччя незалежності України ми підходитимемо з ситуацією, коли будемо змушені констатувати гіркий факт: за кілька місяців 2005 року в нашій країні зафіксовано, мабуть, більше порушень Конституції, прав і свобод людини, ніж за весь минулий час, який ми прожили в самостійній державі. Камо грядеші? – спитали б наші славні предки, яких тепер так часто цитує нова влада.
Ситуацію з правами людини в Україні, яку ми маємо сьогодні, не здатен був спрогнозувати жоден аналітик ні закордонний, ні на нашій землі сущий. А ще більше не міг ніхто передбачити розгортання новою владою настільки масштабних переслідувань інакомислячих, що Парламентська Асамблея Ради Європи була змушена взяти питання про порушення прав людини в Україні до розгляду на своїй політкомісії. І зробить це якраз напередодні дев`ятої річниці схвалення Конституції України – основного закону нашого життя.
Ще кілька місяців тому важко було собі уявити, що в Україні кидатимуть у тюрми людей за надуманими звинуваченнями через те, що вони не належать до провладного табору і мають інші політичні уподобання. Україна досі не знала практики, коли до бізнесмена можуть прийти посланці від владних структур і відкритим текстом заявити – раз ти не фінансував майдан – мусиш розпрощатися зі своєю власністю. Люди в нашій державі не думали, що прийде час і в Україну знову повернуться жахливі міжконфесійні конфлікти, які знову мають місце сьогодні через втручання держави у справи церкви, через протегування одним конфесіям і оголошенням неблагонадійних, непотрібних інших...
У лексику громадян України знову повернулися такі давно вже забуті звороти, як "політичні репресії", "переслідування за політичні погляди", "тиск на інакомислячих", і увійшли в наш щоденний словник такі поняття, як, наприклад, "реприватизація". А в свідомість людей знову повернувся страх перед владою і практика говорити про політику пошепки на кухні. А журналісти продовжують звертатися до міжнародних організацій за захистом їх права на свободу слова.
І все ж є сьогодні підстави для оптимізму навіть у такій найбільш тривожній сфері сучасної української дійсності, якою вважаються права і свободи людини. Ця підстава, цей фундамент – пробуджена свідомість людей. Хотіли того нинішні владоможці чи ні, але події минулої осені розбудили українців від байдужості не лише на той короткий час, який був потрібен організаторам помаранчевої революції для того, щоб прийти до влади. Потрясіння, яке ми всі пережили, дало народу розуміння, що він може не лише піднімати керманичів високо, але й змітати їх з тієї висоти. І з цим правом народу, з цим розумінням треба тепер рахуватися владі, яка настільки швидко звикла до комфорту і краси палаців, що так і не встигла перейнятися проблемами тих, хто мешкає в скромних оселях. Влада бурхливо будує палаци і дарує закордонним своїм друзям цілі поїзди у той час, коли шахтарські діти голодують, бо їхні батьки не отримують зарплати.
Україна після оранжевої революції отримала великий шанс змити з себе ту пляму, яку наклали на неї кілька резонансних справ з переслідування незалежної преси, з порушення прав і свобод людини, які мали місце в минулі часи. Ми знаємо, як світ реагував на це і як це перешкоджало державі в розвитку міжнародного співробітництва, в припливі західних інвестицій, в самому сприйнятті України. Адже саме імідж держави, де порушуються права людини, де переслідують за інакомисліє, не давав нам права домогтися, наприклад, визнання України державою з ринковою економікою. Та й не лише це. Завжди, коли йшлося про серйозні економічні проекти, про входження в престижні програми, Україні нагадували про права людини. Хоча кожен, хто сьогодні об`єктивно дивиться на те, що зараз відбувається, не може не визнати: так зване переслідування інакомислячих за правління колишнього президента – це тисячна доля того тиску і репресій, які мають місце тепер, коли керує нова влада.
Практика переслідувань інакомислячих, незаконні звільнення з праці вчителів, лікарів, інженерів, управлінців лише з міркувань політичної неблагонадійності набула масових масштабів. І це вже зауважив світ. Про це вже пише західна преса. Це питання вже ставиться на порядок денний розгляду міжнародних організацій. Тож чи для цього, як тепер модно казати, народ виходив на майдан?
Такий стан справ в ділянці людських свобод бумерангом вдарив по іміджу України. Від нас уже відвертаються інвестори. Не лише не прийшли нові, а й згортають свій бізнес в Україні ті бізнесмени, які інвестували в нашу економіку у минулі роки. Про це вголос говорять зокрема західні економічні експерти.
"Швидкий вступ України в СОТ, що було справді єдиною реальною можливістю нинішнього уряду, впав жертвою внутрішнього розбрату в середовищі української влади," – це цитата не з виступу української опозиції. Це цитата з редакційної статті німецької авторитетної газети "Тагесцайтунг" ("Tageszeitung"), опублікованої саме напередодні Дня Конституції України.
Наша держава втрачає колосальний шанс набути іміджу спокійної толерантної країни, де людина почувається захищеною правом, де є незалежні суди. Я не знаю, чи після цього світ буде здатним ще раз повірити в благі наміри української влади збудувати правову державу і громадянське суспільство.
Знаєте, мені особливо гірко говорити ці слова перед Днем Конституції України, який, як я вже згадував, ми будемо відзначати найближчими днями.
Зараз я частіше, ніж будь-коли, їжджу регіонами, зустрічаюся з людьми. Вони вимагають повернути стабільність в країні, призупинити спад економіки, знову дати робітничим сім`ям впевненість у завтрашньому дні.
Що можемо ми зараз для цього зробити? Час і події ще і ще раз переконують – насамперед мусимо стати на захист політичної реформи, щоб не допустити надмірної концентрації влади в одних руках. Це наш обов`язок перед тими, хто в історичну конституційну ніч дав Українській державі основний закон. Це наш борг перед прийдешніми поколіннями, які повинні жити у правовій державі, справді вільній і справді незалежній. І Конституція України є гарантією нашого права обирати своє майбутнє. А Народ є вищим Гарантом Конституції".
