Перед своим отлетом в США жена Героя Украины Георгия Гонгадзе, Мирослава, дала эксклюзивное интервью «Фразе». Носительница одной из самых громких украинских фамилий уверена, что раскрытие убийства ее мужа было произведено «на потеху публике», а отставка правительства – логична и обоснованна.
Генеральний прокурор Святослав Піскун заявив, що „таращанське тіло” таки належить вашому чоловіку. Чому так довго тривало з’ясування приналежності тіла?
Ви мене питаєте? Спитайте Генерального прокурора. Я не знаю як проводилась ця експертиза, і чому так довго – це питання до слідчих органів. Я просила про проведення експертизи за участю міжнародних експертів ще у грудні 2000 року. І тоді отримувала дуже багато відмов. А коли це було зроблено на мої настирливі наполягання, була проведена одна експертиза, потім друга експертиза, зараз проведена нібито третя експертиза.
Я вважаю, що після американської експертизи, в принципі в мене особисто, запитань до того, чи належить тіло Георгію Гонгадзе чи не належить, вже не було. Я вважаю, що „таращанське тіло” належить Георгію. У матері були запитання, вона має таке саме право на ці запитання як і я. Вона хотіла все ж пересвідчитися. Нарешті це сталося, тепер вона мусить вирішувати яким чином діяти далі. Чи були виконані всі її умови для проведення цієї експертизи я не знаю, тому що не бачила ще результатів останньої експертизи.
Ви стверджуєте, що нині в державі немає політичної волі для розслідування „справи Гонгадзе” - обґрунтуйте свої слова.
Справа в тому, що коли в квітні я була в Києві, то я отримала певні обіцянки про проведення певних слідчих дій, зокрема від Генерального прокурора, від Президента. Обіцянки стосувалися, зокрема, розслідування навколо „плівок Мельниченка”, і взагалі роботи слідчої групи разом з цим важливим свідком.
Нажаль, ці обіцянки не були виконані. Я роблю висновки, те що зараз відділили маленьку справу з загальної „справи Гонгадзе” вважаю маніпулюванням. Яка мета цього - залишається також під питанням.
Я вважаю, що суспільство намагаються переконати - ось вам „справа Гонгадзе”...
...Звичайна кримінальна справа?
Не звичайна кримінальна справа. Злочин був скоєний групою осіб на замовлення. Це були міліціонери. Це все зрозуміло. Але проблема в тому, що покарані будуть лише виконавці цього злочину. Але в суспільній уяві це буде так – ось „справа Гонгадзе” передана до суду, ось покарані винні у цьому злочинні. Що ще хотіти? Всі будуть щасливими. Ось що намагаються зробити зараз. Я з цим не погоджуюсь.
Доречі, ви казали, що посередника у вбивстві Георгія- пана Кравченка - вбили. Чи маєте ви якісь докази щодо цього?
В мене є великі підозри, і не тільки підозри. Скажімо так, за інформацією деяких експертів, я можу говорити, що Кравченко не покінчував життя самогубством.
Я насправді просила доступу до матеріалів у справі про самогубство Кравченка, мені звичайно їх не дали, тому що я процесуально не маю доступу до цих матеріалів, адже в цій справі не є потерпілою. Але, насправді, чому не дають цього доступу - тому що багато матеріалів там є досить „темними”. Я вважаю, що справа Кравченка потребує детального розслідування.
24 серпня Президент посмертно нагородив вашого чоловіка званням „Герой України”. Чи не вважаєте ви це якимось замилюванням очей, наприклад, нагородили Георгія званням, назвали його ім’ям вулицю – і справа виконана?
Я вважаю, що Георгій – справді герой, і те, що він зробив, якщо не своїм життям, то своєю смертю – змінило Україну. Це важливо визнавати. Я насправді рада, що це нарешті визнали. Але, в принципі, держава Україна дивна – один Президент вбиває, а другий – нагороджує. І я вважаю, що нагородити „Героєм” – це ще далеко не все. Ефективність і моральність цієї влади буде визначатися не нагородженням „Героями”, а результатами в слідстві і покаранням винних у цьому злочині.
Чи ви зустрічалися під час цього візиту в Україну з Президентом?
Ні . І не намагалася. В мене було багато роботи.
Чи дійсно Миколі Мельниченку загрожує небезпека?
Я вважаю, що він є важливим свідком, і йому загрожує небезпека.
Пан Головатий, захисник Лесі Гонгадзе, сказав, що можливо Генеральний прокурор Піскун причетний до того, що Мельниченка затримали в Туреччині.
Можливо. Мені складно про це говорити. Але, доречі, не лише свідки у цьому злочині, потерпілі, а й замовники і виконавці цього злочину, залишаються, і поки справа не завершена – вони всі будуть в небезпеці.
Чи контактуєте ви з паном Мельниченком в Сполучених Штатах?
Контактую.
На предмет чого ви з ними спілкуєтесь?
Ми, звичайно, контактуємо у справі Георгія. Предмет наших розмов – питання, яким чином ефективніше провести експертизу, що неба зробити в цьому напрямку, коли свідчити, як свідчити, які дані давати. Тобто, це є предметом наших розмов.
Чи пан Мельниченка не ділився з вами свої побоюваннями за власне життя?
Звичайно ділився. В нього було декілька погроз, і ФБР фіксувало ці погрози.
Чи контактуєте ви з представниками українських політичних сил?
Справа в тому, що я працювала з багатьма політичними силами в Україні. В мене є багато друзів серед політиків. І звичайно, що я спілкуюсь з ними, але говорити про консультації не доводиться. Жодних консультацій я не проводжу. Я спілкуюсь з ними як з професіоналами, і як з друзями.
Ви, як журналіст, напевно розумієтесь на українській політичній кухні. Чому сталися відставки в українському політикумі?
Ви знаєте, мені здається, що це дуже логічний наслідок того, що відбувалося в державі за останні 8 місяців. Замість того, щоб ділити функції, розділяти їх, нові люди, які прийшли до влади – вони почали ділити повноваження, відбирати собі повноваження, навіть в обхід Конституції та законів України. Це спричинило дисбаланс у владі. І Президент також мусить визнати свою вину у цьому, тому що він наділяв їх цими повноваженнями. Цей дисбаланс призвів до того, що можновладці почали сперечатися за ці повноваження. Почалися особисті чвари.
Що я можу привітати, це те, що Президент намагався розрубати цей „Гордіїв вузол” чітко та конкретно. Я вважаю, що це правильно. Зараз головне завдання – зібрати команду професійних людей, для того, щоб замінити всіх тих, хто пішов. І тут постає питання критеріїв. Ці критерії вже вироблялись. Є люди, які повинні займатися спостереженням за законністю, вони повинні розуміти, що таке закон, є люди, які повинні керувати адміністрацією, і розуміти, що таке адмініструвати, є люди, які мають займатися економікою і мають розуміти економіку. Це дуже просто. Такі люди, я думаю, в державі є. Треба просто максимально швидко їх знайти і поставити на свої місця. І доречі – не поспішати.
Чи не збираєтесь ви повертатися в Україну?
Ви знаєте. Я хотіла, і хочу повернутися в Україну. Коли я була тут у квітні, то, в принципі, я приїхала саме з цією метою. Я приїхала, щоб оцінити, наскільки держава змінилася, і що я можу тут зробити. Але, для мене принциповою є „справа Гонгадзе”, і я мушу довести її до кінця. Я вважаю, що всі ці мої заяви здаються дуже гучними, якимись там політичними. Вони не є гучними та політичними. Але роблячи їх, я в деякій мірі підставляю себе під удар, під загрозу. Тому що, ці люди які були причетні до вбивства Георгія залишаються і працюють в правоохоронних органах, вони залишаються при владі, тому уявити собі, що я можу привезти сюди зараз своїх дітей. Підставляти не лише себе під небезпеку, а ще й їх я не можу.
Тому я буду намагатися максимально сприяти слідству, і коли воно буде завершено, я буду вирішувати, як далі діяти.
