Первый украинский Президент не боится приглашения на собеседование в органы внутренних дел, а нынешняя власть ему напоминает детский сад, где дети не понимают всей ответственности за сказанное.
- Леонід Макарович, як Ви дивитесь на відставку генпрокурора Піскуна. Чи не здається Вам, що останнім часом силові структури дозволяють собі трохи забагато?
Силовики не дозволяють. Силовики роблять те, що їм дозволяють. За силові структури відповідає безпосередньо Президент. Якщо в них така складна ситуація, я б сказав, що Президент не керує силовиками. Тобто він випустив з рук всю ситуацію. Я можу підтвердити це складнощами, які розгорталися свого часу між службою безпеки і іншими структурами, а зараз – між генеральною прокуратурою і колишніми силовиками. Це такі речі, що їх неможна випускати на оприлюднення. Треба спочатку вивчити, визначити справжню вину і прийняти відповідні рішення. Для цього, доречі існує така структура президентська як Рада з національної безпеки та оборони. Там такі питання дуже швидко можна вирішити, якщо є для цього воля і бажання. Я думаю, що ні того, ні іншого немає.
PR продовжується на рівні опозиції. Влада ще не відчула, що вона влада. Вона весь час думає, що вона в опозиції і їй треба піарити, піарити, піарити, шукати винних, звинувачувати всіх і вся. Вони переконані в тому, що суспільство це буде сприймати з великою радістю. Воно сприймало тоді, коли вони справді критикували серйозно (і часто справедливо) владу. Але тепер вони роблять те саме, що робила та влада. Треба спитати: чи потрібно було тоді так критикувати сильно? Чи тоді робилося для PR, а зараз робиться для чогось іншого.
- Чи не боїтеся Ви самі викликів в МВС чи ГПУ?
Для цього треба мати підстави, по-перше. По-друге, я вже ходив в 1994 и 1995 роках на співбесіди. Правда тоді не запрошували через засоби масової інформації. Я відвідував генерального прокурора, я зустрічався зі слідчими, давав пояснення, тому що мені нема чого боятися слідчих. Я загалом ставлюсь до судочинства, до суду дуже спокійно, тому що кожна людина, якщо до неї є якісь питання, повинна дати пояснення для того, щоб зняти з себе якісь підозри.
Зараз я народний депутат. Якщо раптом у когось з‘явиться бажання зі мною поспілкуватись – з великим задоволенням. Тільки потрібно одне сказати: вони мають готуватися до цього ще більше ніж я.
- Що Ви думаєте про дії ГПУ и МВД у справі Гонгадзе? Чому, на вашу думку, відтягується доповідь комісії ВРУ, яку очолює пан Омельченко? Чи не готується на імені Гонгадзе ще одна кампанія під вибори?
В справі Гонгадзе задіяно дуже багато суб‘єктів. Вже те, що Олександр Мороз дав якусь інформацію, показує, що рамки цієї справи весь час розширюються. Я думаю, що серед тих, хто задіяний у справі Гонгадзе, зараз багато хто займає високі посади в новій владі. Це одна з причин того, що не хотілося б, можливо, так широко повертатися до цієї проблеми.
Але поки вона буде існувати, її будуть використовувати. Мирослава Гонгадзе, коли була тут в Україні, вона дуже розумну думку сказала, а я її слухав. На цих виборах, парламентських, прізвище її чоловіка, батька її дітей знову використовуватиметься для політичних цілей.
Розумієте, якщо культура людей, які йдуть до влади нижче ватерлінії, то про що можна говорити? Вони будуть використовувати все, що тільки можливо. Будуть використовувати і цю тему.
- Як Ви можете прокоментувати чутки про конфлікт між прем'єр-міністром і Президентом?
Я не знаю про конфлікт, я знаю, що коли влада створюється так, як вона створена – нелогічно, незакономірно, в команді, яка не має одних поглядів, однієї філософії, одного бачення розвитку України, рано чи пізно конфлікт буде. Віктор Ющенко обіцяв багатьом цю посаду і ці вже також мостилися, а дали одній. Таки чином, дві корінні проблеми – обіцяно багатьом, мостилися всі, зібралися до виконавчої влади різні політичні сили, з різними поглядами, різною філософією і тому, конфлікт – це не справа характеру Тимошенка, чи Ющенка, чи Порошенка. Справа в корені. Конфлікт, суперечності є і будуть. Тим більші вони будуть наростати, коли ситуація в суспільстві буде погіршуватись, а вона зараз саме погіршується кожний день. Треба чекати конфліктів, які просто будуть закономірними і логічними.
- Чи доречні порівняння (які зараз стали дуже модними), нової влади із комуністичним режимом?
Я не думаю, що треба прямо порівнювати, але сама система влади нагадує комуністичну систему. Ось дивіться: раніше були Кабмін, Верховна Рада і ЦК. ЦК все вирішувало, але ні за що не відповідало. Зараз: Кабмін, Верховна Рада і Держсекретаріат. Держсекретаріат всі вирішує, але ні за що не відповідає. Тобто система влади побудована за принципом радянської партійної системи.
Президент все вирішує, але відповідальності не має. При ньому сидять люди, які все вирішують, все тлумачать, все акцентують, а відповідальність несе Юлія Володимирівна Тимошенко. Вона - дівчинка для побиття.
- Як Ви прокоментуєте інформацію про те, що СДПУ(о) не хоче бачити Леоніда Кучму в парламенті, а, тим більше, в своїх лавах?
По-перше, Кучма ніде і ніколи не виявляв такого бажання. Він ніде не заявляв про те, що він хоче йти у парламент. Є одна його заява. Коли його спитали, він сказав: "Я цієї влади вже накушався". Це його слова. І тому, говорити про те, що СДПУ(о) чи Регіони його не хочуть, не можна. Він ніде не проявляв ініціативи. Аби він заявив, що хоче йти в політику через парламент, я би тоді тлумачив. Зараз таких заяв в Кучми немає і він поводиться, в даному разі, коректно.
- Як на Вашу думку, чи не є ті численні скандали, що виникають у галузі україно-російських відносин, підготовчою платформою для підтримки проросійських політичних сил на виборах-2006?
Це неправда. Коли влада прийшла з Майдану, Ющенко та інші говорили, що нам треба перейти з Росією на розрахунки в грошах. Тобто брати за транспортування газу грошами, а не бартером. Зараз ми побачили, що це пастка – для того, щоб таке говорити треба було все повивчати, тому що тут втрати колосальні.
Ми зараз, так чи інакше, маємо 30 мільярдів кубометрів газу, який є завжди за транспортування. Це досить серйозно. Наших 20 десь, трошки менше, та ще ті 30 – десь 50 мільярдів кубометрів газу. Почали перегляд – мовляв перейти на світові буде краще, то буде краще. Ну Росія і каже: "Тоді будете платити не 50, а 150". А за транспортування буде не 11 з чимось, а 22. Там збільшилося вдвічі, тут – втричі. По суті, ми втрачаємо.
До того ж, платити грішми – це готівка. Де вона в нас? В мене таке враження, що сьогоднішня влада говорить, не даючи собі навіть запитання про те, які можуть бути наслідки такого "говорєния". Сьогодні кажуть, що в нас курс на Європу; завтра, не моргнувши оком, кажуть, що вже на ЄЕП. Цікава дуже у нас влада. У мене враження, що це дитячий садочок, де зібралися люди, які не уявляють собі що таке вся Україна. Для того, щоб управляти Україною, треба її знати, знати що таке 25 областей, що в цих областях, уявити масштаби держави. Тоді знатимуть: якщо сказав слово, то воно аукнеться наслідками. Вони про це не думають, вважають, що дуже талановиті, приведені народом і що вони будуть цим народом управляти.
- Наскільки, на Вашу думку, Україна зараз підготовлена до економічного форуму? Що, в цьому контексті, треба робити із реприватизацією?
Я б цю реприватизацію взагалі б зняв з порядку денного. Вчора збиралися тут керівники фракцій, голова, президент, щось вони тут радились. Вже 29 об‘єктів, буде ще менше, ще менше. Ясно одне – нормативних документів для проведення реприватизації не існує. Раз їх не існує, то як це зробити – ніхто не знає. Юлія Володимирівна каже, що вона все знає, що в неї все готово і треба розпочинати. Верховна Рада каже, що неможна, тому що немає нормативних документів. Суди не будуть спиратись на заяви будь-кого, навіть президента, чи прем‘єра, а будуть спиратись на закон, або нормативний якийсь документ, який має прийняти Верховна Рада. Знову ж таки – дитячий садок. Аби спрогнозували хоча б на один день – як вплине це на інвесторів, як вплине на інших. Я думаю, що тоді б, спочатку, підготувалися б як слід.
Але над ними тяжіє "Майдан". Вони там говорили: "Завтра. Все забрали – ми віддамо завтра". Тепер люди чекають коли віддадуть, а віддати не можуть. Ось і починається, вибачте на слові, "метушня", яка не прикрашає ні владу, ні Україну в цілому. Якщо раніше інвестори стояли на кордоні з Україною, то тепер вони нас обійшли і пішли в інші країни.
