Александра Зинченко: Помаранчева революції переможе і сьогодні. Обов’язково.

Стенограмма выступления экс-Госсекретаря Украины Александра Зинченко на пресс-конференции, посвященной его отставке. Доброго дня, шановні друзі! Після того, як президент прийняв мою відставку, я вперше виступаю як публічний політик. Чим керуюсь: велика тривога і реальна небезпека – ось ті слова, що відбивають мої почуття і думки. І не тільки мої. Так думають багато простих людей і політиків, підприємців і службовців. Очевидним є той факт, що більшість українців не розуміють, що відбувається. Я не володію істиною в останній інстанції, вірю Президенту і вірю в Президента, тому розраховую, що і Президент і вся владна команда мають і відчути і зрозуміти – терпець людський уривається. Народ не хоче і не буде мовчазно спостерігати з ситуацією у владі, не того він чекав і не на те сподівався. Корупція – головна причина небезпеки. 3-4 місяці на початку року хабарники і злодії притихли. Вони відчули холодний подих реального справедливого вороття, але зараз корупція та хабарництво знову набирають силу. В багатьох випадках перевішують попередній її масштаб, розповзаються в глибину і кидаються в пори центральних і регіональних структур. Явище це набуває системного характеру. Хочу одразу сказати - немає проблеми оточення президента, навколо нього чимало чесних порядних і патріотично налаштованих людей. Але досягання осені минулого року, волі і бажань всього народу, результат героїчних сотень тисяч патріотів у країні намагаються використати у власних інтересах невеличка групка авантюристів від політики. Утворивши власне кланове ЛТД, організувавши інформаційну блокаду президента, перевівши його у віртуальний, а не реальний світ, цинічно і нахабно перекручуючи справжнє життя, справжні акценти цього життя, нехтуючи сподіваннями і віруваннями своїх співвітчизників, вони крок за кроком реалізують план максимально використати владу для власного накопичування капіталу, приватизувати і привласнити все те, що тільки можливо. Мета – монополія - якнайшвидше перебирання ключових владних повноважень до своїх рук. Пригадайте – „узок круг этих акционеров, страшно далеки они от народа”. Вважаю, що не пізно зупинити цей процес, власне кажучи я через це тут сьогодні. Але разом з тим переконаний – якщо не зробити цього рішуче і жорстко, я підкреслюю – невідкладно, – в країні відбудеться контрреволюція . Слова, що стали лунати останнім часом в критичному плані про оточення президента потребують персоніфікації. Назву декого – секретар РНБОУ Петро Порошенко, перший помічник президента Третьяков, кілька їх партнерів таких, як Мартиненко, цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних інтересах. Зміст сценарію має наступні основні елементи – власність, суди, правоохоронні органи, кадри, засоби інформації, влада. Саме Порошенко наполягав і врешті решт досяг незаконної передачі під контроль РНБОУ судової гілки влади, хоча вона за своїм змістом є незалежною . Протести судової спільноти виявилося гласом волаючого у пустелі. Замість довгоочікуваної судової реформи ми спостерігаємо стогін суспільства від несправедливості того, що має бути вершиною правосуддя. Знову як за часів Кучми повернулося телефонне право і відвертий прямий тиск на суд, свій злочин нові правники освячують нібито волею Президента. Нібито ... знає і переконаний, він не делегував Порошенкові своїх повноважень. Господарські і адміністративні конфлікти не розв’язуються, а обслуговуються капіталом. Поновлюються розцінки тарифи і послуги в цій сфері. Земельна реформа, за версією Порошенка, вироджується на систему підпорядкування найважливішого державного ресурсу на власну користь. Здійснюється неприхований і цинічний тиск на суб’єктів господарської діяльності, через загрозу втрати ними частини власності. Підприємцям Криму, Одеси, Донецька, Дніпропетровська Іллічівська, Вінниці, Чернівців, багатьох інших міст України добре знайомий цей почерк. Для того, аби повністю розв’язати собі руки, здійснюється спроба прибрати під свій контроль правоохоронні органи. Виправдовується це необхідністю реформи правоохоронної системи. Нібито з такими висловами важко не погодитися, але справді має на меті зосередження в своїх руках і оперативних служб, і службу урядового зв’язку і службу безпеки, системи розвідки та контррозвідки. Верхом цинізму і нехтування закону є спроба зробити з РНБОУ, а точніше з його апарату “новий НКВД” – всесильний і могутній. Чого варта тільки пропозиція Порошенка зробити своїм заступником керівника комітету по розвідці. Або увести до штату апарату РНБОУ 60 генеральських посад. Секретарем у приймальні Порошенка має бути обов’язково генерал . Оце і є так звана демілітаризація державних структур. Замість того, щоби всі зусилля сконцентрувати на нагальній реформі оборонного відомства – всі зусилля спрямовані на власність і торгівлю. Це Укрспецекспорт і аналогічні підприємства. Хіба буде час займатися складами боєприпасів в цих умовах? Пряме доручення президента зайнятися проблемою “Русланів”, які перехоплюють в інших країнах, проігноровано. До системи міністерства внутрішніх справ переведено з минулої податкової адміністрації добре знайомих Порошенку генералів – саме вони перетворились на оплот його впливу в цій системі через особисту відданість - я хочу підкреслити ці слова. Разом з керівником державного митного комітету Скомаровським до системи митниць повернено низку людей, яких відверто називають не інакше як контрабандистами. Вони почали “чесно” відпрацьовувати високу довіру. Митницю поставлено на службу одній групі осіб. Привласнюється система ЗМІ. скуповуються канали, теле- радіомережі, в хід ідуть домовленості з олігархами про розподіл каналів, про розподіл частотного ресурсу. Відновлені сумнівні та злочинні схеми приватизаційного процесу. У місцях з’явились “представники Порошенка”. Саме з ними треба поділитися майном, власністю, прибутком, акціями. Далі - як у кіно – „а если не будут брать – отключим газ”. Вмикаються схеми силового тиску. Або навпаки після залякування слідує команда притримуватися права як свідчення підконтрольності питання. Далі – перший помічник президента Третьяков з точністю до мікрона відтворює систему свого попередника в АП Кучми Льовочкіна. Увійшовши до наглядових рад Ощадбанку, “Укртелекому”, видавничої справи, контролюючи процес у нафтогазовій сферах. Саме його зусиллями було поновлено заступника НАК “Нафтогаз України” пана Воронова, який успішно організовував газові схеми при режимі Кучми. Сьогодні Третьяков успішно працює на ниві перерозподілу сфер у ЗМІ. Саме він відрізав президента від адекватного потоку інформації, пропускаючи потрібних людей. Це не складно зробити відповідно організувавши, а точніше дезорганізувавши раціональний робочий графік президента, доступ до нього. Ті, хто мають власну думку і бачення, живу і нестандартну, по 3-5 місяців чекають на волю першого помічника. Попасти до Президента іншої можливості не має. Серед них чимало тих, хто не менше за Третьякова і Президента працював на загальну перемогу революції. Порошенко, Третьяков і компанія, посилаючись ніби то на президента призначають своїх всюди де тільки можна. Свідомо тиснуть на незалежну судову гілку влади, вільно почувають себе в приватизаційних процесах. Здавалося, саме в тому вищому ешелоні влади має працювати умова і вимога майдану - відокремлення бізнесу і влади. Це саме вас стосується, Петро Олексійович. Бо справді вони не просто нехтують цим, вони збагнули – влада наша і мусить працювати на нас. Дивно спостерігати такі дії на тлі надзвичайно свіжого власного історичного досвіду, здається, що відбувається калькування недоліків системи Кучми, навіть партію створюють не як політичну організацію, а як бізнес-клуб, як декор адміністративного ресурсу. До речі, щодо моєї належності керівництва НСНУ. 7 липня цього року я надіслав на імя Романа Безсмертного листа, в якому повідомив про вихід з усіх керівних органів. Мотивація в листі наступна – я прийняв рішення утриматися від участі в діяльності керівних органах партії на час перебування на посаді держсекретаря України. Вважаю своїм обов’язком бути чесним перед вами та перед всіма українцями і працювати з повною віддачею на зазначеному напрямі. Здавалося б, якщо така невеличка група і не чисельна, то чому під загрозою опинилися системні досягнення революції? Відповідь проста – носії загрози мають величезні можливості впливати на державні процеси, монополізували впливи на Президента. Питання – чи доповідалося про ці чи інші явища президенту? Так. Я неодноразово добивався у президента зупинити Порошенка. На останніх зустрічах усунення Порошенка і команди з посад стало ключовою умовою можливості моєї можливості роботи в команді президента. Чому не говорив відкрито і публічно раніше? За зрозумілих обставин максимально намагався добитися єдності команди. Ви ніколи не чули з моїх уст жодних звинувачень на адресу чи то Кабміну, чи то РНБОУ чи то міністерств. Вважав і вважаю що секретаріат президента – це один з головних чинників єднання команди, зменшення протиріч та непорозумінь, інакше він не мав би права називатися президентським. Я дякую Президенту за надзвичайно яскравий і тривалий період співпраці, який, безумовно, назавжди залишиться яскравим епізодом, подією політичного життя і мого особистого, і, безумовно переконаний, всієї України. За довіру очолити його апарат, за терпіння , за мужність переносити виклики і великі випробування. Але у кожного є вибір – можна змиритися і увійти в долю, все стане на свої місця, і ЛТД буде працювати мирно і в злагоді. Я ж не можу і не хочу терпіти цю наругу над законом. І свій вибір зробив на Майдані. Чого власне кажучи я і добиваюсь. Мова йде зовсім не про власне структуру апарату, чи про якісь додаткові повноваження. Своєю відставкою я намагаюсь максимально гостро і тепер вже публічно дати зрозуміти і самому Президенту і владній команді крайню небезпеку ситуації. А ті ж хто вважає, що безпрєдєл був, є і буде хочу попередити – глибоко помиляєтеся. Я не виторговую дивіденди, чи свічні заводики, чи особливі умови, але треба вжити негайних дій. В першу чергу виконати те зобов’язання, що на себе ми брали на Майдані. Те зобов’язання, яке взяв на себе Президент в Сорочинцях на майдані 24 серпня – рішуче оновити кадри. До речі, надзвичайно схвально зустріте на Майдані. Що я пропоную. Перше – повернути справжній конституційний зміст діяльності всім органам влади, архітектура влади має бути чітко зрозумілою як для громадян, так і для всіх державних службовців. Від всевладдя апарату і секретаря РНБОУ повернутися до колективної роботи, підкреслюю слово Ради НБО, тобто до нормальної процедури та напрацювання та підготовки державних рішень, обговорення, дискусія, вироблення рішення, організація виконання. Апарат - як виключно допоміжна ланка. Наступне – вимагаю звільнити секретаря РНБОУ Порошенка Петра Олексійовича. Наступне - утворити президентську раду з найвпливовіших представників суспільства як площадку для публічного обговорення найважливіших проблем сьогодення країни, не як заміну РНБ. Там 12 найвищих державних осіб України можуть і потрібно обговорювати найскладніші питання сьогодення. Але для того щоб відновити у повній мірі громадський контроль над інституціями треба максимально використати можливість відповідних громадських інституцій. Друга позиція в ланцюзі – увільнити першого помічника президента Третьякова. Третя позиція – провести глибокі кадрові зміни в ключових відомствах – податкова, митниця, прокуратура. На конкурсній основі. Підготовча робота вже проведена щодо процедури і щодо обов’язкової участі конкурсної комісії. Четверте - не допускати сумісництва посад у законодавчій і виконавчій владі, негайно звільнити всіх сумісників. Припинити порочну практику головування вищих посадовців у наглядових радах, загальнонаціональних компаніях та підприємствах, які мають на меті отримання прибутків. Думаю, що Президент має всі підстави ініціювати відкрите та публічне обговорення на найвищому рівні у різних форматах гострих проблем сьогодення Тільки так можна почати розв’язувати вузли, а не вносити їх, інакше Помаранчева революція захлинеться. Саме вона підняла з колін навіть тих, хто глибоко був переконаний у принциповій неможливості глибоких демократичних змін в Україні. Але скептики помилилися – Помаранчева революції відбулась. Переконаний – вона переможе і сьогодні. Обов’язково. Я дякую вам за увагу.