«Війна, то щедра, то убога,
Тривати може цілий вік.
Але від неї анічого
Не має простий чоловік.
Він носить дрантя, вкрите брудом,
Жере гидоту на обід,
Але уперто марить чудом:
Ще ж не закінчено похід!»
Це фінальна пісня матінки Кураж з однойменної п’єси Бертольда Брехта. Його героїня, під час Тридцятирічної війни, постійно слідує за військами. Чому? Тому що біля солдат, можна розжитись грошенятами. Недаремно говориться - «кому війна, а кому мати рідна».
Але це, так би мовити, лірика. Ось, майже, документальна історія – якби не маркітанти від армії, невідомо, в якій бік звернула би історія сучасної війни. А так, завдяки фанерному генералу і його підлеглим, які замість витрачатись на армію- витрачались на себе. До чого це призвело ми маємо нагоду спостерігати – іржаві автомати, рвання замість однострою і танки 50-х років. Щоправда, треба віддати належне і вітчизняним майстрам увести те, що «погано лежить».
Колись, дуже великий чин в Міністерстві Оборони, у бесіді без краваток, розповів мені, як за три роки можна продати «наліво» абсолютно новий танк. Все просто: приймають танк, як новий, за рік- переводять його в категорію «був у вжитку», а ще за рік- списують на запчастини і продають за ціною лому.
Але це було давно, ще за часів біглого президента. Але не варто розраховувати, що ми позбавились бажаючих розжитися чужим коштом. Яйця по 17 гривень за штуку, вам нічого не нагадує?
А ось ще одна історія. В березні місяці, цього року, Солом’янське слідче управляння за процесуального керівництва Солом’янської окружної прокуратури викрили у незаконній діяльності 43-річного директора підприємства за виготовлення харчової продукції, який довгий час постачав військовим неякісні продукти.
Підприємець, якого звати Володимир Хоменко, за договором, виготовляв та постачав продукти харчування для військових частин Національної Гвардії України в різні регіони країни, на загальну суму, що перевищує 9 000 000 гривень. Однак, виготовлена підприємством «Продоптом», так би мовити, продукція, виявилася, м’яко кажучи, неякісною та небезпечною для споживання.
Слідчі зуміли довести, що маючи намір заволодіти чужим майном в особливо великих розмірах, директор підприємства реалізовував продукцію шляхом укладання договорів на поставку до військових частин Національної Гвардії України. І хоча, підприємство мало забезпечити якісним харчуванням особовий склад військовослужбовців, але, «не так все сталося як бажалося». Чоловіче став робити консервоване м’ясо, яке не відповідало нормам законодавства у сфері обігу харчових продуктів. А саме, Державним Стандартам України щодо виготовлення консервів.
Треба сказати, що м’ясо із якого виготовлялася дана продукція, не зовсім відповідало нормам тому, що зберігалося при зависокій температурі. Якщо бути до кінця відвертим, холодильники, в яких туші мали зберігатися, були просто відсутніми.
Слідчім довелося з півгодини дихати нашатирем, після того, як вони вийшли зі складу із тухлятиною.
Правоохоронці відправили вилучену продукцію в лабораторію для проведення досліджень, згідно висновків яких консервна продукція виявилася не просто непридатною для вживання, а й відверто шкідливою. Експерти показали, що за окремими показниками, так зване їдло, виявилось небезпечним для споживання та могло спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини.
Наразі, пану Володимиру Хоменку, було оголошено про підозру у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України - привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Але питання в іншому, хіба міг би, пересічний підприємець, продати гною на 9 000 000 гривень та ще не комусь, а Національній Гвардії України?
В результаті нескладних розрахунків виявляється, що консерви були замовлені ще до повномасштабного вторгнення і їх мали відправити на довге зберігання, щоб сформувати продрезерв. Тобто, їсти це ніхто не збирався (а за три роки, як історія із танком, про який я розповідав ще в самому початку) або «падишах здохне, або ішак читати навчиться».
А хто в цей час був відповідальним за закупівлю продовольства? Виявляється - Білецький Олександр В’ячеславович, перший заступник директора департаменту – начальника управління тилового забезпечення департаменту логістики Головного Управління Національної Гвардії України. Саме за його сприяння закупили гнилу тушкованку на 9 000 000 грн.
Саме, пан Білецький, є фігурантом кримінального провадження 42021111350000046 від 21 року за ознаками кримінального правопорушення ч. 4, ст 191 Кримінального кодексу України, щодо розкрадання бюджетних коштів посадовими особами Головного Управління Національної Гвардії України під час закупівлі натурального меду. А що!? Як казали Вінні Пуху неправильні бджоли: «no money - no honey»!
І ще… Саме у березні, двадцять другого року, президент присвоїв Олександру і ще чотирьом полковникам Нацгвардії звання бригадного генерала.
Сподіваюсь, не за успішне розкрадання майна. Адже, навіть, в московії, із крадіями борються, принаймні, роблять вигляд. Адже, навіть, москалі, звільнили заступника міністра по матеріально-технічному забезпеченню. Тож, сподіваюсь, що новоспечений бригадний генерал прослідує за своїм колегою В’ячеславом Шаповалом і його «золотими яйцями».
Хоча, мені стало відомо, від достовірного інсайдера у МВС, що Голова Нацгвардії дав подання на призначення, пана Білецького, на заступника з логістики і вже відправив документи на погодження призначення до Міністра Внутрішніх Справ.
Тож, яйце куряче - 1 штука за 17 гривень від заступника МО пана Шаповала… Гнила свинина - за 9 000 000 гривень від майбутнього заступника з логістики Голови Нацгвардії…
Хто, під час війни, вкраде ще більше?..
Із великою зацікавленістю будемо, уважно, слідкувати за діяльністю пана Білецького і сповіщати вас про нові цікаві подробиці з його життя маркітанта.
