Вчителька молодших класів веде урок. «Дітки. Намалюємо свою дорогу до школи. Позначимо вулиці, будинки, де ви живете і той шлях, яким щодня ви ходите до школи. Ми вже навчилися малювати план, тож приступайте і малюйте. Закінчите роботу, підпишіть так: «Мій маршрут до школи». Прізвище та ім’я.
Здавалося б звичайне завдання, яких міліони наших громадян виконували колись в дитинстві. Виявилося, що завдання, справді, звичайнісіньке. Навіть для учнів початкової школи. До речі, без такого плану щоденник учня початкової школи вважається недосконалим і неправильним, про що в ньому класний керівник гарним почерком обов’язково напише для батьків зауваження: «Прошу вклеїти на першу сторінку щоденника маршрут дороги до школи».
Коли я побачила малюнки малих школяриків, мені стало страшно. Саме те, як діти виконали таке завдання змусили мене написати цю інформацію. Справа в тому, що в багатьох третьокласників дорога до школи позначена такими важливими «культурними» атрибутами нашого часу, як МАФи (малі архітектурні форми). А найстрашніше те, що всі ці об’єкти спеціалізуються на продажі пива – «океани» «моря» пива, «розливи» та «ріки», і «живе», та яке завгодно - на вибір нездорово-здорової уяви - назви. Та суть від назви не змінюється. Поворот праворуч, чи ліворуч в своєму маршруті дитина позначає відповідною «хатинкою», де закликають вживати алкоголь.
Територія, якою ходять наші діти до школи та додому маркується не парковою скульптурою, не фонтаном, не бібліотекою, чи музеєм, або хоча б магазином з назвою «Книги», чи «Цукерки», а точками, де нав’язливо пропонують вживати. Купувати алкогольний напій під назвою ПИВО. Як співав персонаж кінофільму з пивного ларька, активно розбавляючи водою пінистий напій: «Губит людей не пиво. Губит людей вода». Тепер гублять наших дітей.
Мені стало ще й соромно за дорослих людей, які саме таким чином організували життєвий простір дітей та молоді. Чому такого немає в європейських країнах, на які ми орієнтуємось? Мабуть тому, що дбають про здорове покоління. Чому не працюють захисні механізми в суспільстві, а державні органи потурають?
Може, щоб саме таке свинство ставало вже нормою і звичним атрибутом нашого життєвого середовища. Звичайно, залита пивом голова, особливо не думатиме і не дбатиме про те, як жити гідно і по- людськи, як поважати себе з багатющими культурними традиціями. Може це і є віддаленою метою тих «творців» МАФів та , тих, хто потурає їм своєю безвідповідальністю та невтручанням. То , може нам час подбати про дітей і молодь і почати змінювати це середовище? Хоча б не мовчати, а спитати документи на дозвіл таких споруд через кожні 20 метрів. Наприклад, на станції метро «Мінська».
Насправді щодень РУЙНУЄ ДІТЕЙ РЕКЛАМА ПИВА, ЗАСИЛЛЯ ПИВНИХ ЛАРЬКІВ ТА ГЕНДЕЛИКІВ, за фасадами яких живе небезпека, що діти не встигають вчасно зрозуміти де норма, а де відхилення, де здоров’я, а де хвороби, де отруєння, деградації та залежності. Як не встигають побачити краси світу, зрозуміти загрози і ризики долучення до вживання шкідливих напоїв, а також побачити альтернативу пивному дозвіллю, псевдо веселому пивному розрекламованому « життю на повну», яке дуже швидко закінчується «болячками та смертю на повну».
*Леся Вовчик-Блакитна - ведущий научный сотрудник Института психологии им.Г.С.Костюка НАПН Украины.
