Нещодавно року Верховний суд України остаточно скасував рішення восьмого апеляційного суду Києва про заборону євроскептичної партії «Наш Край», яка була заборонена РНБО 19 червня 2024 року. На останніх місцевих виборах партія посіла шосте місце, отримавши 1894 місця у муніципальних органах влади. Вона поступилася «Європейській Солідарності» Петра Порошенка, але обійшла ВО «Свобода».
Хороші результати партія продемонструвала в Житомирській, Чернігівській, Миколаївській, Київській та областях півдня/сходу України.
Партія була заснована в 2014 році вихідцями з Партії Регіонів, але де-факто активувалася під час місцевих виборів 2015 року. Тоді лідерами партії стали колишній мер Кам’янця-Подільського і заступник Олександра Попова Олександр Мазурчак, колишній секретар миколаївської міської ради Юрій Гранатуров, запорізький підприємець Сергій Кальцев, голова болгарської діаспори, екс- депутат Одеської обласної ради Антон Кіссе, колишній Бютівець, директор харківського ринку «Барабашово» Олександр Фельдман. Тоді ж вони посіли третє місце по країні, отримавши найкращі результати на Чернігівщині. Четверо з названих побували в лавах Партії Регіонів. Спільнота українських політологів переконана, що проєкт «Наш Край» є носієм євроскептицизму, прихованого русофільства, а також регіоналізму. Простіше кажучи, його виборець не хоче ні в Брюссель, ні в Москву. «Краївці» називають себе «силою господарників і професіоналів», яка фокусує свою увагу на проблемах муніципального характеру.
Від самого початку повномасштабної агресії Російської Федерації колаборантами від «Нашого Краю» стало двадцять три партійця-депутатя. Згідно з даними Руху «Чесно» на бік ворога перейшов один парламентар, двоє міських голів в Сумській і Луганській області, а також депутати Херсонської обласної ради, де партія «Наш Край» посіла п’яту сходинку, отримавши 7 мандатів (22 552 голоси), або 8,82%. Так колаборантами стали депутати Віталій Булюк, який очолював Херсонську обласну організацію «НК» і його «права рука» Світлана Мережицька, яка була керівницею Херсонського міського управління охорони здоров’я і провела вісім місяців в окупації, допомагаючи російським окупантам в Херсоні (в тему). Її шеф, Віталій Булюк, допомагав російським окупантам знаходити проукраїнськи налаштованих мешканців області. Особливо це стосувалося Скадовського району, де детальну інформацію про місцян росіяни отримували від депутата Скадовської районної ради від «Нашого Краю» Івана Гончарського. Він у 2010 році був обласним депутатом від «ПР», а через два роки намагався обратися до парламенту від ВО «Батьківщина» по 186 виборчого округу. З 2015 по 2020 роки був депутатом Херсонської обласної ради від «НК». Додамо, що антиукраїнські висловлювання, зокрема щодо українських військовиків, Віталій Булюк дозволяв ще у 2016 році.
Зрадниками «Наш Край» відзначився в Сумській області. Мер прикордонного міста Середина-Буда Олександр Ген з квітня 2022 року перебуває під вартою. Повідомляється, що він був завербований російською стороною напередодні «великої війни». Також колаборантом став депутат Охтирської районної ради Олександр Курпіль, який закликав мешканців не чинити опору російським окупантам та через інтернет поширював інформацію про зміну територіальних меж України. Додатково він забезпечував «кремлівських орків» харчуванням, інформацією про автошляхи регіону, і навіть надав власний автотранспорт. У 2015 році він як уродженець міста Тростянець вперше намагався потрапити до міської ради від ВО «Батьківщина». В січні 2025 року за колабораціонізм О. Курпіль отримав 15 років ув’язнення.
Але маємо пам’ятати про головного зрадника з Верховної ради України, який представляв 159 округ з центром в Глухові, що на Сумщині. Це - Андрій Деркач, який був депутатом 3-9 скликань, а з 2019 року був завербований Росією як агент впливу, який за великі кошти намагався зірвати євроантлантичну інтеграцію України. Разом з іншим співголовою «Нашого Краю» Сергієм Шаховим був членом групи «Довіра» у ВРУ, а також працював в комітеті з питань бюджету. На останніх місцевих виборах до Сумської обласної ради «Наш Край» під його керівництвом посів 5 місце, отримавши 8 мандатів, 9,95%, або 27 818 голосів. Подібність присутності «краян» в обласних радах Сумщини і вже згаданої Херсонщини пояснюється тим, що основну масу голосів в цих регіонах забрала ОПЗЖ Бойка-Льовочкіна-Медведчука. Відомо, що А. Деркач є випускником академії ФСБ. За успішну підривну діяльність в Україні російська влада зробила його сенатором Совєта Федерації від Астраханської області з повноваженнями до 2029 року. Зрадник втратив українське громадянство у 2023 році.
Міський голова Рубіжного на Луганщині, регіонал Сергій Хортів у 2022 році вдруге перейшов на бік росіян. В 2014 році він, як депутат обласної ради разом зі своїм сином підтримав самопроголошену ЛНР, зокрема блокував військову колону ЗСУ, внаслідок чого загинули наші солдати. Тоді ж його син міліціонер поповнив лави солдат ГУР МО Росії, а після деокупації міста втік до РФ. Наступного 2015 року С. Хортів обрався мером від забороненого тепер «Опозиційного блоку». Був помічником народного депутата 8 скликання Юлія Іоффе, який в 9 скликанні представляє заборонену ОПЗЖ/ПЗЖМ. В 2020 році вдруге став мером від «Нашого Краю». Тоді він переміг свого опонента від ОПЗЖ Анатолія Бусєнкова з результатом 9955 голосів, 61,65% а сам А. Бусєнков отримав 26.04% За результатами голосування «Наш Край» і ОПЗЖ отримали 7240 і 5120 голосів виборів, отримавши фракції з 20 і 14 депутатів. Лише вони склали депутатський корпус міської ради. Вдруге посіявши проросійські зерна, мешканці Рубіжного потрапили в окупацію з приєднанням до Росії і стали виборцями ЛДПР, КПРФ, і Единой России. У квітні 2022 року С. Хортів вчергове став слугою московського пана, зберігши свою посаду мера Рубіжного в окупації.
Сергій Шахов, який з 2021 року разом з Олександром Мазурчаком і Атоном Кіссе керують «Нашим Краєм», відразу після російського вторгнення спробували «бути патріотами» і виключати зрадників з партії, просивши судову гілку влади порушити кримінальні справи щодо зрадників у лавах «НК». Даний крок зробив С. Шахов, коли дізнався про зраду С. Хортіва. Нагадаємо, що С. Шахов з 2023 року перебуває в розшуку правоохоронних органів через недостовірне декларування і, ймовірно, перебуває в Дубаї, ОАЕ. Логічним є те, що «Наш Край» хоче отримати виборців відкрито проросійських сил, а також регіональних сил на кшталт «Блоку Володимира Сальдо», які були заборонені в березні 2022 року. Кинуті на призволяще проросійські виборці дають додаткові голоси на парламентських і місцевих виборах.
Підтвердженим фактом підготовки до виборів у Верховну раду України стало затримання О. Мазурчака 8 червня 2022 року. За інформацією УНІАН і РБК-УКРАЇНА він разом з керівником Вінницької обласної організації Валентином Телегузовим вимагав у підприємця 2,5 млн доларів за прохідне місце в списку. В своїй заяві, після перемоги у Верховному суді О. Мазурчак сказав, що майже 1000 партійців вступили до лав ЗСУ, або займаються волонтерством, а сама партія не збирається повертатися до активної політичної діяльності. Лише перші слова є правдою, але також наголошуємо, що певна частка забороненої ОПЗЖ також пішла воювати, або волонтерити.
Партія «Наш Край» є непросто притулком для регіоналів, де вони ховають проросійську цукерку в українській обгортці, пропагують ідеї регіоналізму, який, як показав досвід В. Сальдо є більш небезпечним ніж відкрита проросійськість в українській політиці. Партія «Наш Край» є грошовим мішком, який з початку своєї появи медійно підтримувався за президентства Петра Порошенка, чий телеканал «Прямий» транслював рекламу партії Мазурчака/Шахова, інколи запрошуючи їх на свої ефіри.
Тепер є рішення Верховного суду, який реанімував публічність «НК». Ймовірно є певні політичні домовленості з «краянами», щоб ті контролювали проросійський електорат. парламентських і місцевих виборах маємо бути максимально уважними і пильними до партії «Наш Край», яка уміло маскуватиме евроскептицизм під дуже сильними проукраїнськими гаслами.
Політичні хамелеони, які були другим ешелоном «Партії Регіонів», уважно стежать за внутрішньою політичною ситуацією і поступово готуються до реваншу. Вони займають ніші заборонених конкурентів, а також залишки електорату провладної партії «Слуга Народу» з їх підходом – «какая разница».
