Зараз поряд зі СНІДом на нас насувається ще одна чума – вірусні гепатити. 30% населення України є носіями гриж. А славу медику роблять його «золоті руки» та розумна голова. Про це в ексклюзивному інтерв”ю «Фразе» розповів головний лікар клінічної лікарні №15 Подільського району міста Київа, екс-заступник міністра охорони здоров”я Андрій Мусієнко.
Андрію Володимировичу, хто лікує людей у вашій лікарні? Розкажіть про персонал, я чув що він у вас майже унікальний…
Колектив в нашій лікарні надзвичайно згуртований та підібраний. Навіть в нелегких умовах сьогодення наші співробітники достойно виконують професійний обов’язок. У нас працюють професори, доценти. Багато співробітників є кандидатами наук – молоді фахівці, але вже атестовані кандидати наук.
Наша лікарня порівняно невелика за ліжковим фондом – це 450 ліжко-місць. Втім, на території нашого лікарського закладу працює три загальноміських центри. В якійсь мірі вони є просто унікальними.
Що це за центри?
По-перше, це центр з оперування складних гігантських гриж живота. Він був створений на базі хірургічного відділення разом з кафедрою національного університету імені Богомольця. Так от, спільними зусиллями були розроблені та впроваджені кращі світові методики та матеріали. Це все дало поштовх для нового етапу розвитку української герніології з використанням протезуючих сітчастих матеріалів, лапароскопічних методик. Провідні фахівці цього центру регулярно відвідують міжнародні, в тому числі і закордонні медичні конференції. Навіть батько сучасної герніології доктор Кінгзнот приїжджав до нас. А це вже про щось свідчить.
Чому цей центр такий важливий?
Уявіть собі, 30% населення України є носіями гриж, і вони потребують нашої допомоги. Людина з грижею не може вести нормальне повноцінне життя: не може працювати, активно відпочивати. Тому, повернути хвору людину до активного та якісного життя – це наш обов’язок. І ми професійно його виконуємо.
Другий центр також виконує надважливу функцію. Зараз поряд зі СНІДом на нас насувається ще одна чума – вірусні гепатити. Ми в цьому році на базі інфекційного відділення створили гепатологічний центр, який буде займатися вирішенням саме проблем пов’язаних з цією чумою. В центрі зосереджені фахівці та науковці, які будуть на практиці втілювати в життя останні наукові дослідження і методики для лікування хворих на вірусні, хронічні та інші гепатити.
Також ми будемо обстежувати та консультувати хворих, а лікування за нашими приписами буде здійснюватися вже за місцем проживання людини. Але, найскладніших хворих ми лікуватимемо в нашому центрі.
Що можете сказати про ваш третій центр?
Це – міський підлітковий центр. Розумієте, у підлітків є свої особливості розвитку, перебігу хвороб. У молодих людей виникає дуже багато запитань стосовно свого розвитку, на які вони дуже часто не можуть отримати кваліфіковані відповіді. В нашому центрі фахівці можуть допомогти підліткам.
Зараз ми обмежені в ресурсах, тому діяльність цього центру відбувається більше на медично-професійних консультаціях. Але, я думаю, що з часом, якщо буде потреба, ми цей центр розвинемо.
У вас лікуються винятково кияни?
Славу медику роблять його «золоті руки» та розумна голова. Про нас знають у всій Україні. Близько 30% наших пацієнтів – іногородні.
Майже з усіх регіонів до нас приїжджають лікарі, які спостерігають за нашими методиками лікування. До нас також приходять студенти-медики, для того щоб на власні очі побачити провідні світові методики лікування.
Хто може у вас лікуватися і чи це безкоштовно?
Відділення лікарні чергують по швидкій допомозі по всьому місту, і ми приймаємо хворих з різноманітною хірургічною патологією. Ми ж лікуємо не лише людей, у яких є грижі. Хворих, яких ми приймаємо по лінії швидкої допомоги, ми забезпечуємо лікуванням за бюджетні кошти.
Тих людей, які приходять до нас тому, що вони хочуть лікуватися саме у нас, ми просимо зробити певні благодійні внески. Це жодним чином не фіксована сума. Людина сама вирішує, скільки залишити. Це все законно і жодної корупції тут не має. Лікарі та медичний персонал ці гроші в руки не беруть.
Чи лікуються у вас знаменитості?
Так, ми робимо операції дуже відомим людям. Я хизуватися іменами не буду, але зазначу, що в нашій лікарні люди отримують медичну допомогу та сервіс не гірший за європейський. Тому знаменитості і лікуються в нас, хоча їм по кишені лікування за кордоном.
Пане Андрію, є інформація про те, що у вашої лікарні є певний конфлікт з керівництвом Києво-Могилянської академії…
Так, дійсно, є. Щоб зрозуміти його суть, потрібно зробити невеликий екскурс в історію. Наш лікувальний заклад є одним з найстаріших в місті Києві. Його основна частина розташована на території Києво-Могилянської академії. Тому ми зараз маємо певні проблеми, а не допомогу. Свого часу, у заповіті заможної киянки Галшки Гулевичивіни, яка подарувала київському магістрату землі від Дніпра до Контрактової площі, було три умови: на цих землях має бути зведений духовний заклад – монастир, школа для бідних горожан, яка в майбутньому переросла в Києво-Могилянську академію, та лікувальний заклад.
Одним з фундаторів академії та монастиря був також і гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Він записав тоді все своє військо до братчиків монастиря, і тим самим розширив його можливості і кількісний склад. В битві під Хотином він був смертельно поранений, його перевезли в Київ, і він лікувався саме в стінах академії, в шпиталі. Нажаль, він помер і був похований там же. Приблизно, там де наша лікарня зараз знаходиться, і є його могила. Тобто, наша лікарня корінням йде саме в ті часи. І можна сказати, що той шпиталь є предком нашої лікарні.
Так, а в чому власне цей конфлікт?
Деякі будівлі, які займає лікарня – історичні. Адміністративний корпус знаходиться в келіях, яким понад двісті років. Харчоблок та деякі приміщення розташовані в будинку настоятеля. Але, це лише дві будівлі, які ми не віддали. З 2002 року наша лікарня постійно віддавала «Могилянці» корпуси. Їм з того часу було повернуто 2500 квадратних метрів. Тому, в цьому розумінні, історична справедливість поступово відновлюється.
Але ми хочемо мати на цій території сучасний лікувальний заклад, і жодним чином не ділити з Академією якісь архітектурні пам’ятки. Тому, я кажу ректору Києво-Могилянської академії, що нам не потрібно ділити територію, а необхідно об’єднувати історичну спадщину.
Можливо ж знайти якийсь компроміс. Нехай на нашій лікарні висить герб Академії. Можливо, наша лікарня була б в Україні першим університетським медичним закладом.
А керівництво Академії готове до певного компромісу?
Розумієте, зараз є лише Указ Президента, в якому сказано, що ми повинні передати Академії певні корпуси, але за умови, що нашій лікарні буде відшкодовано такі ж площі. На сьогодні, на мою думку, це буде зробити дуже важко.
Тому Києво-Могилянська академія обрала судовий шлях вирішення конфлікту. Вони подали позов до Господарського суду. В наступному році справа буде розглядатися саме там. Але, я знаю, що є 49-та стаття Конституції, згідно якої забороняється зменшувати або ліквідовувати ліжковий фонд лікарень.