Черговий свій візит на Житомирщину Голова Верховної Ради України В.Литвин здійснив у потерпілі від аварії на Чорнобильській АЕС Овруччину та Коростенщину.
Перебування на малій батьківщині Володимир Михайлович розпочав з покладання квітів до пам’ятника-меморіалу воїнам війни в Афганістані, вшануванням пам’яті загиблих у цій безглуздій авантюрі 12 синів – рядових, прапорщиків, майора та полковника – найпівнічнішого району області.
Саме з цих двох незагоєних ран і розпочалося спілкування В.Литвина із земляками. Володимир Михайлович зізнався, що не володіє інформацією про те, чи курсують Житомирщиною вагони з радіоактивними відходами. Проте, пообіцяв дати відповідні доручення щодо перевірки цього питання компетентними службами. При цьому запевнив прибулих на зустріч із, крім уже названих, ще й Лугинського та Народицького районів представників органів місцевого самоврядування, громадськості, що допоки очолюватиме законодавчий орган країни, ядерних могильників на Україні не буде.
Голова Верховної Ради повідомив присутніх також про те, що зараз триває робота законодавців та працівників апарату парламенту над вивченням нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими призупинено дію ряду державних програм щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Він не сумнівається, що найближчим часом їх реалізація буде відновлена у повному обсязі. Більше того, сам цей візит В.Литвина уже спричинив виділення для потерпілих від мирного атома в області 10 млн. грн. І не має значення, яку мету переслідували урядовці ухвалюючи таке рішення – політичну чи ні, - головне, щиро радів спікер, що від цього виграють люди.
Володимир Михайлович не приховував не розуміння реальності, за якої, відповідно до рапортів урядовців, надходження до бюджетів перевиконуються, й водночас люди не отримують вчасних і повних соціальних виплат. Мабуть тому, що, як відомо, є брехня, нагла брехня і статистика.
Відповідаючи на запитання про можливість направлення українських військових до Грузії в якості миротворців, Голова Верховної Ради повідомив, що остаточне рішення буде за парламентом. Навіть тоді, коли таке рішення схвалить Рада національної безпеки і оборони України, Президент має подати відповідне звернення до законодавчого органу. А в тому, що Верховна Рада за головування В.Литвина дурниць не допустить, сумніватися не доводиться.
Нісенітницею, або каменем у власний город, як мінімум, слід називати нав’язування людям висновку „на віру” про неминучість різкого підвищення цін для України на російський газ. А вибудовується він на тому, що у 2002 році вітчизняні урядовці підписали міждержавну угоду, згідно з одним пунктом якої ціна на цей газ до 2009 року дійсно встановлювалася за ціною 50 дол. США за 1 тис. кубометрів. Відповідно ж до іншого пункту – спеціальним протоколом щороку мала визначатися поточна ціна на газ для України. У разі відсутності такого протоколу, вся базова угода втрачає силу. Якщо навіть припустити, що це дійсно так, тоді країна має знати своїх „героїв” – розробляли і підписували угоду за прем’єрства А.Кінаха, кандидата у народні депутати за списками „Нашої України”.
В.Литвин ж переконаний, якщо би представники чинної влади перед тим як декларувати 28 березня 2005 року намір про перегляд розрахунків за газ та підписувати у серпні того ж року відповідного документа здійснили необхідні розрахунки, ми б не мали сьогодні цієї проблеми. Зрештою, хай і через кілька місяців, пагубність своїх дій з даного питання уряд Ю.Єханурова почав визнавати: на це вказує його готовність до відмови від послуг компанії-посередника - „РосУкрЕнерго”.
Погодився Голова Верховної Ради України і з тим, що не без сприяння керівництва АПК країни – не важливо, внаслідок навмисних дій чи через некомпетентність – виділені у 2005 році на кредитування села кошти просвистіли „як фанера над Парижем” і осіли у кишенях перекупників.
Не безпідставно доводиться визнавати вину Міністерства АПК і в породженні проблем з реалізацією на російському ринку наших продуктів харчування. Не виключено, що і тут, і у питанні з газом, хтось вирішив легко розбагатіти. Інакше для чого ввозити до Російської Федерації азійське м’ясо під виглядом українського чи видавати за подвиг значне підвищення ціни на газ?
Щоб такого бажання навіть не виникало в українського чиновника надалі, на переконання Голови Верховної Ради України політичну реформу треба завершувати якнайшвидше: ліквідувати райдержадміністрації і передати їх повноваження відповідним радам; функції ж облдержадміністрації звести до контролю за законністю ухвалення рішень місцевими радами, їх виконкомами. Виборні, а не призначені посадовці, як засвідчує буття, - відповідальніші перед пересічними громадянами.
Як зізнався Володимир Михайлович, навіть у цей суботній день – 25 лютого, - коли можна вести передвиборчу агітацію, йому не хочеться навертатися до теми виборів. Хоча б тому, що про співвітчизників, Україну він турбується, на відміну від інших політиків, щоденно, а не лише під час передвиборчих перегонів. Як було запевнено, його менше всього цікавлять результати виборів. Однак, В.Литвину не байдуже, що буде внаслідок цього з українським народом, суспільством.
На запитання про те, з ким у новому парламенті Народний блок Литвина прагнутиме створити коаліцію, Володимир Михайлович зокрема відповів: „Я знаю що і як робити для людей, України. Тому зі мною на цьому шляху проблем не буде”. Він нагадав землякам, як з честю Україна вийшла із ситуації у листопаді-грудні 2004 року, і висловив жаль з приводу того, що за минулий рік колосальними перспективами не вдалося скористатися. Нова влада за цей час зуміла пересваритися з усіма з ким можна; як в Україні, так і за її межами. Український уряд - за змістом і призначенням - так і не вдалося сформувати. В іншому випадку, ми б не стали свідками війни „всіх проти всіх”.
А багатьом сьогоднішнім чиновника ще й слід пам’ятати, що визначальною мірою завдяки позиції В.Литвина сьогодні вони ходять у статусі високих державних посадовців, їздять у шикарних автомобілях, а не стоять у черзі в Генпрокуратурі для давання показів. Як і те, що виснажена до межі Україна ще одного судового процесу за результатами виборів може не пережити. Особливо тим, хто має можливість і намагається використовувати адмінресурс.
Під час святкування 100-річчя Овруцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 3, у якому взяв участь Голова Верховної Ради, і яке, до речі, відбувалося у день 125-ліття від дня народження Лесі Українки (Л.П.Косач), приємні спогади про дитинство, шкільні роки видавали кожний рух, кожний жест В.Литвина. Розбуджені приємні почуття стали причиною того, що торувати шлях для отримання дітьми належних знань він зобов’язався ще завзятіше.
Затим В.Литвин привітав у місцевому Спасо-Преображенському соборі із створенням сім’ї Ірину Давидюк та Максима Власюка, вручив молодожонам цінні подарунки.
А завершився візит Голови Верховної Ради на малу батьківщину у Коростені, де Володимир Литвин зустрівся з представниками інтелігенції та молодіжного парламенту міста, відвідав ВАТ „Завод хімічного машинобудування „Хіммаш”.
