Самообман, маніпулятивний піар чи свідоме поширення фейкової інформації? Сергій Тюлєнєв, звільнений з посади директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. проф. М. С. Бокаріуса», продовжує вводити в оману громадськість. На своїй сторінці у Facebook він 8 жовтня опублікував фото та інформацію, де представляє себе діючим співробітником Мін’юсту і керівником установи, хоча фактично втратив цю посаду ще у червні 2025 року. Чому це важливо і в чому небезпека?
Інститут судових експертиз ім. проф. М. С. Бокаріуса – не звичайна державна установа. Це провідний науково-дослідний центр у системі Міністерства юстиції України, який виконує ключові функції у сфері правосуддя. Експерти Інституту проводять судово-медичні, криміналістичні, біологічні та інші види експертиз, що стають вирішальними доказами у кримінальних справах, цивільних спорах та адміністративних провадженнях.
Саме тому постать керівника цієї установи має критичне значення. Директор Інституту Бокаріуса отримує доступ до найчутливішої інформації, координує роботу сотень експертів по всій країні, представляє українську судову експертизу на міжнародному рівні та фактично впливає на результати тисяч судових справ.
За даними відкритих реєстрів, звільнення Сергія Тюлєнєва з посади відбулося ще 25 червня 2025 року. Тоді ж було призначено нового директора Інституту – Михайла Можаєва. А станом на сьогодні установу очолює Анастасія Купріянова.
Скандал з імовірним російським паспортом
Звільнення Тюлєнєва з посади не стало несподіванкою для тих, хто стежив за його діяльністю. Його призначення у вересні 2023 року викликало численні запитання – воно відбулося без відкритого конкурсу та обов'язкової перевірки СБУ, що порушувало стандартні процедури.
Найбільший резонанс спричинили сумніви щодо можливого російського громадянства Тюлєнєва. У листопаді 2023 року колишній нардеп Ігор Мосійчук оприлюднив інформацію про те, що Тюлєнєв міг мати паспорт громадянина рф і використовував його для реєстрації бізнесу, вказуючи місцем проживання Тюменську область.
Хоча СБУ провела перевірку і офіційно не підтвердила наявність у Тюлєнєва російського громадянства, сам факт необхідності такої перевірки вже після призначення свідчить про серйозні прорахунки в кадровій політиці. Тюлєнєв публічно заперечував звинувачення, стверджуючи, що йдеться про плутанину з однофамільцем, однак численні деталі – включно з датами, адресами та зв'язками з бізнесом на окупованих територіях – ставили під сумнів його пояснення.
Суперечливі статки та можливий бізнес на ТОТ
До цього додаються і питання про походження статків. Бізнес-портфель Тюлєнєва виглядає надзвичайно розгалуженим для людини, яка більшу частину останнього десятиліття працювала на держслужбі з відносно скромними офіційними доходами.
До 2014 року, за даними Opendatabot та YouControl, він був засновником або керівником кількох компаній у Криму, Луганській області та на півдні України. Така географія бізнес-інтересів охоплює саме ті території, які згодом стали ареною воєнних дій або опинилися під окупацією.
Формально більшість цих компаній числяться як такі, що припинили діяльність. Проте виникають резонні запитання: чи справді ці активи повністю ліквідовані? Чи не продовжують вони функціонувати через номінальних власників або на окупованих територіях за російськими правилами? Як людина, що з 2014 року працювала виключно на державних посадах з офіційною зарплатою 20-50 тисяч гривень на місяць, змогла створити та підтримувати таку мережу підприємств?
Трагедія на робочому місці
Не менш сумнівним став епізод із раптовою смертю Владислава Федоренка, завідувача Київського відділення Інституту, який помер на робочому місці 4 липня 2023 року – лише через кілька днів після призначення Тюлєнєва виконувачем обов'язків директора.
Інсайдери висловлювали припущення про можливий психологічний тиск на досвідченого фахівця, якого могли намагатися усунути з посади для проведення власних кадрових перестановок. Хоча офіційного розслідування причин смерті не оприлюднювалося, тінь цього інциденту лягла на репутацію адміністрації Інституту, яку тоді очолював Тюлєнєв.
Від імені редакції закликаємо читачів бути уважними та критично оцінювати інформацію, яку поширює Сергій Тюлєнєв у соцмережах. Видавати себе за діючого керівника державної установи з системи Мін’юсту під час війни – це не просто самообман чи «хайповий» піар. Це – свідома маніпуляція, яка може вводити в оману громадян, співробітників і партнерів Інституту, представників вітчизняних та міжнародних організацій, які співпрацюють з українською судовою експертизою.
