Одразу зауважимо, що метою серії публікацій не є дорікання у політичному пристосуванстві мешканцям західного регіону України, чи розпалювання ворожнечі на користь Російської Федерації. Ми хочемо нагадати про виборчі помилки областей, які протягом усього періоду незалежності України вважаються носіями українського патріотизму. Ми повернемося у період президентства Віктора Януковича, а саме місцеві вибори 31 жовтня 2010 року, частково торкнувшись парламентських виборів 28 жовтня 2012 року. Особливу увагу приділимо представникам забороненої Партії Регіонів, які представляли Галичину, Волинь, Буковину, Закарпаття і Поділля (Хмельницька область).
Розпочнемо із півночі. У Волинській області найбільш помітними посіпаками Януковича були Олександр Башкаленко і Петро Проць. Після слабких виборів в 2006 році, коли ПР в області отримала трохи більше 3 відсотків і 4 мандати, в 2010 регіонали покращили свої результати, отримавши 2 позицію: 18-відсотків і 22 мандати. Петро Проць всю свою політичну кар’єру провів у Партії Регіонів, спочатку як голова обласного осередку, яку він обіймав з 2003 року. У 2010 був обраний депутатом обласної ради, ставши членом комісії з питань транспорту, промисловості і житлово-комунального господарства. Після Революції Гідності став позафракційним. Олександр Башкаленко також був активним регіоналом, але на відміну від П. Проця в 2019 році, залишаючись в орбіті Юрія Бойка, зумів стати членом політичної ради забороненої ОПЗЖ. Був одним з очільників Миколаївського осередку, який в 2020 році переміг в області.
У Рівненській області в 2010 році регіонали святкували перемогу до обласної ради. Тоді вони отримали 26 крісел в регіоні, де народилася Українська повстанська армія. Додатково слід згадати про 2012 рік, а саме про вибори по 155 виборчому округ, до якого входить Сарненський район. Тоді перемогу отримав колишній голова Рівненської обласної ради, регіонал Микола Сорока.
Серце Заходу України, а саме Львів в 2010 році неприємно здивував найпатріотичніших місцян. 31 жовтня 2010 року вдруге переобраному Андрію Садовому, який отримав 121 237 голосів, у спину дихав парламентар VI скликання, член комітету з питань бюджету Петро Писарчук. Тоді функціонер-регіонал отримав 65 522 голоси львів’ян, а провладна партія Віктора Януковича отримала третє місце в міську і обласну ради, отримавши 6 і 10 мандатів.
Тут слід виділити Львівського лікеро-горілчаного підприємця і голову наглядової ради Оксібанку Олега Баляша, який після бойового хрещення 2006 року в якості депутата ЛОР (Львівської обласної ради) від Блоку Юлії Тимошенко переобрався обласним обранцем як член Партії Регіонів. На піку Революції Гідності, який почався після 22 січня 2014 року, через п’ять днів 27 січня того ж року фракція регіоналів оголосила про свій саморозпуск. Сам О. Баляш пояснив цей крок так: «Ми повинні відповідати за наших колег і тому вибачаємося перед народом. Мені дуже шкода, що так вийшло в цій ситуації, і надалі ми не хочемо підтримувати позицію партії, тому що вона не відповідає тим програмним засадам. Я бачив вихід, коли можна було сісти за стіл переговорів».
У 2015 році Олег Баляш приєднався до євроскептичного Нашого Краю і як керівник Львівського міського осередку балотувався в мери Львова. Тоді НК отримав лише 3278 голосів, або 1,1894% підтримки виборців менш ніж на відсоток поступившись Опозиційному блоку, здобувши 12 місце. З лютого 2019 року Олег Баляш очолив Волинський осередок Нашого Краю. Нині він активно займається підприємницькою діяльністю. Окрім вже згаданого алкогольного бізнесу О. Баляш має успіхи і в аграрній сфері. ВУ квітні 2025 року стало відомо, що О. Баляш будує птахоферму, де вирощуватимуть бройлерів. За інформацією Zaxid.net_ вона знаходитиметься в місті Глиняни Львівського району.
Сусіднє Прикарпаття у контексті нашої теми примітне депутатом Івано-Франківської міської ради від Партії Регіонів Ігорем Халамендою, який став міським обранцем в 2010 році. Найгострішим скандалом, в який потрапив Ігор Халаменда, стало ДТП на трасі Стрий-Чернівці 9 серпня 2012 року. Тоді постраждала родина керівника Долинського відділення міліції. Його дружина загинула. Тоді І. Халаменда визнав свою провину, бо був у тверезому стані і допомагав потерпілим, за що отримав лише два роки іспитового терміну.
Не варто забувати про колишнього губернатора області Михайла Вишиванюка, який після свого призначення головою ОДА через місяць після інавгурації В. Януковича вже восени очолив список Партії Регіонів до обласної ради. Тодішній результат провладної сили важко назвати успішним. Регіонали отримали лише 8,19% виборців, четверте місце, поступившись «Фронту змін», ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода». Після перемоги майдану в лютому 2014, фракція з 6 депутатів була розпущена. Фінальним акордом кар’єри М. Вишиванюка стала посада радника Президента України. «Київський період» Вишиванюка тривав з 8 листопада 2013 по 24 лютого 2014 року. 18 червня 2016 року М. Вишиванюк помер в Австрії, де перебував на лікуванні.
Тернопільська область запам’ятається нам младорегіоналом Петро Гочем, який в 2009 році був обраний до Тернопільської обласної ради, став головою фракції. Через рік, у 2010 році став депутатом Тернопільської міської ради від ПР, зайнявши третє місце на мерських перегонах, поступившись свободівцю Сергію Надалу і тодішньому міському голові Роману Заставному. Через рік після Майдану в 2015 році політична кар’єра П. Гоча закінчилася.
Епоха регіоналів на Галичині і Волині закінчилася 22 лютого 2014 року, коли Революція Гідності перемогла проросійсько орієнтований режим Віктора Януковича. Той переховується в Російській Федерації, чиї ракети і дрони долітають до Заходу України, призводячи до загибелі цивільних осіб. У наступній статті ми поговоримо про те як Буковина, Закарпаття і Хмельниччина голосувала за регіоналів, які досі мають або мали вплив в політичному житті своїх регіонів.
