Виктор Ющенко: Там наші батьки, брати риються в целофанових пакетах

Стенограма виступу Президента України на робочій нараді з питань сприяння зайнятості та діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Насправді, шановні друзі, я хотів би звернутися до кожного з вас із проханням, щоб ми результативно провели, здається, дві чи дві з половиною години, які відведені на нашу сьогоднішню зустріч. Я дивлюся на вас, ви всі такі симпатичні, всі в європейських костюмах, дехто зі значками депутатськими, кому повезло. Відчувається, що все добре. Але хотів би сказати, що по ту сторону дверей є мільйони людей, які вранці, о восьмій годині вранці не знають, куди йти на роботу. А якщо йде на певну роботу, то він отримує те, що не дає можливості дати до вечора відповідь своїм дітям, дружині, родині, як сьогодні прогодувати родину. І це реалії. А якщо ви закінчуєте роботу о десятій і їдете додому, ви проїдьте будь-яким київським кварталом і подивіться, що робиться біля смітників. Там наші батьки, брати риються в целофанових пакетах. З одної сторони... З другої сторони, ви – люди, які управляють фінансами, зібраними з національної економіки. Я поговорю про те, як ми управляємо цими фінансами. Я дійсно хочу, щоб влада змінилася. І перша ознака – це зміна облич влади. І ті люди, які роками сиділи і не могли дати відповідь на працевлаштування людей, як організувати зайнятість, як організувати ринок праці на території, я б хотів би, щоб вони на своєму місці вже не були. До них нема довіри. Це повинні бути нові імена. Молодих, амбітних, людей, які хочуть себе проявити. Я не хочу, щоб у цьому залі хтось, не дай Бог, на другій годині роботи, особливо там на гальорці, почав дрімати. То перша заявка на вашу відставку. Нам треба осмислити все, поділити повністю відповідальність відносно того, що відбувається на ринку праці. Чому система зайнятості має такий слабкий коефіцієнт віддачі? Чому люди розчаровані? Дві третини людей стверджують, що вони не мають соціальної перспективи. І це при тому, що держава тримає таку колосальну вертикаль не з одного, не з двох, не з чотирьох фондів. Подивіться по апарату, кругом же одна проблема – де розсадити. При такому апараті, друзі, ми сьогодні не можемо дати відповідь на кричущі теми. Ми не можемо працевлаштувати випускника училища, інституту. Тоді в мене запитання: ви державні службовці? – так. У вас державна функція? – державна функція. Як так, що одна державна функція по підготовці, друга державна функція по працевлаштуванню не можуть спрацювати приблизно на 18 тисяч людей, дітей наших. Це що, є проблема? Це є проблема кожному з вас влаштувати по 15 чоловік студентів? Та ні, це не проблема. Це демонстрація того, що воно непотрібне нам. Чи [візьмемо] два з половиною мільйони інвалідів. Ми можемо уявити себе, люди, у яких, дякувати Богу, все на місці, як починається день отієї людини? Як вона хоче не просто мати роботу, а доказати, що вона така, як і ви. Що вона в тому суспільстві живе, що вона зранку йде на роботу, що в неї є обов’язки, як нормально себе відчувати повноцінним. Половина з них – це працездатні люди. Скажіть, будь ласка, ви знайомі з концепцією, як організувати цей ринок? Ви її розробили? Ви її пропустили через своє серце? Кому ж тим людям стукати, як не до вас, скажіть, будь ласка? Ну у вас же на самій візитній карточці виписаний гуманізм до такого роду проблем. І в нас цього не відбувається. Я вже не буду говорити про сімейне безробіття. Я звертаюся персонально до кожного з вас. Як ви можете персонально терпіти, що у вас на території є сімейне безробіття? Якщо ви не вирішили цю проблему, ви непотрібні. Державі як функціонер ви непотрібні. Бо ви творите, я сказав би, самий кримінальний світ, який може виникати, коли в родині з дорослих людей ніхто не працює. Це велика проблема? Я запитую вас, це велика проблема – працевлаштувати хоча б одного, щоб ви могли сказати голові районної, обласної адміністрації, знаєте, Микола Іванович, так, це в нас є проблема, але у нас немає родини, де б не було кормильця. Я вас запитую, це проблема? Та ні, не проблема. Це не є проблема. Проблема є в тому, що ми змирилися з цим, що біля нас – я не буду зараз вживати емоцій, я надіюся, що я їх пізніше вжию – самодостатніх, з двома буханками хліба, з державною роботою і так далі можуть жити родини, де вранці ніхто нікуди не ходить. Скажіть, будь ласка, яку відповідь давати Президентові цим людям, місцевій владі і взагалі українцю, якщо ми українці? Хіба це не наш клопіт? Я ж не ставлю перед вами завдання, давайте із 8,6 відсотків 2 відсотки безробіття зробимо. Я цього вам не кажу. Я кажу те, що є в межах вашої компетенції. І ви його не робите. Тому в перші десять хвилин моє завдання – трохи вас розтрусити, щоб животи з колін попіднімалися, в кого вони великі, щоб ви у фазі уваги були, що це є функції, навколо якої дрімота не повинна проходити. А потім друге. Повірте, що раз на квартал у цьому залі я проводжу зустрічі з бізнесом. Послухайте тих людей, що вони говорять у вашу сторону, в сторону мене, в сторону держави відносно того, як ми формуємо стосунки держави і бізнесу. А розмова приблизно така: «Віктор Андрійович, ми розуміємо, 25 відсотків плати на прибуток – податок прийнятний. 20 відсотків ПДВ – в принципі, європейська норма. 13 відсотків на доходи громадян – узагалі, вільна зона економічна, бо це є самий низький податок». Тобто з точки зору прямих податків у цьому залі я не пам’ятаю, щоб була дискусія, коли владу водили за барки і казали, що вона повинна мінімізувати політику фіскальну. Але коли мова йде про соціальні навантаження, то тут вони починають замикати пальці. «Віктор Андрійович, слухайте, такого “ізобілія” економіка національна не витримає». Такої безвідповідальності по коштах соціального направлення жоден бізнес не витримає. І тому відбувається тінізація. Тінізація, друзі, відбувається не від того, що прямі податки ми маємо великі, а від того, що ми маємо небачені опосередковані соціальні податки великі. І там появляється конверт. І там появляється тіньова економіка. Що краще йти на валянки і чоботи, тілогрійками і шапками виконувати бюджет, ніж готівкою. Бо тільки появляється готівка – треба зразу платити податок соціальний. А якщо ви візьмете докупи прямий і соціальний податок, ми вже виходимо там за межу 65-70 відсотків навантажень. А будь-який економіст вам скаже, як тільки шкала виходить за 40 відсотків, у структури забирають 40 відсотків того, що вона зробила, починається процесі тінізації. Це вже починає працювати правило, аксіома економічна. Ми говоримо про 65-70 відсотків, у залежності від галузі. Так друзі, ви маєте відповідальність за те, що отримуєте унікально дорогі кошти з національної економіки. Унікально дорогі кошти. І те, що в нас немає порядку в їх використанні, мене це, я сказав би, і глибоко дивує, і глибоко засмучує. Або ви не знаєте ціну цим коштам і так може з ними чинити. Мене просто дивує. [Коли ]Я вчора з Франції летів, я познайомився з цими матеріалами на сьогоднішнє наше засідання, почитав, Микола Іванович, твій звіт. Ти, знаєш, як батюшка в церкві. Такий звіт написав! Матеріали КРУ... Починаючи з першої сторінки до останньої, складається враження, що це злодій на злодієві сидить. Остання записку така, що Марія Іванівна чи Валентина Іванівна, дуже вас прошу, до такого-то там прийміть чи не прийміть там щось і таке інше. «Жулік» сидить на тендерах. Жодного тендеру не можна провести чесно. «Жулік» сидить на депозитах, очевидний «жулік». Торгуємо, плату за банківське обслуговування маємо вищу, ніж депозитну плату з банку. І в цьому банку ми тримаємо вільними не менше 140 мільйонів щосекундно, щогодинно, вічно українських гривень. Я дивуюся, Микола Іванович, хто там за економіст, хто там за фінансист, хто ці люди, що можуть так управляти державними коштами. Вибачте, це ж не профспілкові кошти. Це не кошти, якими керує роботодавець. Це я так, для «затравки» хочу сказати. Це є повноцінні фіскальні кошти держави. Управління консолідоване тільки через те, як нам знайти кращу зону для застосування цих коштів і не більше, не більше, друзі. Закінчується рік, усі скріпки закуповуються в одному місці. Ви що, не знаєте чим це пахне? Лтд якесь там, три нулі чи п’ять нулів, якась собача назва там далі іде. Про які тендери ми ведемо мову? Скріпковий тендер проводити? Таке враження, що хтось із груші впав, при чому забився головою дуже. Проводимо тендери на будівництво, яке не забезпечене фінансами на три роки наперед. Будівництво здійснює одна фірма, друзі. Шістсот регіонів, і ви заключили контракт з однією фірмою на будівництво. Так у чому цей тендер є? Ви ж викинули з конкуренції шістсот фірм. Я, Микола Іванович, я б тобі радив переписати останню сторінку звіту КРУ, відсторонити тих людей, які це зробили, від роботи на період слідства. А там Бог покаже, що з ними робити. Це не є довіра до цих людей. Вони вже займаються очевидно чим. Це є хабарництво. Його тільки треба встановити документально, його треба встановити через відповідну слідчу роботу уже когось іншого. Але це ще не вступне слово, це я так, репліки сказав, шановні друзі, для того, щоб ми зараз проговорили перше про нашу концепцію. Я хочу почути від вас ясно, що ви збираєтесь на 2005 рік як основи своєї політики представити. Я нагадую – один мільйон робочих місць. Це те, що висить на вашій шиї – на рік. Це не обговорюється, друзі, це я просто хочу ваших братів, сестер, разом з вами вернути там, де їх принижують як людей, з тих місць. Це питання не обговорюється, друзі. Питання зараз стоїть в тому, як мобілізуватись. Пройшов перший квартал – замість 250 зробили, здається, 177, 180. 70 тисяч – хто не виконав, як ви несете відповідальність за це? Я хочу від вас почути професійну мову, яка буде говорити про антологію зайнятості, що нам треба зробити, щоб підняти рівень зайнятості. Де ті точки, які вашими партнерами повинні бути: міністерства, відомства чи громадські ініціативи? Але ви є та сторона, яка повинна організацією ринку праці володіти достеменно. Я знаю, що зайнятість виникає тоді, коли квітне економічна активність. За останні 4 роки ми маємо середній ріст внутрішнього валового продукту 8 відсотків, або в загальному обрахунку – на 40% підняли об’єми ВВП. Зайнятість підняли, здається, на 1,2%. Скажіть, будь ласка, це правда, що нові економічні ініціативи відбуваються без залучення додаткової робочої сили? Скоріше ні. Це перший фактор створення нових робочих місць – економічна активність, вона в нас є. Чому в нас виникають такі диспропорції, чому у нас в розгулі тіньовий ринок праці? І тут сидять профспілки, які представлені, я думаю, в будь-яких колективах – і світлої економіки, і тіньової. Чому ми так мирно дивимося на пакети, які видають людям без страхових внесків, без пенсійних внесків? Адже нас ціла армія. Друзі, це колективний інтерес, ми ж повинні перемогти. Іншими словами, я просто сподіваюся, що ви поставите сьогодні те бачення формування ринку, розвитку зайнятості, порад відносно речей, які потрібно врахувати при організації економіки для того, щоб ми могли сказати – один мільйон робочих місць ми повинні легко забезпечити, створювати в рамках одного економічного року. Ми зараз проводимо колосальні зміни в регуляторній політиці, колосальні. Це навіть якось вражає, коли ти ознайомлений і володієш тією цифрою, коли для того, щоб приблизитися до принципу «єдиного вікна», яке могло би працювати протягом декількох тижнів від дня заявки до реєстрації де-юре підприємства. Послухайте, нам треба відмінити 1 300 відомчих постанов і рішень. Створити структуру в Україні маленьку – від 50 робочих місць – 16 місяців треба. 61 довідку – це з великими печатками. В 61 кабінет треба хабарі занести. А якщо в тебе відвод землі – то ціле простирадло. Попади в Київраду – взнай, в якому кабінеті хто і скільки бере. І тому ми говоримо – ми радикально хочемо скоротити документи на реєстрацію, радикально, відмінити кошториси радикально, на дві третини скоротимо державні стандарти, щоб там просто службовців не було, які сидять і вимагають якусь довідку. Радикально скоротимо процедуру відводу землі. Декілька тижнів назад ми тут обговорювали це питання – віднині земля буде відводитись не по триста-чотириста постанов у Київраді, одним днем на кожну структуру після завершення всіх тяганин. Будемо чинити навпаки. Відводимо відповідно до генерального плану земельні масиви. Тут повинен бути новий цирк, там повинен бути іподром, там повинен бути житловий масив, там повинен бути стадіон. Міська рада наперед відводить цю землю, наперед, інкогніто виставляє табличку, що ця земля продається і конкурс проводиться такого-то числа в такій-то залі. Приходять конкуренти, інвестори купують – той під житлове будівництво, той під цирк, той під щось інше. Все відповідно до Генерального плану. Я прошу, друзі, кожен, хто буде виступати. Можливо, одна людина, яка буде записувати все, що ви будете говорити. Я буду. Віце-прем’єри в нас менше люблять писати, міністри взагалі не пишуть – вони все слухають, я буду писати кожну вашу пропозицію. У вас очевидно на руках є проект указу, який хотілося б, щоб вийшов через декілька днів після нашого зібрання. Ми повинні раціонально поговорити про функцію і тимчасової непрацездатності, і тему зайнятості, підняти всі позиції, які нам треба обов’язково врахувати – у державному управлінні, в державних змінах, в зміні нашої власної концепції відомчої по вирішенню основної проблеми зайнятості. Іншими словами, я би дуже вас просив – говоріть конкретно, ми будемо все записувати, і я б у такому ключі вважав би, що ми проведемо результативне наше зібрання. Прошу, пане міністр!