У вересні-жовтні 2004 року, на початку своєї кар’єри керівника секретаріату президента, Олег Рибачук через день з'являвся у телевізорі. Його місією було повідомляти про нормалізацію життя в України після травматичної відставки уряду Юлії Тимошенко. Загалом Рибачук є найбільш оптимістичною людиною у всьому білому будинку на Банковій. Так і зараз, він радіє тому, як влада провела парламентські вибори, і видає з усмішкою на обличчі радикальні прогнози. Рибачук не любить стримувати себе під час спілкування з пресою. Тому, щоб дізнатися про життя після виборів, "Українська правда" прийшла до керівника секретаріату президента.
– Скажіть, з чим у вас будуть асоціюватися ці вибори через багато років?– Ці вибори складно з чимось асоціювати. Це перехідні вибори. Я називаю це мовою спорту: президентські вибори–2004 були чвертьфіналом на шляху до демократії, а ці – півфіналом.
У цих виборах, якби вони проходили в іншій атмосфері, був реальний шанс принципово поміняти регіональні еліти. Тому думаю, що це перехідні вибори. Перші перехідні вибори на шляху до євростандартів.
– А загалом які у вас враження від цих виборів?
– Перше, що спадає на думку – ці вибори спокійні. Немає відчуття кінця світу. Є політики, які верещать, що якщо їх не оберуть, то все пропаде, але народ не ведеться. В Україні взагалі спокійна атмосфера, особливо в Криму.
Місяць тому в Криму говорили про референдум, від'єднання... Кілька днів тому я був у Сімферополі: Ленін стоїть на площі, сонечко, студенти, кольорові прапори. Спокій відчувається просто в повітрі, спокій кампанії... Це перша моя асоціація від виборів 2006 року.
І, безумовно, занадто багато реклами. Комуністи рекламуються краще за всіх. З точки зору творчості у них найкраща реклама, але ж у решти нічого не змінилося. Перед виборчою кампанією все–таки було очікування, що буде якийсь конкурс ідей.
Грамотна кампанія у "Віче", як і в "Європейської столиці". Загалом ці вибори мені нагадують шоу. Бо на моїх очах, коли ми в Криму засідали із робочою комісією, проходив мітинг Януковича. У нас було 15 хвилин перерви, ми всі підійшли до вікна, яке виходить на площу...
У Януковича дуже технологічний процес, і роблять вони один в один як ми, використовують наші напрацювання – і Кушнарьов це визнав.
Причому це настільки очевидно, просто помінялись кольори: монтується сцена, там йдуть ролики, де вони розігрівають глядачів, підтягується народ, виступає Януковича... І коли ми закінчили засідання через дві години, знову виглянули у вікно – мітингу як не бувало. Сцена демонтується, всі розходяться.
– Яке ваше найбільше позитивне і найбільш негативне враження від цих виборів?
– Позитивне те, що більше не говорять, як раніше: "у вас вибори як кінець світу, як громадянська війна". Зараз немає масової істерії в кампанії, а щодо Вітренко у мене притупилось сприйняття...
Оскільки вибори вільні, то "дурь каждого видна". Всі говорять, що думають, ніхто нікого не обмежує.
Що мене розчаровує більше за все – так це поведінка помаранчевих. Остання заява Турчинова про транзитний сервер – маразм в квадраті, який не можна коментувати! Але уже радісно виступає Кушнарьов про те, як, дескать "что вы хотите, если они между собой даже не могут договориться!".
– Який передвиборчий хід вам найбільше запам'ятався?
– Немає нічого такого яскравого, щоб запам'яталося... Є певні розчарування. Наприклад, ті ж ток-шоу на "5 каналі". Мені дуже подобаються Єгор Соболєв і Ліда Таран, і фінансування є у програми, але шоу у них нудне. Я знаю, що багато моїх друзів телевізор просто виключають. Тобто цим вже українців не здивуєш.
З іншого боку, "Свобода слова" – дуже якісна програма, але під час цих передач спіткає глибоке розчарування, коли національно–свідомі елементи починають згадувати, хто з них більше дружив чи воював з Кучмою. Дивишся, як якийсь театр абсурду!
Розчарування цією кампанією в тому, що дискутують в основному про минуле, і маніпулюють цією ж темою. І не йде серйозних дискусій про майбутнє, крім таких лозунгів, як "уже сегодня ваша жизнь станет лучше!", "вічна позаблоковість!". Це мене дуже дивує, бо у нейтралітет в сучасній Європі я не вірю.
Присутнє велике розчарування в тому, що Україна, на відміну від Грузії, не гуртується перед зовнішньою загрозою. Коли і в нас, і в них пройшли газові атаки на країни, то Грузія повела себе за одним сценарієм, а Україна – за зовсім іншим.
Зовнішній фактор не мобілізує в Україні її політичну еліту, а навпаки, розколює. Одні приймають сторону агресора, інші – захищають.
– Ваш прогноз, якою буде більшість в новому парламенті?
– Ситуативною.
– Новий парламент створить коаліцію чи його розпустять?
– Я би не відкидав другу версію так категорично, як це зараз роблять багато інших представників, що мовляв, "це не реально, такого ніколи не трапиться – парламент не розпустять".
Я вірю в реальність розпуску парламенту, і можу пояснити чому. Бізнесмени присутні у кожній політичній силі, між собою вони спілкуються "на одній хвилі", у них спільний менталітет, в них інша система цінностей. Вони переконані, що зможуть реально формувати більшість, створити правильний уряд...Я пам'ятаю свою дискусію з Шуф-"не-так"-ричем: він мені розказував, яка може бути модель.
Для представників бізнесу не мають значення прапори, там немає ідеологічної компоненти. Але за підсумками виборів цих людей може спіткати велике розчарування. Перше – у них є відчуття, що послаблено інститут президента, що "обо всем с Ющенко можно договориться", зокрема, з позиції сили. Перший раз у них немає пастуха. Це серйозна загроза.
Зараз їм не кажуть, які коаліції робити, і вони будуть "мурчати" по–серйозному. Однак влада передбачає відповідальність. А в мене виникають великі сумніви щодо їхньої готовності нести відповідальність. І коли з'являться проблеми, вони її перекидатимуть, як гарячу картоплю, з рук в руки. Звідси – вихід з уряду, вихід з коаліції, створення нової коаліції... Якраз у випадку нездатності їх очікує розпуск парламенту.
– Хто може стати прем'єр–міністром?
– Повторю президента – легше сказати, хто не стане. Скоріш за все, не стануть ті, чиї прізвища найчастіше називають.
– Тобто, наприклад, Тимошенко не стане?
– Важко уявити, що прем’єром стане Тимошенко чи Янукович. Майбутнє Єханурова у значній мірі залежить від того, що він влаштовує багатьох. Але у переговорах про помаранчеву коаліцію ця тема дуже неадекватно сприймається бютівцями. Якщо тема прем'єрства домінуватиме в переговорах, то це просто буде рвати країну.
Я дуже спокійно ставлюсь до виборів. А от період "після виборів" уже зараз приводить багатьох в стан крайнього збудження.
– Чи може в підсумку бути сірий, технічний прем'єр?
– Кожна сила як прапор несе свого кандидата: "Наша Україна" – Єханурова, БЮТ – Юлю, "Регіони" – Януковича. Якщо з ними не проходить варіант затвердження прем’єром, то логічний варіант – вони відкидають прапори і шукають нейтрально–прийнятну кандидатуру.
– Кажуть, Яценюка?
– Наприклад, Яценюка. Тобто міністр–технократ, який не є яскраво виявленим представником якоїсь із цих сил.
– Чи можливо в новому парламенті почати процедуру імпічменту президенту?
– У варіанті, що буде антипрезидентська більшість, початок можливий. Але це буде така ж ситуація, як з референдумом щодо російської мови в Криму. Тобто багато слів і нуль дій.
– На якому місці себе бачите після виборів?
– Це від мене не залежить...
– Добре, перепитаю: ви себе і далі бачите на Банковій?
– Я переконаний, що секретаріат має суттєво мінятися після виборів: по функціях, навіть по структурі. Тому що буде значно складніша ситуація в зв’язку зі вступом у дію змін до Конституції.
Президент має повне право вимагати значно якіснішої і мобільної аналітики. В тому числі політичної аналітики, політичного прогнозування. Йому треба значно більше висококласних юристів, дефіцит яких зараз відчувається.
– Але що заважає вам зробити це зараз?
– Структура, яку неможливо наповнити людьми такого фаху. А після виборів на ринку праці буде багато професійних фахівців.
– Кому б за підсумками цих виборів зробили б комплімент?
– Я би зробив комплімент Банковій. За те, що секретаріат президента абсолютно не грав на цих виборах. Знаєш, в Сімферополі мене запитали студенти, що в якомусь донецькому виданні був перелік найменш впливових державних структур, і десятим там був секретаріат президента. Для мене, як би сказав наш президент, це – великий комплімент.
Секретаріат президента не повинен бути таким, яким він був у часи авторитарної влади. Це має бути мобільний аналітичний центр, який не дублює структури Кабміну, не робить все те, що робили наші попередники. І чітко можна сказати, що на Банковій аналізуються сценарії, проводяться мозкові штурми, розробляються, прогнозуються варіанти, але не проводяться вибори у ручному режимі.
Я підписав Медведчуку листівку на Новий рік: "Сиджу в твоєму кріслі, мені це не подобається, але хтось має робити й таку роботу. Щиро заздрю тому, що ти в опозиції при такій владі". Тому що бути опозиціонером при Ющенку – це зовсім інше, ніж бути опозиціонером при Кучмі.
