Его творчество знакомо каждому, кто сталкивался с миром кино. Он заставляет нас наслаждаться украинским переводом, смеяться и плакать вместе с героями. Его фамилия в титрах появляется тогда, когда мы выныриваем из мрака кинозалов, сдаем очки, утилизируем пустые ведрышки от попкорна, делимся впечатлениями и цитируем крылатые фразы.
Сергей Ковальчук — украинский кинопереводчик, музыкант, певец, автор песен. Его имя внесено в украинскую Википедию. На его счету около 130 полнометражных фильмов для кинотеатров и 90 переводов для телевидения, и этот список пополняется почти каждый месяц.
С Сергеем меня свела судьба, когда я занималась анимацией. Поразили выразительные умные глаза и оригинальное чувство юмора. С тех пор мы друзья.
Написать о нем статью я решила после просмотра «Angry Birds». Мы весь вечер цитировали перлы Сергея: «дякую, що живий», «причандали», «птахани» и радовались, что это круто, что фильм дублировали наши «кварталовцы». Сам Сергей в своем ФБ написал: события в мультфильме (когда свиньи приплывают на птичий остров с целью оккупации) напоминают наши реалии, поэтому решил оторваться по полной.
Как сценаристу, мне очень интересно понять, как рождаются шедевры перевода. Не долго думая, я списалась с Сергеем и договорилась о чат-интервью. Хвала современным технологиям, благодаря которым можно, не отрываясь от работы, просто душевно початиться. Поэтому оставляю стилистику переписки неизменной (со всеми смайлами и авторскими знаками препинания).
Привіт. Я пам‘ятаю, що за радянських часів український дубляж вважався другорядним, віддавав чимось шароварним. Для мене проривом став серіал «Альф», коли російська версія якісно програвала. А що тобі запам’яталося?
Амінь, сестричко!)) «Альф» і був відправною точкою українського дубляжу. Крутецький Негребецький наче відкрив нам усім двері у новий світ, показавши, що «можна і так!», що особисто мені запало в душу, і, переглянувши декілька серій «Альфа», я зрозумів, що можу і хочу робити щось подібне.)) Подзвонив у відділ реклами 1+1, телефон якого часто світився на екрані, там спитав телефон відділу перекладів, подзвонив, напросився дати мені пробну роботу (хоча тоді мені було 16 років), зробив її, і мене взяли в «позаштат»)) Так усе й почалося. А з «Альфом» фішка була в тому, що там більше половини жартів про місцевих американських зірок, телеведучих, «на злобу дня» і т .п. — якби їх перекладали, як є, — хто б в Україні зрозумів, про кого вони там жартують і в чому взагалі прикол? Тож Негребецькому і була поставлена така задача — адаптувати і локалізувати жарти, аби серіал не прогорів. Він майстерно з цим впорався, і звідти почалося.))
Круто я влучила! Виходить, «Альф» став твоїм хрещеним батьком ? А яким був перший фільм?
Я б сказав (за термінологією Кастанеди, якого в той час штудіював), що «Альф» став для мене бенефактором, тобто своєрідним взірцем, маяком. Перший фільм мені довірили на плюсах невдовзі після початку моєї там роботи, і це було «Закляття долини змій». У мене текст його перекладу не зберігся, але я й не журюся, бо навряд чи мені б це зараз сподобалося)) А от перша дубляжна стрічка (а український дубляж народився на світ у 2006-му) — то був другий чи третій фільм в історії українського дубляжу — «Роги та копита». Для нього я робив переклад з адаптацією і купою приколів і виконав на записі пісню Коня.)))
Так! Ти ще ж актор! Сергій, ти вже згадував про ментальну різницю нашого та американського чи іншого глядача. Знаю, що доводиться навіть вигадувати слова. В чому найбільша складність перекладу?
Для дубляжу — в ліпсингу)) А взагалі, найскладніше — це ідіоми; ігри слів; поняття, яких в нашій мові й культурі немає.
Поясню читачеві, що «ліпсинг» — це попадання фраз в артикуляцію героя. А твої ігри слів — це феєрично, чого тільки варте слово «птахани» (такий собі гібрид друганів з птахами в «Angry Birds» ), думаю, що в тебе вже вистачить слів на власний «Тезаурус» ))) Розкажи про таємницю народження шедеврів. Де ти працюєш: кабінет, кафе, фазенда? Що надихає: музика, кава чи віскі?
Спершу комент: «думаю, що в тебе вже вистачить слів на власний «Тезаурус» ))) - Якби я ще їх запам’ятовував)) У мене виходить так, що кожен новий переклад — це імпровізація; якісь ідеї, слова приходять бозна з яких сфер — я їх вписую в текст і вмить забуваю.))) А стосовно скласти Тезаурус — воно-то можна, але, наприклад, для мене в цьому не багато практичного сенсу, бо більшу частину таких слів я не можу використати вдруге, я буду сидіти годину мучитись, але вигадаю щось нове, — від штампів я стараюсь триматись подалі.)) Працюю — де попало)) Коли вдома — то кожні пару годин міняю місце, як кіт)) А найкумедніше було, як я перекладав «Братів з Грімзбі» — там так усе співпало і понакладалось одне на одне, що я перекладав цей фільм: 1. На залізничній станції міста Целла-Меліс, сидячи на жердині для пасажирів, яко птах; 2. В автобусі Целла-Вурцбюрг; 3. У вокзальному МакДо міста Вюрцбург (причому то була п’ятниця, і навколо був перманентний рейвах і паніка); 4. В автобусі Вюрцбург-Амстердам; 5. В готельному номері з виглядом на канал Прінсенграхт; 6. В кафе на площі Рембрандта (Амстердам); 7. В автобусі Амстердам-Берлін; 8. На занедбаному автовокзалі десь на околицях Берліна. Це, мабуть, фільм-рекордсмен по кількості місцин, в яких я його робив.)) Що мене надихає — Бог його знає)) Каву і музику люблю і практикую)) Від віскі і його родичів я відмовився ще у 2013-му. А натхнення — це така невловима субстанція... Буває, упіймав хвилю — і слова самі лягають на віртуальний папір, а буває і навпаки. А ще я люблю працювати вночі — тоді ефір не такий засмічений чужими думками і потрібні речі приходять швидше.))
Як людина, що пройшла шоу-руми не з одним десятком співробітників, а видавати тексти треба. Тож я навчилась абстрагуватись так, що навіть коли мене кликали, я не відповідала. Доводилось колегам мене смикати, щоб вивести зі стану «творчого залипання» (вигадала словосполучення!) А бувало, що навіть в ідеальних умовах не йшов текст і все тут! Який з фільмів у тебе перекладався на одному диханні, а який ніяк не здавався?
На одному диханні — ті ж таки «Брати з Грімзбі», «Дедпул», «Вартові Галактики», «Жага швидкості», «Похмілля 3», «Залізна людина» — здебільшого, це фільми, де діалоги в оригіналі добре продумані, цікаві, є де розвернутися)) А коли фільм нудний, то з ним і мороки багато, і кожен раз перечитуєш свій текст — і переписуєш. І все одно залишаєшся не дуже задоволеним.
Скажи, а ти зустрічався хоч раз з авторами — сценаристами, яких перекладав?
На жаль, ні. Але це було б дуже цікаво) Особливо з братами Коенами хотів би потеревенити))
А як узагалі відбувається цей утаємничений процес перекладу? Тобі надсилають сценарій у електронному вигляді, дають відео? Скільки часу виділяють на переклад?
Надсилають відео і діалоговий сценарій. На одне середньостатистичне кіно потрібно 7-10 днів, але бувають різні ситуації — декілька разів я робив переклад за 2-3 доби))
Ого! Я думала, хоч місяць дають... Темпи нелюдські. Стільки фільмів переклав, не виникає бажання створити щось своє?
Буває, що й місяць дають, але рідко. Своє — звісно хочеться!)) Мені пощастило вкласти шматочок своєї душі в наш, український дитячий фільм «Трубач»: і в діалогах, які я адаптував, і в 9 піснях, які я написав до цього фільму. Але то треба, щоб зірки правильно стали: щоб зібралась така команда, як була на Трубачі, такий сценарій і все інше.
Хох...не люблять наші продюсери українське кіно. Все російськомовне просять (фантом сумісного виробництва з Росією не розвіявся). В тебе така квітуча мова. Як поповнюєш свій словарний запас?
Читаю сучасних українських письменників, люблю мандрувати і запам’ятовувати різні слова і вирази, які де чую, на базар люблю ходити ))
Записуєш? У мене завжди з собою записничок.
Лінуюся)) Але воно все в голові відкладається, а в потрібну мить — раз і виринає з глибин)) або не виринає))
Ти ж чудово володієш англійською, не виникало бажання здиміти звідси, з цієї проблемної країни за океани, де краще життя?
Здиміти — це сумно. У мене була «демо-версія» такого здимлення: ми з дружиною цілий рік жили і працювали в Німеччині, за волонтерською програмою. Це був безцінний досвід: і у спілкуванні з людьми, і в адаптації до інакшого мислення, соціальної поведінки, відповідальності. І можливостей помандрувати було значно більше. Але щоб залишитись там — принаймні я до цього не готовий.
Що порадиш новачкам?
Нарощувати об’єм особистості — тобто постійно розвиватись, щось вивчати, чимось цікавитись, збагачувати свої знання/уміння/навички. Коли людина багато знає, то їй є що сказати.
Дякую тобі за цю змістовну розмову. Адже завдячуючи тобі наша молода поросль сприймає український дубляж як належне. Діти взагалі не відчувають ніякого дискомфорту, навіть якщо в сім‘ях говорять російською. А ми, дорослі, з гордістю можемо говорити: «Український переклад кращий» і подумки дякувати перекладачеві Сергію Ковальчуку за насолоду рідною мовою.
