Цифри. А що за ними?

На жаль, фінал першого півріччя року 2005 лише підтвердив невтішні прогнози, котрі були зроблені місяць тому. Йдеться про: 1.різке зниження темпів росту економіки з одночасним швидким зростанням грошової маси в обігу та непередбачено значним зростанням цін; 2.Збереження і посилення волюнтаристичного ставлення уряду до Верховної Ради, котрій уряд (до речі!) є підзвітним; 3. розчарування закордонних інвесторів у перспективах роботи в Україні. Виробництво. Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у січні–червні 2005 року порівняно з відповідним періодом минулого року становив 104.0%, у червні – 101.1%. Приріст у 4% є замалим для такої бідної трансформаційної держави, як наша. Торік, за часів корумпованого режиму, приріст ВВП був у кілька разів більшим і складав 13.2%. Щодо червневого приросту в 1.1% можна впевнено говорити про сповзання нашої економіки в стагнацію. Символічний приріст економіки у зазвичай виробничо активному червні загострює відчуття катастрофи, що насувається. До речі, торік значення приросту ВВП червня було характерним для цього працелюбного місяця і складав 19.9%. Порівняння з 1.1% змушує нас поринути у сумні роздуми… І ще одне важливе і нерадісне спостереження. Уповільнення темпів росту економіки відбувається в умовах досить швидкого зростання обсягів її кредитування та здешевлення кредитів. Станом на 1 липня кредити в економіку досягли 108.7 млрд. грн. – це на 34% більше, ніж торік або на 23% вище, ніж на початок року. Відсоткова ставка за кредити знизилася до 15.4% проти 16.6% торік або проти 17.5% на кінець року 2004. Гроші. Грошова маса у обігу на 1 липня виросла до 156.3 млрд. грн. Приріст до початку року склав 24.3%. Не можу не нагадати, що торік такі-сякі азарови мали приріст грошей у обігу за ці ж самі шість місяців на 19.9%. Якщо порівняти відповідні періоди, то звертає на себе увагу те, що на 1 липня цього року грошова маса у обігу була на 37% більш, ніж торік, напередодні висування Віктора Ющенка кандидатом у Президенти України. На 37 відсотків! Ціни. Про зростання споживчих цін за 1-ше півріччя на 6.4% сказано вже немало. Хочу зауважити наступне – пересічні громадяни відчувають інфляцію не через звіти Держкомстату, і не раз на місяць. Вони оцінюють інфляцію по цінах на конкретні види товарів, виділяючи з них деякі найбільш фізіологічно і психологічно значимі. Наприклад, м'ясо та цукор. Ціни на м'ясо за січень-червень року 2005 зросли на 13.2%, а на цукор – на 32.2%. Саме ці показники лягають в основу оцінки громадянами соціальної політики уряду, котра навряд чи є позитивною. Що робити? У першу чергу уряд має перейти до стандартів підготовки та прийняття рішень прийнятих в ЄС. Ми ж збираємося в ЄС? Це означає, що наші громадяни і, особливо, роботодавці заздалегідь повинні знати про всі урядові новації у правилах гри. І мати реальну можливість впливати на зміст ухвалюваних урядом рішень. По-друге. Уряд має працювати як єдина особа. Треба категорично відмовитися від взаємної публічної критики, котра просто лякає інвесторів (особливо іноземних). Уряд має вибачитися за свої помилки. По-третє. Уряду разом з роботодавцями треба уважно проаналізувати стан справ по окремих галузях і, наголошую, разом з роботодавцями виробити і реалізувати заходи щодо подолання кризових явищ.