Зйомки документальної стрічки «Скріплені кров’ю» відбувалися в Грузії, Бельгії та на лінії фронту в Україні. Прем’єру провели в Києві, де був присутній головний герой фільму — Заза Нануашвілі — засновник грузинського добровольчого підрозділу, що воює в лавах українських Збройних сил. Його дружина нині перебуває в Бельгії, де створила волонтерську ініціативу.
9 травня в Києві, у пресцентрі «Укрінформу» відбулася презентація документального фільму «Скріплені кров’ю» та однойменної книги, що розповідають про історію українсько-грузинських взаємин, зокрема — про участь грузинських добровольців у Війні за незалежність України. У заході взяли участь автори: тележурналіст, автор фільму та співавтор книги Олег Манчура, історик, співавтор книги Олександр Кучерук, історик і журналіст, редактор книги Ростислав Мартинюк та інші. Презентацію було приурочено до 105-ї річниці проголошення Української та Грузинської держав у 1918 році.
Журналіст Олег Манчура розповів, що стрічка та книга мають на меті, насамперед, віддати шану грузинським добровольцям, зокрема — тим, хто віддав життя за Україну, а таких героїв наразі вже понад 40. Загалом у лавах Сил оборони України воює понад 2,5 тисяч грузинів. Автори фільму побували на фронті у Запорізькій області — у розташуванні грузинського батальйону, зйомки також відбувалися в Грузії та Бельгії.
Олег Манчура
«Ми можемо розглядати цей проєкт як один з двома крилами, бо, фактично, з книжки виник фільм. Книжка більш документальна, більш академічна, якщо так можна сказати. Фільм більш персональний, бо в ньому є особиста оптика. Я вперше потрапив у Грузію у 2008 році: напевно, як і більшість українців, їхав за гарною кухнею, гостинністю цього народу. Але потрапив на війну. Це була перша війна, яку я побачив. І цей епізод є в фільмі», — розповів Олег Манчура.
На презентація також був присутній Заза Нануашвілі — засновник грузинського національного батальйону у складі Інтернаціонального легіону Оборони України. Він — головний герой стрічки, через чию персональну історію розповідається історія грузинського добровольчого руху. Нануашвілі боронить Україну з 2014 року пліч-о-пліч із власним сином Вано. Спочатку колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії керував невеликим добровольчим підрозділом, що розрісся у велику військову формацію.
«Спочатку мені довелося воювати разом з українцями — „западенцями“. Потім познайомився з грузинами. Адаптувався. Приєдналися старі друзі — однодумці з такими самими, як у мене, принципами, метою. Зараз у мене великий підрозділ, де воюють не лише грузини та українці, а й британці, американці, чилійці, перуанці, південноафриканці, поляки. Всі є окрім „русскіх“. „Хороші русскіє“ — тільки в мішках», — каже Заза Нануашвілі.
Заза Нануашвілі
У підрозділі Нануашвілі був і бельгієць — Ґвідо ван Брідам на прізвисько «Спеккер». Його історію також розповідають у фільмі. Бельгійський фотограф приїхав в Україну 2022 року з гуманітарною місією, проте після знайомства з грузинськими бійцями вирішив довше побути у відділі, навіть отримав поранення. Наразі відчайдушний белгієць помер - від невиліковної хвороби: йому також данина пам'яті у стрічці.
Заза Нануашвілі наголосив, що такі фільми багато значать для воїнів, які перебувають на передовій. Сам військовик приїхав до Києва лише на кілька днів, щоб побачитися з родиною. За його словами — думками він зі своїми хлопцями на фронті.
«Незважаючи на тривалу мілітарну співпрацю українців і грузинів, „Скріплені кров’ю“ — це не тільки в військовому сенсі, — зауважив Олег Манчура. — „Скріплені кров’ю“ — це Заза Нануашвілі та Олена Нануашвілі, українка. Це поєднання українських і грузинських родин. Я не маю статистики, але мені здається, що саме між нашими двома народами зараз найбільше змішаних сімей».
Дружина Зази Нануашвілі Олена Іващенко та його молодший син Ніколас після початку повномасштабного вторгнення Росії виїхали до Бельгії. У Брюсселі жінка заснувала волонтерську ініціативу Action Ukraine EU, що допомагає українським біженцям та Збройним силам. Олена та Ніколас також були присутні на презентації документального фільму.
«Важко бути дружиною військового, а під час війни — важче у тисячу разів. Підтримуємо Зазу, робимо свою роботу волонтерську. Він там працює, ми допомагаємо на своєму місці», — розповіла Олена Іващенко.
Олена Іващенко (Нануашвілі) з сином Ніколасом
Підрозділ Зази Нануашвілі базується в Дніпрі. Саме це місто з 2014 року і дотепер залишається важливим хабом для добровольчого і волонтерського руху.
«Якщо ми говоримо про Середньовіччя, то найбільшою громадою кавказькою в Україні була вірменська, осердя якої було у Львові. Зараз ми можемо говорити, що подібна історія відбувається з грузинами, а точкою збірки грузинської громади є Дніпро. Саме в Дніпрі відбувається гуртування грузинської громади, там є база грузинських добровольців, які йдуть на фронт», — зазначив Олег Манчура.
Ще одна ілюстрація зв’язків між Україною та Грузією у фільмі — історія Заслуженої артистки України Оксани Петровської, директорки Дніпровського академічного театру імені Тараса Шевченка, що в минулому керувала Будинком культури в грузинському містечку Мзіс Ґулі, де її досі пам’ятають. Її син Олександр Петровський — український підприємець і меценат, президент міжнародного благодійного фонду «Солідарність», — нині підтримує грузинську громаду в Дніпрі, а також забезпечує всім необхідним грузинських добровольців на фронті.
Два епізоди фільму «Скріплені кров’ю» найближчим часом будуть продемонстровані в ефірі загальнонаціональних українських телеканалів. Творці також планують презентувати стрічку в Бельгії, у прес-клубі Брюссель-Європа.
За матріалами прес-конференції
