Продовжуємо огляд електоральної карти 31 жовтня 2010 року. Рік тотального домінування біло-синіх – «Партії регіонів». На наш погляд, саме від цього періоду починається рух до тієї ситуації, яку ми маємо сьогодні. У цій статті ми поговоримо про місцеві вибори у Дніпропетровській, Одеській Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях, а також в тимчасово анексованому Криму, де «Партія регіонів» була беззаперечним фаворитом. Слід зазначити, що на електоральні настрої Півдня і Сходу України суттєво вплинули голодомори 1932-1933 і 1946 років, які призвели до заселення цих областей етнічними росіянами і активної політики русифікації в 70-х роках XX століття.
Дніпропетровська область, яка в другому турі президентських виборів 7 лютого 2010 року, дала Віктору Януковичу 62,70 відсотка підтримки. А 31 жовтня того ж року - 92 регіоналам першість в обласній раді. 53 з них були одномандатними, а інші 39 - списочниками, загалом для «ПР» 40,53 відсотка. Срібло і бронзу отримала «Сильна Україна» Сергія Тігіпка і «Комуністична партія України» Петра Симоненка з 12 і 11 мандатами. Така ж картина була і в міській раді тоді ще Дніпропетровська, де «ПР» отримала 78 мандатів, а «СУ» 13. Разом вони отримали 65 і 10,8 відсотка підтримки.
У Дніпрі (колишній Дніпропетровськ) втретє обрали мером Івана Куліченка, який 2 вересня 2010 року поповнив лави «регіоналів», попередньо мавши підтримку БЮТ як самовисуванець. Того ж року він втрапив у скандал через відмову вшанувати пам’ять жертв Голодомору. 22 лютого 2014 року написав заяву про вихід з «Партії Регіонів» через тиск громадськості. 21 листопада 2014 року міська рада звільнила І. Кулініченка з посади мера, на якій він перебував з 30 січня 2000 року, бо 26 жовтня 2014 року він був обраний до ВРУ по 28 округу обласного центру як член Блоку Петра Порошенка, (нині «Європейська Солідарність»)
21 липня 2019 року на своєму ж окрузі як самовисуванець. отримав 13,49 відсотків підтримки виборців, поступившись провладному депутату від «Слуги Народу» Юрію Мисягіну і представнику ОПЗЖ Валерію Чорному, але він обійшов представника «Опозиційного Блоку» Наталію Начар’ян і батьківщинівця Володимира Козаря. Дві партії з цього переліку вже заборонені 25 жовтня 2020 року балотувався до Дніпровського міського і Дніпропетровської обласної рад від партії «Наш Край», яка перебуває в стані припинення. Відмовився від балотування на голову ОТГ.
Одеська область в 2010 році підтримала «Партію Регіонів», давши 88 депутатам сформувати більшість в обласній раді. 54 з них були мажоритарниками, тоді як 34 списочника забезпечили 38,68 відсотка підтримки. Очолив Одесу батько парламентарія, а тоді депутата обласної ради Олексія Гончаренка Олексій Костусєв, який був нардепом III-VI скликань, а також головою антимонопольного комітету. Різниця між регіоналом О. Костусєвим і Е. Гурвіцем, який прагнув втретє переобратися мером від «Фронту Змін», склала двадцять відсотків, а саме 51 відсоток у Костусєва і 31 відсоток у Гурвіца. О. Костусєв спирався на однопартійну більшість з 69 депутатів, серед яких був його наступник Геннадій Труханов, який 14 жовтня 2025 втратив українське громадянство через наявність російського паспорта.
О. Костусев пробув мером до осені 2013 року. Причиною відставки цього стала підозра Одеської обласної організації ВО «Свобода» у зв’язках з однопартійцем, нардепом від VII скликання ВР Ігорем Марковим Того заарештували за підозрою у вбивстві студента і активіста організації «СІЧ» Максима Чайки в 2009 році. І.Марков 2014 році публічно підтримав РФ у створенні так званих ЛДНР. Він 3 серпня 2015 року, разом з Миколою Азаровим, Володимиром Олійником у Москві створив «Комітет порятунку України». Сьогодні О. Костусев перебуває в СІЗО через викриття в 2023 році НАБУ і САП схеми, за якою в 2011 році Костусєв і підприємці Борис Кауфман, Олександр Борухович і один з керівників ТОВ організували схему приватизації міжнародного аеропорту «Одеса». Тоді міський бюджет зазнав збитків на 2,5 млрд доларів.
Миколаївська область повторила «подвиг» Одещини і подарувала посіпакам В. Януковича 162,19 тисяч голосів, або 41,29 відсотків: 30 списочників, які разом з 35 мажоритарниками створили фракцію з 65 депутатів. У міській раді регіонали отримали 60 мандатів, а багаторічний мер Володимир Чайка, який очолював Миколаїв з 2000 по 2013 рік, 17 серпня 2010 року приєднався до «Партії Регіонів». З 2000 по 2010 роки він був позапартійним. Своє приєднання до «ПР» він аргументував наступним чином: оновлений закон прив’язує і депутатів, і міських голів до тієї чи іншої партії, бо лише через партії здійснюється висунення кандидатів.
2 березня 2013 року у віці 64 років Володимир Чайка помер. Його син Владислав у 2020 році балотувався в мери Миколаєва від сьогодні вже забороненої партії «Опозиційна платформа - За Життя», але 22 листопада того ж року у другому турі виборів програв чинному міському голові Олександру Сенкевичу від партії-мерів «Пропозиція» з результатом 38,89 відсотків, або 35 416 голосів, проти 59,74 відсотків, або 54 411 голосів.
Херсонська область також підтримала «Партію регіонів», яка отримала 69,04 відсотка голосів і 58 мандатів в обласній раді, а саме 21 списочника і 37 одномандатників. Херсонський колаборант і прислужник РФ Володимир Сальдо втретє тоді очолив очолив місто як «регіонал» отримавши 27 297 голосів, або 28,61 відсоток підтримки виборців. Його опонент Ігор Семенчев від проросійської партії «Вітчизна», яка згідно ресурсу YouControl натепер називається «25», отримав 12 178 голосів, або 28,61 відсоток підтримки виборців. У 2012 році поповнив лави регіоналів у ВРУ від 182 округу, голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року. Того ж року 26 жовтня програв дострокові вибори до парламенту VIII скликання, як самовисуванець, але через рік в 2015 році став депутатом Херсонської міської ради від «Нашого Краю», програвши мерське крісло Володимиру Миколаєнко, який з серпня 2022 по вересень 2025 року провів у російському полоні. В 2014 Володимир Миколаєнко став мером Миколаєва як представник ВО «Батьківщина», а через рік переобрався самивсуванцем, обійшовши батьківщинівця Владислава Мангера, який 27 вересня 2016 став головою Херсонської обласної ради. У 2023 році Владислав Мангер отримав 10 років позбавлення волі за замовлення вбивства Катерини Гандзюк. 15 листопада 2020 року в другому турі виборів мера Херсона В. Сальдо як представник однойменної партії «Блок Володимира Сальдо» програв вибори нардепу Ігорю Колихаєву, який дотепер перебуває в російському полоні. В 2022 році В. Сальдо перейшов на бік окупанта як керівник окупованої лівобережної частини Херсонщини, а його партія була заборонена.
Крим - регіон з найсильнішою підтримкою проросійського табору. Так за результатами виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Партія Регіонів» отримала 80 мандатів і аналогічні 80 відсотків підтримки, обійшовши комуністів Симоненка і «Народний рух України», які отримали по 5 мандатів. «НРУ» був єдиною проукраїнською силою в Кримському парламенті. Мером Сімферополя очікувано став регіонал Віктор Агеєв з 54 004 голосами виборців. В Севастополі, який з 2010 не обирав мера через рішення ВРУ, його призначення Президентом України і особливий статус «ПР» отримала 46 мандатів і 60 відсотків підтримки Севастопольців. Це були останні мирні демократичні вибори в Українському Криму, який нахабно анексувала РФ в березні 2014 року за допомогою Чорноморського флоту і потужній мережі агентів впливу.
Запорізька область дала 74 відсотки підтримки «Партії Регіонів» 30 списочників, які дали 40,16 відсотків підтримки і 44 мажоритарника, які дали фракцію з 74 депутатів. В міську раду «ПР» також отримала першість в 67,77 відсотків і 61 депутата, але от мерське крісло здобув представник Батьківщини заступник голови обласної адміністрації Володимира Старуха Олександр Сін, який 87 530 голосів, або 38,28 відсотків, обійшовши регіонала В. Кальцева і комуніста Олексія Бабуріна, які отримали 72 953 голоси і 31,9 відсотка і 27 735 голосів, або 12,53 відсотка.
На цих виборах «Батьківщина показала свою псевдоопозиційність. Після виборів мера Володимир Кальцев став секретарем Запорізької міської ради. На цій посаді він пробув до 2012 року. Протягом 8 років з 2006 по 2014 роки очолював обласну організацію «Партії регіонів», а вже в 2015 як член політради і голова Запорізької міської організації партії «Наш Край» втретє перебрався місцевим депутатом, очолював депутатську фракцію. Його старший брат Сергій з 2015 по 2019 роки очолював обласний осередок «НК».
З 2019 року по цей час Володимир Кальцев є народним обранцем від забороненої ОПЗЖ/ПЗЖМ Юрія Бойка. Сергій і Володимир Кальцеви в 2023 році втрапили в скандал. За інформацією видання Локатор-Медіа 24 березня 2023 року брати Кальцеви придбали квартиру в окупованому РФ Бердянську. Про факт набуття права власності свідчить декларація НАЗК Сергія Кальцева за 31 січня 2024 року. Бердянськ є рідним містом братів Кальцевих.
Наступна фінальна стаття нашого буде про Схід України. В ній ми поговоримо про муніципальні вибори в Харківській, Луганській і Донецькій областях 31 жовтня 2010 року. Метою наших статей є нагадування виборцям про електоральні помилки задля уникнення їх на майбутніх виборах.
