Владимир Литвин: Я не здивуюся, якщо завтра такі ж брехливі звинувачення, зроблені урядом, будуть пред’явлені Президенту України

После резкого обвинения премьер-министром Юлией Тимошенко руководства украинского парламента в "саботаже" деятельности Президента и Кабмина, спикер ВР Владимир Литвин созвал лидеров фракций на согласовательный совет. После него он дал экслюзивное интервью каналу УТ-1 Володимире Михайловичу, чим закінчилася погоджувальна рада і про що саме йшлося? Хотів би, насамперед, сказати, що скандалу як такого не було. Оскільки був з боку Кабінету міністрів України грубий наїзд на Верховну Раду України. І на засіданні погоджувальної ради мова йшла про те, що це вперше, очевидно, в світовій європейській практиці, що вищий орган виконавчої влади звинувачує парламент своєї країни у тому, чого він не робив. Але проблема власне не в заяві Кабінету міністрів, а в тенденціях, які проглядаються. Я хотів би радше говорити про тенденції, а не рефлексувати відповідно тих чи інших звинувачень, які були висловлені з боку Кабінету міністрів. Перше головне, що впадає у вічі, що інсинуації, наклепи і інтриги, а то й відверта брехня здається перетворюється на стиль роботи Кабінету міністрів. По-друге, у всіх провалах, які зафіксовані в урядовій політиці, хтось винен. Ну, скажімо, в бензиновій кризі рука Москви проглядається, як стверджують деякі урядовці. М’ясна криза – це спекулянти, цукрова криза – звинувачується Верховна Рада України. Хоча Верховна Рада не отримувала відповідний законопроект щодо цукру, він надійшов до Верховної Ради увечері 7 липня. І друге, це очевидно апріорі, наперед застрахуватися від тих критичних моментів, які, очевидно, буде переживати економіка і соціальна сфера. І, нарешті, останнє – це передвиборча компанія. Але вона, на моє переконання, ведеться негідними методами, оскільки це було зроблено в той момент, коли президент України був відсутній в Києві, коли голова Верховної ради був відсутній. Якщо є якісь проблеми, можна зустрітися, обмінятися думками, виробити те, що називається дорожньою картою на період, скажімо вересня-жовтня. А це не політика. Це просто велике політиканство. Бо вибудовувати політику на конфліктній основі і переходити в холодну війну не можна. Так що ж робити? Я думаю, очевидно, уряд мав би дезавуювати свою заяву і відкликати її, а не вказувати парламенту як він повинен робити і що він повинен створювати. Бо Верховна Рада прийняла всі рішення, які були потрібні. І міністр економіки запевнив, що сьогодні фактично вже відкриваються двері до СОТ, оскільки прийняті були основні закони. А над іншими треба працювати, знаходити компроміс, щоб не постраждала українська економіка, щоб не постраждали люди. Отже причина в іншому. Причина перекласти провали на плечі інших і відповідальність на плечі інших, і взяти в союзники Президента України, який до речі позитивно оцінив те, що було зроблено спільно Верховною Радою і спільно Кабінетом міністрів України. Сьогодні невісткою виявляється Верховна рада України. Я не здивуюся, якщо завтра такі ж звинувачення безпідставні, голослівні, брехливі звинувачення, які дійсно є дикістю для того, що зроблено урядом, будуть пред’явлені Президенту України. Скажуть, що він уже заважає працювати. А не здається вам те, що відбувалося останніми днями в парламенті, не показує, що парламент може спокійно працювати. Парламент і в інші моменти працював неспокійно. Це відбиток того в концентрованому вигляді, що відбувається в українському суспільстві. Але тоді це не викликало якогось заперечення, здивування. Це сприймалось як буденне явище. Але водночас я хотів би сказати, що всі необхідні дії були зроблені. Люди бачили, що я тримався до останнього, щоб провести ті рішення, на яких пропонував реалізувати Президент України і уряд. Але натомість отримав якімсь дикі звинувачення, що взагалі є неприйнятно в реальній практиці. Я думаю, що віднині Верховна Рада України буде працювати в суворій відповідності з регламентом. А коли ми хотіли піти н назустріч і отримали збурення у парламенті. Я маю на увазі назустріч уряду. І ще одне. Про те, що в парламенті має бути сформована більшість. Це атавізм, яку розкритикували, що був попередній період. Він має скластися природно у процесі виборів. А якщо хочуть сьогодні у парламенті сформувати парламентську більшість, то повинні це зробити за допомогою правоохоронних органів і за допомогою деяких людей, які знають як це робити. Їх тільки потрібно повернути у владні кабінети. Володимиру Михайловичу, що за заяву планувалося скласти на погоджувальній раді? Який текст і чи є у вас конкретний механізм як наладити стосунки парламенту і уряду. Ця заява, її обриси вималювались у процесі діалогу, який відбувся на засіданні погоджувальної ради. Вона зараз роздруковується. Тон її спокійний. Вона закликає до того, що не потрібно перекладати провини і провали на інших, потрібно працювати і потрібно проявляти принаймні делікатність і порядність у взаєминах. Оскільки це не додає стабільності як всередині країни, це дискредитує Україну на світовій арені і, врешті решт, це відіб’ється на нашому житті, відіб’ється на українському суспільстві. Але для цього повинні бути скоординовані кроки назустріч. Огульна критика, шантаж, тиск і відверті провокації ще ніколи не призводили до стабільності в українському суспільстві. Саме тому, наче передбачаючи, що може відбутися такий викид, я ще раніше пропонував, що нам потрібно мати писаний чи неписаний суспільний договір в Україні, нам потрібно мати стабільність і, врешті решт, перестати демонструвати свою виключність і своє виключне право обстоювати інтереси українського народу, а спільно, разом на ділі працювати над рядом питань, які є нагальними, невідкладними для України. Інакше нас очікує в економічному соціальному плані надзвичайно складна осінь. Якщо ми будемо виключно перейматися протистоянням, якщо ми будемо виключно перейматися тим, щоб відрапортувати про те, що ми вже виконали ті чи інші зобов’язання, забуваючи про власні національні інтереси. Вони повинні органічно вплітатися в інтереси європейського співтовариства і інших країн, з якими ми підтримуємо, маємо підтримувати і зобов’язані підтримувати нормальні рівні стосунків. Тобто можна сподіватися, що протистояння між Юлією Володимирівною і вами не буде, враховуючи попередні вибори? Я хотів би сказати, що я не можу опуститись до протистояння з прем’єр-міністром, а тим більше з жінкою. Я виходжу з того, що кожен має нести свою відповідальність і відповідати за ту ділянку роботи, яку обіймає. Верховна Рада прийняла всі рішення, створила всі можливості для того, щоб уряд працював над розв’язанням нагальних економічних, соціальних проблем. До речі, не вдавався до їх ветування. Як закон про соціальні виплати пенсіонерам і ветеранам, як то вотування закону про повернення заощаджень громадянам і інші соціальні закони, на яких, до речі, наполягали під час передвиборчої кампанії ті, хто сьогодні робить все, щоб застосувати до них право вето. А пропозиції до законів, наскільки я знаю, підписувати чи ветувати, ідуть виключно від уряду.