Два останні десятиліття ми знаємо Святослава Вакарчука як найяскравішу «зірку» української музики. Але останнім часом він став ще й «зіркою» передвиборчих перегонів. За різними оцінками, він набирає від 3 до 6% у президентському рейтингу.
При владі Вакарчук уже був — він обіймав посаду депутата. Правда, особливими досягненнями не відзначився — Вакарчук не подав жодного законопроекту, вся його законотворчість звелася до 2 (двох) поправок, одна з яких не була врахована. Також він був членом групи з міжпарламентських зв’язків з іншими державами, зокрема з Росією.
Через майже півтора року перебування на посаді Вакарчук склав повноваження. Цей крок він супроводив пишномовною заявою, у якій скаржився на міжпартійні суперечки та говорив про свої високі моральні принципи, які не дозволяють лишатися йому на посаді депутата. Дивовижно, що ці принципи добре уживаються з президентськими амбіціями.
І хоча поки що Вакарчук прямо не заявляє про намір продовжити політичну кар’єру, але постійна його присутність у президентських рейтингах та риторика у промовах дають зрозуміти, що Вакарчук ще може повернутися в політику.
Для цього він може використати свою популярність — адже Вакарчук продовжує бути всенародним улюбленцем і збирати аншлаги на стадіонах. І якась частина українців готова за нього голосувати — бо він гарно співає.
Вакарчуку і його прихильникам, напевне, здається, що бути президентом легко і це не потребує додаткових умінь. Адже загальновідомо, що усі таксисти і куховарки знають, як керувати державою. Чим гірші співаки?
Уявімо, що Вакарчук таки стає президентом і заходить у владні кабінети. Що він буде там робити?
За великим рахунком, президент відповідальний за все, що відбувається з країною. Відповідальний за розвиток економіки — а українська економіка зараз у кризі, і новому президентові доведеться зіштовхнутися з цим викликом. Який економіст із Вакарчука? Ми не знаємо.
Президент є головнокомандувачем армії — і це означає, що він відповідальний за мир у країні, за закінчення війни на Донбасі. Чи є у Вакарчука якийсь військовий досвід? Ні, його немає.
Президент відповідальний за зовнішню політику — він повинен уміти домовлятися з іноземними партнерами та бути дипломатом. Чи вміє Вакарчук домовлятися, налагоджувати зв’язки, працювати з неприємними йому людьми заради високої мети? Його заява про складання депутатських повноважень показує нам, що ні.
Президент має уміти формувати свою команду та працювати з нею. Чи є у Вакарчука хоча би якась команда? Наразі її немає. І тому є велика небезпека, що Вакарчук потрапить під сторонній вплив.
Імовірно, що навіть якщо Святослав Вакарчук номінально стане президентом, він не буде реально керувати країною. Він стане маріонеткою в руках тих, хто зуміє першим завоювати його довіру. Схоже, що це буде неважко — адже Вакарчук є людиною імпульсивною та емоційною. А це означає, що у випадку, якщо народ України обере його президентом, то невідомо, в чиї руки потрапить державна влада — але вона точно не буде в руках всенародного улюбленця Вакарчука.
Звичайно, може статися диво, і виявиться, що у Вакарчука є ретельно приховуваний вроджений дар політика. І тоді він візьме і проведе всі реформи, розбереться з російською агресією, домовиться з західними партнерами і так далі, і тому подібне. Але голосувати, сподіваючись на диво — це дуже небезпечно.
Голосувати за Вакарчука — це давати згоду на великий експеримент над Україною. Ми всі любимо Славка за його пісні. Але чи готові ми стати піддослідними кроликами в експерименті під назвою «Вакарчук-президент»? Чи готові ми допустити до управління країною людину, яка є некомпетентною в економічній, військовій, політичній та інших сферах? Людину, яка не має досвіду в політиці і легко може потрапити під чужий вплив? Чи витримає Україна такий експеримент? Ціна його може бути зависокою.
