Россия хочет отобрать у Украины Евро-2012

Автор: Cемен Кандыба, юрист

05.03.07 20:44

24838

Россия хочет отобрать у Украины Евро-2012

28.02.2007 р. на сайті “football.ua” була опублікована стаття «Россия подаст заявку на Евро-2016», яка залишилась непоміченою широкою футбольною громадськістю України. В ній йшлося про те, що 28.02.2007р. в готелі "Космос" у Москві завершилася перша половина звітного дня Конференції Російського футбольного союзу. Президент РФС Віталій Мутко між усього іншого повідомив журналістам, що "…Сейчас планируем активно заниматься вопросам подачи заявки на проведение чемпионата Европы 2016 года. Если будем готовы к этому, то вступим в борьбу за право принять престижный европейский турнир". Нарешті стає зрозумілим, чому представники донецького клану не тількі в українському футболі, але й в українському політикумі, почали організовано робити нападки на Суркіса, ФФУ та ПФЛ, чому активізувалися їх ставленики накшалт Селюка по поданню позовів до суду, по роздмухуванню інших скандалів в українському футболі. Зрозуміло, що ЧЄ не може проводитися підряд в одному й тому ж регіоні Європи. Той же принцин існує й у ФІФА. Тобто чемпіонат світу проводиться по черзі в Європі, Латинській Америці, Азії, Північній Америці, Африці. Так саме й у Європі. Після проведення ЧЄ-2008 в Португалії, Іспанія вже не має бути хазяїном наступного Євро-2012. Це відноситься й до Росії й до України. Якщо Україна виграє тендер на проведення Євро-2012, то Росія вже не матиме права проводити наступне Євро. Але якщо Мутко ставить за мету проведення Євро-2016 в Росії, то звичайно росіяни повинні зробити все, щоб провалити Євро-2012 в Україні й Польщі. Тобто виходить, що треба включати всі важілі впливу усередені України, головним чином, донецький чинник. Ось вам і причина активності пана Селюка, Ахмєтова, Колєснікова і іже з ними по розвалу намірів України провести Євро-2012 у нас в країні. Напрошується питання, а навіщо це донецьким, що вони від цього будуть мати? На це питання може дати відповідь факт несподіваного переходу Тимощука в Зеніт. Чому Тимощук проданий в Зеніт аж за 20 млн. дол. США та ще й на умовах сплати половини суми газом. Тобто обсяг газу на суму 10 млн. дол. США, проданий в Україні чи за її межі по комерційним цінам, автоматично збільшує цю суму на порядок (тут можна ворожити на кофейній гущавині, по якій ціні буде перераховано цю половину платні, може й за ціною собівартості видобутку газу – десь 10 дол. США за 1000 м3, тобто на 10 млн.дол. можна купити 1,0 млрд. м3 газу, які на Заході можна продати по 250$ за 1000 м3, тобто за 250 млн. дол. Цю продажну ціну Газпром визначить в залежності від роду послуги клієнта й її результатів). Тобто Шахтар може теоретично виручити на цій угоді не 20, а всі 260 млн. дол. США. Недарма одразу всі російські й «шахтарські» сайти спростували «газову» частку угоди. Та диму без вогню не буває. За що такі подарунки, якщо реальна ціна Тимощука, яку пропонували західноєвропейські клуби на протязі періоду після Чемпіонату світу й до цього дня, не перебільшувала 7 млн. євро? Також якщо проаналізувати висловлювання самого Тимощука за цей же період, то стає зрозумілим, що він не хотів грати в Росії, а хотів грати в Іспанії, Італії чи Англії (були й варіанти Голландії, Німеччини тощо, але ніяк не в Росії). Чому ж з Тимощуком сталися такі метаморфози? З якої такої причини Ахмєтов, який його нікуди не відпускав, одразу став таким лібералом, і дав Тимощуку можливість самому (нібито – С.К.) обрати собі клуб? Здається, Ахмєтов наполегливо порекомендував Тимосі їхати саме в Пітер, бо він заздалегідь повирішував всі ці питання з російськими товаришами й від Тимощука там нічого не залежало. Куди наказали їхати, туди й поїхав. Правда, матеріально його не скривдили, а навпаки, озолотили. Ця пропозиція була підкріплена найвищим в російській прем’єр-лізі заробітком Тимощука (4 млн.дол.США в рік (друга версія – 2 млн. євро в рік), або 200 тис.дол.США у тиждень). Але гроші в цій великій грі, як побачимо далі, грають не найважливішу роль. Вклавши добрі гроші в одну справу, можна виграти в набагато більш значущих речах й не тільки футбольних. Невже росіяни одразу так полюбили перекірливих українців? Щось мало віриться. Тут справа у чомусь іншому. Тобто, чи не завуальований це хабар (аванс) заклятого друга України Газпрома донецькому клану за розвал намагань українців отримати Євро-2012 у себе в країні? Після оголошеного наміру Мутка про російське Євро-2016 це стає схожим на правду. Та чи вже й такий крутий гравець Тимощук, що коштує в два рази дорожче за Роналдо? Сумнівно. 18 квітня 2007 року у Кардіфі УЄФА проголосує за переможця тендеру Євро-2012. А у березні наша збірна зіграє два визначальних для цієї події матча – з Фарерами й з Литвою. Якщо українська збірна успішно подолає ці бар’єри, це буде додатковим внеском в скарбничку перемоги України в цьому тендері. То ж ціна цих двох матчів зростає в геометричній прогресії. Тут же спадає на думку й метушня навколо іншого гравця збірної України Максима Калиниченка. Один з кращих гравців в складі збірної України на Чемпіонаті світу був надовго засаджений в Спартаку на лаву запасних. Він теж хотів піти з Спартака в Європу, а також в Динамо (К), але його правдами й кривдами залишили в Спартаці. В чому така зацікавленість РФС в гравцях української збірної? Причина може бути тією ж самою, по якій Росія не видає Україні державних злочинців накшалт Бакая, Боделана, Білоконя та інших одіозних українських персон (до речі, таких пішаків кремлівського геополітичного пасьянсу з усіх колишніх радянських республік у Москві хоч греблю гати). Тобто більш проникливий читач зрозуміє, що доки двоє з ведучих гравців української збірної перебувають в руках РФС, з ними можна робити будь які маніпуляції. Наприклад, зірвати успішний виступ української збірної в тих же згаданих вище відповідальніших матчах з Фарерами й Литвою, влаштувати з їх використанням якийсь гучний скандал, який вплине на рішення УЄФА не віддавати Євро-2012 Україні тощо. Перша ластівка в цьому напрямі донецькими вже зроблена. ПФЛ на чолі з представником донецького клану Сафіуліним перенесли матч «Шахтаря» з «Металургом» (Д) з 19 на 20 березня 2007 року, не порадившись з головним тренером збірної Блохіним, тим самим наплювавши на інтереси збірної України, якій грати з Фарерами 24 березня, та на її вболівальників. Блохін ще восени говорив, що добиратися до Фарер дуже тяжко, на це знадобиться більше доби. Після цих вояжів туди й назад фізичний стан гравців збірної перед грою з Литвою в Одесі буде не дуже задовільний. Але Сафіулін «допоміг» збільшити проблеми збірній України. Блохін вже відреагував на цей ганебний випадок донецьких проти збірної. Тобто напередодні цих найважливіших матчів (а найголовніше – напередодні голосування в Кардіфі за країну – хазяїна ЄВРО-2012) донецьким вже вдалося зіпсувати настрій як головному тренеру збірної України, так і її гравцям, а також багаточисельній армії її вболівальників. То ж і постає актуальне запитання, а чи не випадкові всі ці раптово виниклі в українському міжсезонні футбольні скандали й чи не є вони ланками одного ланцюга. То якісь старі допінг-проби, які ні на що не впливають, то родинні зв’язки голови ФФУ з президентом Динамо (К), які існували вже багато років, але ніхто ніколи на них не звертав уваги, то судовий позов до ФФУ футболіста-легіонера Деметрадзе, нібито скривдженого української Конституцією, яка нібито обмежує його права грати в клубі (про права українців, на місце яких він претендує, він мовчить), то реальні погрози подати до суду на ФФУ й ПФЛ позов про скасування сплати за придбання легіонерів. Всі ці справи якісь не справжні, якісь вони штучно створені. То, мабуть, вітер знову віє з боку РФС з його прагненням Євро-2016? Ще один факт. Будівництво на території Республіканського стадіону, що проводить фірма «Юджин». Якщо ні Федерація футболу України, ні Київська держміськадміністрація, ні Президент України, ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України, ні Генеральна прокуратура України не можуть зупинити це будівництво, то це означає, що за цією фірмою стоїть якийсь потужний «дах» або якась потужна організація, яка тримає за горлянку службових осіб, у владі котрих припинити цей будівничий безкрай у центрі української столиці, якимсь потужним компроматом, не відомим широкій громадськості. Що то може бути за організація? Я думаю напівзруйноване СБУ цю операцію не провернуло б. А досьє на всіх українських керівників після розпаду СРСР залишился в Москві, на Луб’янці. Якщо поставити питання іншим чином, кому вигідно тримати руку на «ахілесовій п’яті» української мрії про Євро-2012 (тобто пристадіонній території по вул.Червоноармійській), то сама собою з’являється відповідь - тому, хто хоче провести у себе Євро-2016. Знову всі шляхи ведуть до Риму, тобто до «третього Риму». І останнє. Футбол футболом, але він не головний чинник в цій геополітичній грі. Головне - це політика. А що нам кажуть політичні події останніх років в Україні? А вони нам показують, що хтось наполегливо сварить західних українців зі східними, ділить українців на три сорти, нав’язує полеміку навколо російської мови, підкидує сухий хмиз в роздмухування громадянського конфлікту в Україні. Все це відбувається після відходу Єльцина з великої політики за часів його наступника, вихованого сталінським імперським КДБ. Треба визнати, що «товариші» з Лубянки попрацювали непогано й зараз ми маємо деякі проблеми з деякими нашими співвітчизниками, задуреними московською пропагандою. Що зараз може об’єднати український народ, яка ідея? Вірно, це футбол, який люблять на Сході, на Заході й у Центрі. І «бандерівці», і донецькі пацани однаково вболівають за збірну України й українські клуби, що виступають у Європі. Якщо Євро-2012 відбудеться в Україні (крім Києва, Донецька, Дніпропетровська та Львова, своєї частки євро футбольного пирога зажадали також Одеса та Харків) - а це великий будівничий бум й можливість заробити: стадіони, шляхи, готелі, аеропорти тощо – населення України забуде, що їх розділяє, й всю свою енергію направить на творення. Ось це й лякає хлопців з Лубянки. То ж треба зірвати українцям свято футболу і не просто зірвати, а зробити це в останню мить, в день голосування за кандидатуру країни, що прийматиме Євро-2012. Задля цього усі засоби добрі: і підкуп, й залякування, й створення штучних конфліктів та скандалів, використання своїх агентів впливу всередині України тощо. Якщо Україна втратить Євро-2012, то народ знову впаде в розпач, а це благодатне середовище для створення всіляких провокацій, для продовження політики «Розділяй і володарюй», для повернення непокірливих українців в стійло, тобто в неоросійську імперію, як би вона там не називалась. Якщо донецькому кланові вдасться допомогти росіянам відібрати в України Євро-2012, то вони потім отримають й іншу частку винагороди за цю послугу від своїх хазяїв. В якому вигляді – це вже деталі. Насторожує ще один момент – час, який вибрав пан Мутко для проголошення «наполеонівських» планів РФС про проведення в Росії Євро-2016 – за півтора місяця до початку голосування в Кардифі за переможця заявки на прийняття Євро-2012. Таке враження, нібито пан Мутко вже знає результати цього голосування наперед, тому що у випадку перемоги заявки Польща-Україна ніякого сенсу в Росії подавати заявку на проведення чемпіонату Європи 2016 року немає. Звісно, що після Польщі-України Євро-2016 проведуть десь в Західній Європі згідно до територіального принципу проведення цих змагань. Розумним рішенням було б дочекатися результатів голосування у Кардіфі 18 квітня 2007 року, а потім вже оприлюднювати свої наміри про Євро-2016. Але Мутко робить це демонстративно за 1,5 місяці до голосування УЄФА. Мабуть, росіяни вже домовились з сильними світу цього не тільки на футбольному грунті. Яким чином Росія може позбавити Україну Євро-2012? Дуже навіть просто. Вона підтримає Італію як прямо, так й через своїх сателітів. Які важелі впливу? Ті ж самі, старі, як світ – нафта й газ. Хто проголосує за Італію проти України, той в Європі отримає дешевші нафту й газ. А вже через чотири роки, коли надійде час голосувати за російську заявку, Італія, звісно, взаємно підтримає свого партнера. До речі, не будемо забувати про доброго друга Газпрому Берлусконі, який є президентом ФК «Мілан» та впливовою людиною в федерації футболу цієї країни. Наостанок ще один нюанс. Уряд України розробив законопроект "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні". Тепер залишилося прийняти його у Верховній Раді до 17 квітня 2007 року, тобто щоб цей закон підкріпив вагомість української заявки на Євро-2012. Але чи прийме антикризова коаліція, погоду в якій визначає Ахмєтов & Co, цей закон вчасно? Ще й те питання. То ж поживемо, побачимо, за кого Донбас – за Україну, чи за Росію й чи гоне він порожняк.