Бывший соратник Юлии Тимошенко народный депутат Степан Хмара утверждает, что места в предвыборных списках БЮТ продавались за огромные деньги, заявляет, что его друг Левко Лукьяненко для него теперь совершенно чужой человек, а НАТО – единственное спасение от России. Об этом он рассказал в эксклюзивном блиц-интервью "Фразе".
Степане Ільковичу, ви брали участь в багатьох виборчих кампаніях. Якими ви бачите цьогорічні вибори?
Це дуже страшна кампанія, тому що є величезний тиск грошей і олігархічних кланів. Вони різними колонами намагаються захопити владу у Верховній Раді, і йдуть в багатьох командах. Саме в цьому і є найголовніша небезпека.
Є небезпека і в тому, що людям не вистачає об’єктивної інформації. Дуже не просто розібратися в цих політичних хитросплетеннях звичайній людині.
Чи відомі вам конкретні випадки купівлі місць у виборчих списках, конкретні суми?
Конкретно я вам не можу сказати, бо, коли гроші дають, у свідки нікого не беруть. А я скажу - і мене до суду поволочуть, та ще й виграють. Тим більше, що у нас дуже специфічні суди і судді.
Але, безперечно, що таке відбувається. В одній фракції, яка дуже голосно проголошувала про потребу відділення бізнесу від влади, йшла дуже брутальна торгівля при складанні списків як до Верховної Ради, так і до місцевих рад. Сигнали йдуть з областей про те, що там це все ще страшніше. Наприклад - 5 мільйонів доларів за місце в списку. Я думаю, що ця сума є правдоподібною. Можливо були і більші суми. Але, про це знають тільки ті, хто давав і хто брав.
Чи пропонували блоку Костенка та Плюща, до якого ви входите, гроші за місця у списку?
Очевидно, були такі пропозиції. Але з самого початку ми це відкидали.
На початку минулого року ви покинули фракцію БЮТ. Чи не шкодуєте зараз про це?
Я це робив свідомо, і я розумів, що для мене можуть бути певні ризики. І це зрозуміло. Але для мене завжди була визначальною ідея та національні інтереси України, а не моє становище. Були в моєму житті і гірші випадки, коли доводилось за свої переконання на довгі роки відправлятися на Урал.
Що для вас стало „точкою кипіння” у взаємостосунках з БЮТ?
Цією точкою стала зміна курсу в напрямку формування фракції на основі вчорашніх „кучмістів” і представників кримінально-олігархічних груп в парламенті, які відверто стояли на антиукраїнських позиціях.
Чи розмовляли ви про це з керівництвом фракції?
Я відверто і гостро протестував проти цього. Але, коли моя позиція була проігнорована, то я пішов.
Звичайно я розумію, що ті люди, яких Юлія Володимирівна веде до Верховної Ради, не мають до захисту національних інтересів України ніякого стосунку. Для них головне - їхні інтереси, насамперед, матеріальні: закріпити різними шляхами те, що вони надбали.
Безперечно, було б аморально та небезпечно якби мій авторитет був прикриттям для них. Це могло б людей якимось чином дезорієнтувати. Якщо б я був у тій компанії, це б певною мірою асоціювалось з моєю позицією, люди могли б не правильно зрозуміти, і таким чином зробити неправильний помилковий вибір.
До речі, вас з Левком Лук’яненком називають „совістю нації”. Чому ж ви пішли, а він залишився?
Для мене, це також дуже дивне питання. Я не бачу жодної логіки. Що може бути спільного у Левка Григоровича з Фельдманом, Губським, Жеваго і з рядом інших особистостей, котрі присутні в списку БЮТ?..
Я, щоправда, з ним на цю тему не говорив. Але ми стали чужими людьми.
Чому, на вашу думку, Волков не потрапив до виборчого списку БЮТ?
Я не знаю, лише пам’ятаю, що на одній з чат-конференцій Олександр Волков сказав, що умови, які перед ним поставили для отримання місця в БЮТ, для нього, людини заможної, виявилися не підйомними. Це натяк дуже і дуже прозорий. Можливо і ще якісь були причини. Не знаю...
Я дуже добре проаналізував список БЮТ. Просто жах бере! В той же час Юлія Володимирівна не перестає повторювати, що вона за відокремлення бізнесу від влади, але на практиці вона робить все якраз навпаки. І тут говорити про мораль просто є блюзнірством.
На сайті БЮТ серед прикладів використання чорного „піару” проти Юлії Володимирівни називається також і книга Дмитра Чобота „Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ”. Ви читали її? Як на вашу думку, там правда написана?
Там правда, і Дмитро Васильович якраз є надзвичайно порядною людиною. До речі, в мене також є стаття, де я аналізую список БЮТ. Там трохи більше конкретики. Я зупиняюсь на деяких персонажах цього списку.
Чи не зверталися до вас БЮТівці з пропозиціями повернутися на вихідні позиції?
Три місяці ходили за мною, агітували, щоб я повернувся. Майже всі старі члени фракції. Але рішення моє було обдумане. Це не був якийсь емоційний вчинок.
Трохи поговоримо про вибори. На які результати ви очікуєте?
Зараз дуже важко сказати. І ніхто не може зробити точного прогнозу. Це хіба можна гадати, але я не звик гадати. Все буде залежати і від того, що ще до виборів відбудеться, і яка буде партіями та блоками проведена робота.
Як гадаєте, ваш блок пройде до ВРУ?
Звичайно пройде. Хто ж ще має проходити в Україні, де 80% українців. Ми - українські патріоти, і маємо свою історію. Дуже багато представників нашого блоку – люди відомі в Україні.
Степане Ільковичу, останнім часом,точиться дуже багато розмов з приводу підписання коаліційної угоди між представниками помаранчевих сил. Як ви ставитесь до такої угоди і як на вашу думку - чи взагалі її буде підписано до виборів?
Ми підпишемо коаліційну угоду, якщо будуть виконані наші певні умови, коли буде досягнуто спільний підхід до основоположних питань внутрішньої і зовнішньої політики. Наприклад, якщо говорити про зовнішню політику, то ми не приховуємо, не дивлячись на специфіку передвиборної кампанії, що Україна повинна в ближчому майбутньому стати дійсним членом НАТО.
Якщо по цілому ряду таких питань ніші позиції будуть розділятися іншими учасниками коаліції - ми готові йти на об’єднання. Але я вважаю, що зараз це скоріше „піар-технологія”, бо серйозна мова про коаліцію піде реально лише після виборів. І ті, хто на виборах набере більше голосів, і будуть мати більший вплив у цій коаліції.
