Народный депутат, член «Нашей Украины» Юрий Ключковский убежден, что власть не использует админресурс, обвиняет Партию регионов в подготовке фальсификаций и советует Юлии Тимошенко не плевать в колодец.
Юрій Богданович, як Ви оцінюєте хід передвиборчої кампанії?
Якщо йде мова про агітацію, то я її оцінюю як безпрецедентно демократичну, вперше, мабуть, за 15 років незалежності. Всі мають можливість вільно агітувати та проводити свої акції. Ті дрібні ексцеси, які проявляються на місцях і які спрямовані, знову ж таки, в основному проти теперішніх провладних фракцій і колишніх опозиційних, пов’язані, власне, зі збереженням певних стереотипів на Сході і на Півдні України. Однак, я не вважаю їх типовими. Хоча, звичайно, вони певну небезпеку складають. Я поділяю висновки експертів про те, що стандарти кампанії значно вищі, ніж раніше.
Опозиція звинувачує владу в багатьох гріхах, але основним на даний момент є те, що влада використовує адміністративний ресурс. Що Ви можете сказати з цього приводу?Вони видають бажане за дійсне. Їм би дуже хотілося, щоб влада використовувала адміністративний ресурс, бо більше немає чим аргументувати. Те, що багато, так званих, опозиційних сил втрачають підтримку, то це – факт. Звичайно, що Партія регіонів має свій електорат, вона на нього спирається і він достатньо стабільний. Зате рейтинг інших, так званих, опозиційних сил різко падає.
Їм би хотілося знайти ворога в особі влади. Однак, цього немає. Більше того, ті прояви зловживань посадовими обов’язками, які сьогодні мають місце, стосуються в основному посадових осіб місцевого самоврядування, яке подекуди залишилося в руках Партії регіонів та інших опозиційних сил. Тому я не бачу зловживань з боку діючої влади. Принаймні, якщо говорити про адмінресурс, то такого адмінресурсу, який був навіть не на президентських виборах, а хоча би на попередніх парламентських виборах - такого й близько немає.
До 26 березня залишається мало часу, а багато виборчих дільниць не мають ні приміщень, ні людей. Опозиція заявляє, що таким чином влада хоче зірвати вибори в окремих регіонах України, особливо на Сході. Чи є підстави для такого розвитку подій?
Що стосується комплектування дільниць, то тут ситуація складна. Вона має певну передумову. На президентських виборах ми мали проблему з перекомплектуванням дільничних виборчих комісій, які складалися з 30, а то й з 40 людей. І було фізично тяжко зібрати цих людей разом. Ми побоювалися такого й на цей раз, ми передбачали, що таке буде. Тому було введене обмеження на кількість членів комісії. Але виявилося, що більшість партій, які дуже довго добивалися реєстрації, не дали жодного представника до дільничних комісій.
Взагалі, зараз звучать такі пропозиції, щоби надалі партіям, які не виконують такого обов’язку, відмовляти в реєстрації взагалі. Якщо вони не мають опори, то на що ж вони тоді розраховують і нащо йдуть на вибори? Для чого на них витрачати бюджетні кошти? Просто немає цих партій як таких. Зрештою, про більшість з тих 45-и ми це знали раніше, просто це не було формально зафіксовано.
Але ще є два аспекти. Перший – дуже низька оплата праці членів комісії. Я не беру до уваги тих трьох членів комісії, які працюють на постійній основі. Для них є оплата, і більш-менш нормальна. Принаймні, не нижча ніж середня за місцем праці. Але для тих, хто на громадських засадах буде працювати в день голосування і в ніч підрахунку голосів, то для них передбачалися дуже мізерні гроші.
Якщо я не помиляюся, 17 гривень за день...
Так. 17 гривень за день. Тобто разом за три дні – 51 гривня. Те, що зараз підвищили плату до 50 гривень за день, мені здається, створить більше стимулів для членів комісії, щоб добре попрацювати і заробити тих 150 гривень. Тому це допоможе.
Але є ще один факт. Ми маємо декілька сигналів, де повторюється історія 2004 року. На Донбасі окружні комісії починають вибивати зі складу дільничних виборчих комісій представників „Нашої України”, БЮТ, „Пори-ПРП”. Тобто створюють штучно проблему наповнення дільничних виборчих комісій. А це означає, що там щось готується. І готується знову, зверніть увагу, не владою, а опозицією.
„Наша Україна” звинуватила Олександра Турчинова в тому, що, коли він був головою СБУ, велося прослуховування телефонних розмов Романа Зварича та Петра Порошенка. БЮТ закидає владі небезпечну газову угоду з Росією, будівництво ядерного могильника в Україні та багато іншого. Як ви збираєтеся створювати „помаранчеву” коаліцію, коли між вами йде така відверта війна?
Коаліція коаліцією, „прослушка” „прослушкою”, газова проблема є газовою проблемою, і не треба робити кашу. Що стосується „прослушки”, то, я боюся, що це ілюстрація до відомої тези, що абсолютна влада абсолютно розбещує. Коли в руках є спокуса до такого знаряддя, то мимоволі ця спокуса реалізується. Мені шкода, що пан Турчинов не витримав цієї спокуси і піддався їй.
Але це питання чистої конкретики. Шкода, що прослуховується. То давайте виправляти цю ситуацію, щоб вона не повторилася в майбутньому. Давайте про ці проблеми говорити, щоб інші не брали приклад. Це, до речі, теж ознака відкритості влади та свободи слова.
Інша проблема – газові угоди. Я думаю, що тут просто є різні оцінки та різні цілі, в зв’язку чим і розгортається ця полеміка. Я думаю, що ці цілі суттєво відмінні у двох політичних силах. Але газове питання – це одне з питань політики в державі. Я не думаю, що розходження в цьому питанні повинно виноситися як абсолютне питання. Що якщо ми не досягаємо домовленості по газових питаннях, то ідіть собі до Партії регіонів, а ми підемо до соціал-демократів. Це несерйозна постановка. Є ж, мабуть, і інші проблемі, де ми можемо знайти спільну точку зору. В кінці-кінців, у нас є спільні ідеали та спільне походження – ми всі родом з Майдану. Мені здається, що це важливіше від конкретної проблеми. А конкретну проблему треба розв’язувати спільними зусиллями, а не голосно кричати і навішувати ярлики.
Хочу звернути увагу на те, що ми в цій війні ярликів по газовій проблемі ще ні на кого не навішали. Це не означає, що в нас немає відповідних матеріалів. Вони є, але ми не вважаємо за достойне користуватися такою аргументацією. Але коли дістануть, то ми будемо змушені це зробити.
І третє. Коаліція буде обов’язково. Лише одна людина може зашкодити коаліції. Це людина, яка не бачить вибори до парламенту, а бачить вибори прем’єра. У нас вибирають парламент, який буде формувати уряд і пропонувати Президенту кандидатуру прем’єра. Для цього треба мати достатньо голосів. І у самої Юлії Володимирівни цієї кількості голосів точно не буде. Тому варто їй порадити: „Не плюйте у криницю, бо ще пригодиться водиці напитися”.
Як Ви вважаєте, Юлія Володимирівна відмовиться від прем’єрських амбіцій?
Це її психологічна, а не політична проблема.
Якщо не домовитеся з БЮТ, то чи можлива коаліція з Партією регіонів?
Для мене – ні. Я не бачу можливості об’єднання з тими, хто веде таку політику, такі методи боротьби, такі методи управління, які зараз застосовуються в Донбасі, і хто фальсифікує вибори. Я глибоко переконаний, що, перш за все, існує ідеологічна несумісність.
Віктор Ющенко визнав, що були помилки в кадровій політиці. В чому і в кому помилявся Президент?
В кому помилився Президент, я думаю, скаже сам Президент. І, можливо, не стільки скаже, скільки зробить. Те, що помилки є, то, я думаю, що тільки той хто нічого не робить, їх не має. І як відразу все робити безпомилково, коли такий масштаб проблем перед нами, коли з таких дір треба витягати цілі регіони і коли така політична ситуація в окремих регіонах?
Тому я ще раз хочу підкреслити: багато чого визначає центральна влада, але далеко не все. Дуже багато визначає також місцеве самоврядування. Достатньо подивитися на ситуацію в Верховній Раді, яка не помінялася після виборів Президента. Це є прекрасна ілюстрація до того, що відбувається на місцях в органах місцевого самоврядування.
Без сумніву, влада відкрита. Без сумніву, влада готова говорити про проблеми об’єктивні і суб’єктивні. Я, наприклад, можу сказати свою точку зору. Я вважаю, що була зроблена помилка з призначенням Василя Червонія головою обласної державної адміністрації в Рівному. Це неправильний крок. Мені здається, що є помилка і в Донецьку. Там була спроба зробити крок назустріч місцевій еліті, і в мене враження, що ця спроба – невдала. Там треба застосовувати сильну руку і жорстко наводити порядок. Мені здається, що недостатньо використані можливості представництва Президента в Криму, де практично не відчувається його ролі в формуванні місцевої політики. Те ж саме стосується і Севастополя. Можна говорити ще про деякі області і райони, де часом просто випадкові люди потрапили на керівні посади.
Експерти заявляють про можливе банкрутство „Нафтогаз України” через створення СП «Укргаз-Энерго». Взагалі до пана Івченка існує багато питань щодо його професіоналізму. Чи не планує влада змінити керівництво НАКу?
Я ніколи не займався нафтовою та газовою сферою, тому мені важко судити, наскільки там є загроза банкрутства чи не банкрутства. Без сумніву, якщо би була така загроза, то це би було дуже серйозно. Однак, з тих розмов, які я мав з нашими представниками в уряді, випливає те, що вони не оцінюють цю загрозу як серйозну. Це скоріше виглядає як нагнітання ситуації. Але ще раз кажу, що це моя некомпетентна точка зору.
Чи відповідає дійсності інформація про те, що Віктор Ющенко неодноразово виступав ініціатором перегляду виборчого списку „Нашої України”?
Це не відповідає дійсності. Віктор Ющенко брав участь у формуванні виборчого списку під час його формування. Він висловлював свої побажання. Частину його побажань міжпартійний з’їзд врахував, а частину не врахував. Ще частину врахував частково: людей поставили не на ті місця, на які пропонував Віктор Андрійович. Тобто тут була творча співпраця. Але це було на етапі формування списку. Після затвердження списку ніяких втручань з боку Президента не було.
