Экс-министр культуры Оксана Билозир в эксклюзивном интервью «Фразе» призналась, что в политику ее привел Порошенко, фальсификаторов выборов камнями должен забрасывать суд, а помаранчевый цвет ей совсем не нравится.
- Що ж все-таки трапилося тоді, влітку, коли ви захворіли?
Про це вже не цікаво говорити, на сьогоднішній день для мене це не є актуальним. Але те, що я була на межі – це факт.
- Чи дійсно саме Президент Віктор Ющенко відіграв найважливішу роль в вашому лікуванні?
Так. Тому, що коли мене не могли вилікувати, не знали причини мого захворювання, і чим мене лікувати, я поінформувала про це Президента. Саме за його дорученням був сформований консиліум медиків, які за достатньо короткий час дійшли до розуміння того, що зі мною потрібно робити. І на моє щастя лікування, що було призначене Миколою Федоровичем Поліщуком, було вчасним і правильним. Починаючи з того моменту моє лікування пішло в правильному напрямку.
Але стільки разів я думала про те, що я мала можливість подзвонити Президенту, і попросити його про допомогу... А як виходять з таких ситуацій інші люди?!
- Президент одразу ж відгукнувся на ваше прохання?
Звичайно відразу.
- Коли ви хворіли, ви відслідковували політичні події, що відбувалися в Україні?
Звичайно. Але воно мене зовсім не хвилювало, я була зайнята іншою проблемою – вижити. Тому, скажімо, ті події, які дуже вразили українське суспільство, вони мене мало зачепили.
Коли ви вже одужали, не спробували проаналізувати вересневі події, та розкол „помаранчевої” команди?
Це закономірні, і абсолютно об’єктивні речі. Я не виключала, що таке могло бути, і це абсолютно об’єктивно, тому що це політика. Що таке політика? Це узгодження інтересів. Узгоджуються інтереси – буде результативна політика і позитивна політична ситуація. Не узгоджуються інтереси – кожен починає лобіювати свої. Це можна бачити і на прикладі кожної української сім’ї. Я не вважала, що цей розкол – щось таке погане, навпаки, я зрозуміла, що ми дійсно намагаємося жити, мислити, діяти якимись демократичними категоріями. Ми можемо говорити голосно про те, що нам не подобається. Президент публічно декларує своє ставлення до тієї або іншої ситуації. Мало того, на очах у всього суспільства Президент робить кроки, які показують те, що Віктор Андрійович все-таки йде за логікою своїх зобов’язань, які він має перед суспільством. І це все робиться публічно, це все робиться відкрито, а не кулуарно. Мало того, кожен із учасників цього процесу має можливість піти до будь-якого засобу масової інформації, і прокоментувати цю ситуацію зі свого боку. Ми маємо велике досягнення в цьому плані. І це дуже вражає, оскільки такого не було раніше.
Я переконана, що чим далі ми будемо йти, розвиватися, будуть з’являтися нові, і приємні, і не приємні ситуації. Якщо врахувати, що ми зараз знаходимося у виборчому процесі, я не виключаю, що будуть виникати різноманітні скандали, з’являться пасквілі на людей. Але, це все буде менше і менше нас вражати. Ми більше будемо дивитися на це прагматично і конструктивно.
- В чому саме спостерігалося неузгодження інтересів команд Ющенка і Тимошенко?
Президент країни обраний народом. Він ставив завдання в своїй програмі, і він повинен їх виконувати, що він успішно робить. Уряд є для того, щоб реалізовувати завдання Президента. Якщо на думку Президента, вони реалізуються не так і неправильно, або не узгоджуються з його розумінням, він має право приймати рішення з цього приводу. І це не є катастрофа, і не є розкол. Це є розуміння людиною ситуації, за яку вона несе відповідальність.
- Якими шляхами підуть команди Ющенко і Тимошенко на вибори?
Я думаю, що вони підуть паралельними шляхами. Такими ж шляхами, якими ці політичні сили йшли і в 2002 році. Якби ці команди в 2002 році були однією політичною силою, то зараз можна було б говорити і про розкол.
- Чи буде об’єднання в майбутньому парламенті?
Воно обов’язково буде, тому що в нас одна країна, і спільні завдання перед нею.
- Багато хто закидав Юлії Володимирівні авторитарний стиль керування урядом. Було таке?
Звичайно, вона ставила завдання і вимагала вчасного виконання цих завдань. Це диктували об’єктивні умови, в яких знаходилася країна, особливо високі очікування народу від діяльності уряду.
- Чи програма Президента зараз виконується?
Абсолютно. Соціальні гарантії стосовно дітей піднялися, сьогодні їм приділена надзвичайно велика увага.
Ми маємо величезний посил для малого та середнього бізнесу - це завдання Президента про єдине реєстраційне вікно.
Цей процес не може бути таким швидким. Уся система державного управління повинна трансформуватися під нову модель, і для цього потрібен час. Ми бачимо забезпечення соціальних гарантій для всього населення і цікаві зовнішньополітичні ініціативи, які сприймаються суспільством.
Ми маємо сьогодні свободу інформації. Ти можеш запитувати про те, що тебе цікавить, і можеш це друкувати. Ти не маєш темників, ти не маєш рамок за які ти не можеш вийти.
- Але ж багато хто говорить і про те, що сьогодні падає ріст ВВП, зростає інфляція...
Як можуть не знизитися темпи росту ВВП в той момент, коли повинна змінитися система управління. Потрібен деякий час, щоб перебудуватися. Це абсолютно природній процес. Не можна паралельно на старому обладнанні робити величезні досягнення. Треба зупинитися, закрити цех, завести нові технології, навчити людей.
- На Майдані Ющенко говорив, що бандити сидітимуть в тюрмах, що люди, які сфальсифікували вибори, будуть відповідати перед законом...
Вони не притягненні до відповідальності, але процес іде. Ми чуємо, що ці люди ходять на допити: і в слідчі комісії Верховної Ради, і до Генеральної прокуратури. Формуються і їхні кримінальні справи. Для того, щоб кримінальна справа була передана в суд, вона повинна наповнитися тими чи іншими свідченнями.
Нам би хотілося, щоб цей процес був швидшим, але ми знаємо, що є проблема в нашій судовій владі, і Президент, під час своєї інавгурації говорив про те, що потрібно насамперед провести реформу в системі судової влади.
Сьогодні на наших очах два різні суди можуть винести кардинальні протилежні рішення. Це говорить про величезну проблему.
- Так чи будуть все ж ці люди відповідати перед законом?
Я переконана, що все-таки ці люди будуть відповідати.
- Чи можливо, що майбутній парламент відмінить недоторканість народних депутатів?
Недоторканість обов’язково повинна бути. В першу чергу, не для провладних фракцій, а для опозиційних. Але норма повинна розповсюджуватися для всіх. Обов’язково повинен бути закладений механізм притягнення народного депутата до відповідальності за кримінальний злочин, який скоїв цей депутат.
- Чи задоволені ви розслідуванням справи Гонгадзе?
Я думаю, що зараз, у зв’язку з передачею справи до суду, намітився значний прогрес. Ми вже зараз можемо оцінити, що все-таки Піскун блокував і гальмував цю справу. Але тепер ми маємо нового Генерального прокурора, і справа одразу ж зрушилася.
- Питання до вас, як до члена „Нашої України” - чи задоволені ви списком блоку Ющенка?
Список є оптимальний, список є дієвий, і незвичний дещо. Це все ці елементи, які нам потрібні для виборів. Я просто переконана, що кожен буде активним учасником виборчого процесу. Ніхто за чиюсь спину ховатися не буде, і кожен з нас додасть до того позитивного результату нашої перемоги найбільше.
- У 2002 році в український парламент прийшла перша співачка. Це були ви. У 2006 році у Верховну Раду потраплять ще дві співачки – Руслана та Софія Ротару. Тенденція?
Можна сказати, що моє перебування в парламенті було позитивним. Був позитивний відгомін і гарний приклад. Я вважаю, що це гарна тенденція все-таки, це люди – за якими стоять мільйони слухачів, їхні шанувальники. Для них ці митці є авторитетами. Тепер все тільки залежить від них, настільки вони цей авторитет зможуть відпрацювати.
- Чи будуть слухачі, наприклад, Руслани голосувати за „Нашу Україну”?
У всякому випадку, цей слухач може послухати Руслану, і зробити висновок. А от на іншого політика він може й не прийти.
- На вашу думку, яке Руслана і Софія Ротару посядуть місце у Верховній Раді?
Це все залежить від них. В парламент приходять всі рівні. А там все залежить від того, наскільки депутат професійно ставиться до своєї роботи наскільки цей депутат хоче ефективно працювати. Дуже важливо знайти свою ділянку роботи.
- На вашу думку, яким буде наступний парламент?
Якщо ми зараз проаналізуємо списки, то ми побачимо, що бізнесмени сьогодні вже намагаються мати своїх лобістів в парламенті, мати чистих політиків, їх фінансувати та підтримувати. Це світова практика. Таким чином, наступний парламент може бути конструктивнішим.
- Бродський якось сказав, що він не йде в парламент, тому що не хоче сидіти під одним дахом з Ринатом Ахметовим. Як ви до цього ставитесь?
Ми повинні розуміти, що ходимо ми під одним небом і захищені однією Конституцією. Люди, яких ми на Майдані називали фальсифікаторами, є так само громадянами України. Ми не можемо в них кидати каменем до тих пір, поки не буде судового рішення у відношенні до них, і вони не будуть відбувати покарання. Суд, а не ми, повинен в них каменем кидати.
Мене не цікавить, хто біля мене сидітиме в парламенті. Мене цікавить, як моя політична сила зможе реалізовувати ті завдання, які поставило перед нами сьогодні суспільство.
- Чому ви не залишилися на посаді міністра культури?
Я просто ще й досі на лікарняному. Були об’єктивні причини. На час, коли відбулася відставка уряду, я вже два місяці не працювала.
- Чи відчували ви на собі, як на міністрі культури, якийсь потаємний вплив екс-секретаря РНБО Петра Порошенка?
Та ні. Я такого ніколи не відчувала. Щодо системи міністерства культури – це взагалі недоречно. Порошенко є дуже сильною політичною фігурою. Він є тією фігурою, яка допомогла мені, повірила в мене, і за його квотою у 2002 році при підтримці і розумінні Віктора Андрійовича, я прийшла в парламент. Цілі та завдання Порошенка йдуть в ключі національних інтересів, які до речі сповідує і Юлія Володимирівна Тимошенко, Віктор Андрійович Ющенко. Вся наша помаранчева команда.
До речі, мені не дуже подобається помаранчевий колір, тому що в нас є свої національні жовто-сині кольори. Це єдиний колір, що нас об’єднує. Я ніколи не називала його помаранчевим, для мене він – це колір сонця, колір світла.
- Чи був у вас особистий конфлікт з паном Резніковичем (директор театру імені Лесі Українки-ред.)?
У мене з ним були прекрасні відносини, робочі, конструктивні. Я шаную й поважаю цей театр. Він має глибокі традиції. Але на посаді міністра я була зобов’язана виконувати ті директиви, які мені приходили з Генеральної прокуратури. У відповідному поданні мені було вказано, що я маю застосувати адміністративні стягнення до Резніковича. В нього були і господарські, і фінансові порушення.
- Тобто – це не було політичне замовлення?
Абсолютно ні. А для чого мені взагалі це? Театр участі у виборчій кампанії не брав. Він служив культурі. Чи виступав він десь публічно проти нас? Просто преса так почала трактувати цю ситуацію. Була застосована спеціальна технологія, щоб мене дискредитувати. Ця історія насправді має абсолютно логічне підґрунтя. Те ж саме було і з паном Приходько з кіностудії імені Довженка.
- А взагалі, як ви ставитесь до того, що митці підтримують публічно ті, чи інші політичні сили?
Потрібно привести нову еліту. Хтось сказав, здається Черчілль, що вся мистецька еліта – це повія бізнесу. Так воно і є. Мистецька еліта була прикормлена старою владою, вона була вирощена на її ідеології, максимально захищала її інтереси. Сьогодні ж український народ інший. Він хоче бути учасником цивілізаційних процесів. Стара еліта не поступається, вона хоче вмерти на своєму робочому місці.
Оскільки я прийшла на посаду міністра культури, я повинна була робити зміни, яких вимагає суспільство.
- Останнє запитання. Як вам рік перший президентства Віктора Ющенка?
Мені дуже приємно, мені дуже цікаво. Ми стали зовсім іншими, ми змінилися. Я думаю, що прийдешнє покоління буде пишатися нами, і вибачати всі наші помилки.
