Як ми до цього докотилися, я не знаю. Ми бачили процеси, які відбуваються, ми бачили абсолютно якусь дурну позицію голови НАК "Нафтогазу України" Івченка. До цієї проблеми - він в іграшки грався. Але, і 220 (долларов за 1 тыс. куб. м. газа - ред. ) не треба драматизувати. Не треба казати, що завтра в Україні наступить кінець світу. Ні. Треба просто сісти, і порахувати долю газу в українській економіці. Яка доля газу повинна йти до населення? Але щоб це було не спонтанно. Треба, щоб хтось, м'яко кажучи, взяв у руки голову, порахував усі цифри, щоб всі казали одне і теж. Але найголовніше, щоб вони казали правду - скільки газу потрібно для нашої промисловості, скільки газу потрібно ще на якісь потреби і т.д.
По-друге. Сьогодні йде тенденція до того, що всі підприємства України починають продавати. Власником стає не держава, а власником стає наш бізнесмен, або, як правило, закордонний. Пробачте, чому держава повинна піклуватися, по якій ціні буде купувати газ та ж "Криворіжсталь", якщо він їй потрібен? Або той самий хімічний комбінат? Якщо в нас кажуть, що хімії буде кінець, то може й буде, а може й ні. Ми ж не знаємо, яка собівартість тієї продукції, яку вони виробляють, і за скільки її продають. Вони ж продають все через офшорні зони - показують, що прибутку нема, а всі кошти залишаються там. Я не повірю, якщо мені хтось скаже, що це не так. Тому що конкретних цифр немає. Тому не потрібно драматизувати ситуацію, а треба порахувати. Якщо ми ще в 1991 році проголосили незалежність, то тоді, перед тим, як голосувати, ми повинні були розуміти, що ця незалежність має бути і по газу.
Для того, щоб у нас не було політичної залежності, потрібно переходити на ціни, які є сьогодні і по газу, і по нафті. А що ж ви хочете? Ви хочете безкоштовно отримувати газ, і в той самий час робити заяви, що ми йдемо в НАТО, в ЄС, завтра ще кудись. А в принципі, знаєте куди ми йдемо? Ми йдемо на букву "х".
