Зиновий Шкутяк: “Народний Союз Наша Україна” зумовив певне напруження та несприйняття

Міському голові Івано-Франківська Зіновію Шкутяку не дають спокою дві речі. З одного боку, потребують постійної уваги проблеми міської господарки, з іншого – тиснуть політичні опоненти. Річ у тому, що пан Шкутяк поєднує обов’язки мера обласного центру з обов’язками голови обласної організації партії “Народний Союз Наша Україна”. До звичної вже критики щодо життєдіяльності міста додаються ще й не завжди коректні випади політичних опонентів. – Від імені поважних людей у місті на мене пишуть доноси в центральні органи влади, – розповідає З. Шкутяк. – Ті доноси абсолютно не відповідають дійсності. Там абсолютно немає правди, хоча вони й… правдоподібні. Пишуть, наприклад, що заступник міського голови Синютка працює разом зі Шкутяком, і що вони знають такого-то бізнесмена. Я ж не можу не знати його, бо цей чоловік мешкає в Івано-Франківську. Це все - за підписом дуже поважних людей у місті, а вони про те ні сном, ні духом. Коли потім цих людей викликають у компетентні органи і кажуть: “Ось ви таке писали, ми хотіли б отримати ще додаткові дані”, то вони запевняють, буцім ніколи нічого схожого не писали. Я взагалі не знав би про ці доноси, якби ці люди згодом самі до мене не приходили й не казали: “Це не ми”. Вони, в принципі, також знають, хто готує такі “листи”. Вважаю, що в нормальному суспільстві це абсолютно недопустимо. Тому вимагатиму від правоохоронних органів, щоб вони розібралися до кінця. – А з якою метою це, на вашу думку, роблять? Це боротьба за владу в місті чи за партію? – Я думаю, що все це робиться комплексно. Зрозуміло, що в тих “доброзичливців” є певні інтереси й у місті, але не стільки в ньому, скільки загалом у суспільстві. Їм треба посіяти розбрат у суспільстві, розколоти демократичні сили. Нині маю дані про те, що вкладають величезні кошти, щоб від “Нашої України” нічого не залишилося. – Тобто від “НСНУ”? – Від блоку партій “Наша Україна”. Роблять усе, щоб вони пересварилися між собою, розійшлися, й на них можна було показувати як на зразок того, як люди, одержавши владу, не змогли знайти спільної мови. Сподіваюся, що все-таки наші партії віднайдуть у собі внутрішню силу, щоб цього не сталося і, що особливо важливо, рядові члени партій робитимуть так, аби ми не розійшлися. Зрозуміло, що “Народний Союз Наша Україна” зумовив певне напруження та несприйняття, тому що це додаткова впливова політична сила. Але всі знали, що таку силу сформують. І всі, в принципі, підтримували це. Тому дуже дивно, коли тепер роблять якісь заяви проти неї. – Відчувається, що побудова нової партії на Прикарпатті йде не так просто, як гадалося? – Та нічого подібного. Я вважаю, що абсолютно нормально. За такий короткий час ми вже маємо свої осередки у значній частині населених пунктів області. – Але ж багато людей, мабуть, усе-таки йдуть до вас, сподіваючись на якусь вигоду? – (Думає) Ви, напевно, праві. Але з часом ці особи відійдуть від партії. Тому що всім на всіх рівнях сказано: “Тут вигоди не шукай! А шукай, як зробити в суспільстві те, що закладено й у програмі Президента, й узагалі те, що потрібно суспільству”. – Але за період становлення випадкові люди можуть значно дискредитувати молоду партію. – Чарівної палички в нас немає, вгадати наміри всіх не можемо. Я, наприклад, знаю, що в деяких районах є несприйняття однієї частини членів “НСНУ” іншою. Але це все ж набагато ліпше, ніж коли людина, яка нині демонструє добрі наміри, насправді прийшла, щоб сіяти розкол, або має певні особисті інтереси. Це найбільш небезпечно. А те, що є якісь тертя, дискусія всередині партії – це нормальне явище. Нехай воно відбувається, від того, гадаю, буде лише краще. – У принципі, цієї дискусії не надто помітно на ваших зібраннях і конференціях. Навпаки, впадає в очі явний “одобрямс”. – Наразі на обласному рівні відбулося лише дві конференції: установча та ще одна, яка вибирала делегатів на І з’їзд “НСНУ”. В нас ще триває становлення партії, тому виходити на люди з дискусіями немає сенсу. Спершу треба створити партію. – З якого табору вас найбільше критикують: колишніх соратників чи колишніх опонентів? – Люди з табору колишніх опонентів не критикують, вони діють методами, про які я вже сказав. А щодо дискусії між партіями, які гіпотетично будуть в одному передвиборному блоці, то думаю, що тут нам треба... більше контактувати. Нині кожен дуже зайнятий, є чимало роботи, не встигаємо оперативно вирішувати всі питання, і це, звичайно, виливається в якісь неприємні речі. Але я не вважаю це чимось надзвичайним. Є певні деталі, й ми будемо обговорювати їх, вирішувати. – Нещодавно міська влада взялася переносити речові ринки з центру міста на околицю та підвищила житлово-комунальні тарифи. Чи не підкладаєте ви таким чином міну під самих себе напередодні недалеких виборів? – Я так не вважаю. Ми чесно працюємо з людьми та говоримо про ці проблеми відкрито, незалежно від того, близько чи далеко вибори. І гарантую вам, що на результат виборів це ніяк не вплине, навіть навпаки. Гадаю, що чесні, порядні та мислячі люди більше поважатимуть і підтримуватимуть нас за це. Почнімо з перенесення ринків. По-перше, назва неправильна, бо про перенесення не йдеться. Жодного ринку, за винятком ринку фірми “Траян”, на місці якого плануємо збудувати Молодіжний центр, не переноситимуть. Ми лише плануємо впродовж трьох-п’яти років перетворити їх на цивілізовані торгові центри. Люди не повинні торгувати на вулиці у сніг, дощ, мороз чи спеку, вони мають отримати нормальні умови праці. Але навіть якщо якась частина торговців (думаю, що вона буде мізерна) не захоче чи не зможе перейти в торгові центри, то ми передбачаємо ринок на околиці, можливо, навіть кращий, ніж ті, які є тепер у центрі. А стосовно підвищення тарифів, то це питання блокують ті, хто хоче, щоб узимку ми не змогли розрахуватися за енергоносії. Якщо росте ціна на електроенергію, газ та інші матеріали, то не змінювати тарифи не можна. Це може призвести тільки до розвалу комунального господарства міста. Майже два роки в нас працювала організація ПАДКО, провела всі дослідження та вирахувала мінімальні економічно обґрунтовані тарифи. Ми обговорили їх на громадських слуханнях, по телебаченню, і міськвиконком знайшов резерви, щоб встановити тарифи ще нижчі, ніж були рекомендовані. Тобто вони набагато нижчі для населення та дещо вищі для бізнесу. Маємо бути готовими розраховуватися за всі енергоносії, які споживаємо, а з іншого боку – необхідно мати кошти на розвиток комунальних підприємств. – Ну, якщо тут, на ваш погляд, усе гаразд, повернімося до питання виборів. На центральному рівні “НСНУ” нібито має намір об’єднуватися з Блоком Тимошенко та НПУ Литвина. А на місцевому? – Я скажу особисту думку. Якщо в Києві буде все добре, то й у нас тут, на місцях, гарантовано все буде нормально. Якщо в столиці будуть певні домовленості, не маємо наміру суперечити їм. Ми налаштовані на виконання тих рішень, які ухвалять на центральному рівні. Навіть якщо там вирішать, що регіони можуть діяти на власний розсуд, робитимемо все для того, щоб зберегти ту політичну структуру, яка допомогла нам так добре пройти вибори Президента. Й у рамках коаліції “Сила народу”, й особливо в рамках блоку “Нашої України”. – Важко уявити, як на місцевому рівні “НСНУ” співпрацюватиме з обласною УНП, оскільки її нещодавно очолив ваш палкий опонент у міськраді Віктор Анушкевичус, або з НПУ Литвина, першим заступником облорганізації якої нещодавно став директор “Прикарпатської фінансової компанії” Олег Бахматюк, з яким у вас серйозні розбіжності щодо майбутнього Палацу Потоцьких, приватизованого компанією. – А як Безсмертний співпрацюватиме з Костенком?.. Суть не в моїх особистих взаєминах з Анушкевичусом, йдеться про тих багатьох членів УНП, яких я знаю як дуже порядних людей і з якими дуже приємно працювати. В нас немає розбіжностей у баченні майбутнього. Щодо партії Литвина. Кроки, які робив Володимир Михайлович між другим і “третім” турами виборів президента – це були кроки, яких потребувало наше суспільство. Тобто він чинив як чесний і порядний політик. То чому маємо воювати з його політичною силою? З Бахматюком, наприклад, у нас розбіжності тільки щодо Палацу Потоцьких, а щодо інших питань ми в нормальних стосунках. Я, до речі, з повагою ставлюся до нього як до людини, котра змогла створити великий бізнес. – Стосовно парламентських виборів, то на обласному рівні, напевно, справді не буде значних розбіжностей, а от щодо місцевих… Виглядає на те, що під час виборів міського голови Івано-Франківська кожна з цих сил пропонуватиме свою кандидатуру. Чи є вже якісь натяки на те, кого запропонує “НСНУ”? – Наразі жодних. Нині цього ще не потрібно, ми ще не переймаємося питаннями майбутніх кандидатур. Є багато роботи крім цього. – А якщо уявити, що вже настала пора – кого б ви хотіли бачити своїм наступником? – (Усміхається) Молодого, грамотного, чесного, порядного, активного, такого, який працюватиме на інтереси територіальної громади міста і захищатиме її. – І як його звати? –Я ще не готовий назвати прізвище… Звісно, будуть тертя та боротьба, але в цьому є позитив. Люди матимуть із кого вибирати. Єдине, що вже сьогодні ми повинні переконувати і навіть просити виборця: не треба вибирати того, хто встановлює у під’їздах багато дверей або заносить продуктові пайки перед виборами. Бо цей шлях веде в нікуди, до політичного нігілізму. Це вже довела команда Януковича. А треба бачити перспективу й обирати тих людей, які дійсно хочуть працювати на громаду. Не допомагати комусь одномоментно, а насамперед вирішувати загальні питання, що стосуються поліпшення життя всіх мешканців міста. Адже подбати про те, щоб ресурси, які є в місті, ефективно працювали на всю громаду – значно важливіше, ніж адресна допомога. Бо, наприклад, налагодити якісне, екологічно чисте водопостачання – це важливіше для здоров’я жителів міста, ніж принести торбинку з харчами, якою б великою вона не була. – А де ви бачите себе після виборів: у парламенті чи на посаді мера втретє? – Я, щиро кажучи, над цим ще не замислювався. Але, по-перше, не надто просто буде потрапити у прохідну частину списку, який формуватимуть на центральному рівні. А, по-друге, пропрацювавши вісім років міським головою, я ще бачу тут стільки невирішених проблем, що, пішовши з цієї посади, відчуватиму, ніби чогось не доробив.