Министр строительства, архитектуры и ЖКХ Украины Павел Качур в эксклюзивном интервью «Фразе» признался, что в Киеве «хрущовки» реконструироваться не будут, землю можно получить только «с молотка», а рождение ребенка – прямой путь к личной квартире.
- Розкажіть, будь-ласка, про проблему гуртожитків та "малосімейок". Яка ситуація з тими, що вже існують? Чи планується й надалі будувати такий тип житла?
По-перше, ми маємо розділяти гуртожитки студентські і гуртожитки, які колись були гуртожитками промислових підприємств. Я думаю, що ми нашу політику будемо вибудовувати таким чином, що це житло, яке вже збудоване, має бути відданим у власність громадянам, які в ньому живуть, якщо ці громадяни працювали на певному заводі чи іншому підприємстві, і закрити тему такого житла.
По-друге, ми не будемо надалі підтримувати ідею створення такого житла, через складність його будівництва в соціальному і економічному плані.
- В чому "складність" цього житла?
Його складність в тому, що умови проживання в таких гуртожитках є низькі за своїм рівнем і, відповідно, формують низькі стандарти соціальної поведінки людей.
- Чи стало б будівництво нових гуртожитків виходом з ситуації, коли людям просто нема де жити певний період часу?
Ми б хотіли сформувати іншу пропозицію для молодих людей – можливість взяти житло в кредит. Це – набагато перспективніша форма для молодої людини, ніж поселятися сьогодні у ті гуртожитки, в яких вже сформований мікроклімат, і цей мікроклімат не завжди добрий. Ми вже працюємо над тим, і найближчим часом це буде оприлюднено, щоби дати альтернативу отримання житла молодим і не тільки молодим людям. Тим, які потребують.
Ми говоримо, в основному, про людей із середнім рівнем достатку. Чому? Тому, що це буде стимулювати пошук високооплачуваного робочого місця, щоб мати можливість своє житло оплачувати.
- А як Ви ставитеся до ідеї державного управління ЖЕКами, нехай і трошки реформованого? Адже багато людей стверджують, що державні організації, які контролюють, наприклад, природні монополії, набагато охочіше йдуть на контакт саме с ЖЕКами, а не з управдомами, чи представниками житлових кооперативів.
Я належу до тих людей, які сповідують принцип права вибору. Сьогодні ми не керуємо ЖЕКами. ЖЕКи є повністю у комунальній власності, але ми даємо законодавчу базу для того, щоб існували на ринку і приватні структури, і комунальні структури. Не міністерству, і ні мені з міністерства вирішувати для конкретної людини - як краще їй налаштувати вирішення комунальних питань в якомусь далекому містечку чи місті. Це питання конкретного ЖЄКу, чи конкретного об‘єднання співвласників багатоквартирних будинків. Головне, щоб людина, яка хоче налаштувати порядок в своєму під‘їзді, на своєму подвір‘ї мала законне право вибіру, як це ліпше зробити - і сьогодні ми такий вибір людині даємо.
- Але ж є такі випадки, коли люди кажуть: ми хочемо повернутися до ЖЕКу, але він від нас відмовляється як від безперспективного будинку.
Неперспективних будинків немає. У нас сьогодні є порядок обслуговування житла і якщо десь таке виникає, то людям треба звернуться до свого депутата міської влади – його компетенції достатньо, щоб цю проблему вирішити.
- Фахівці кажуть, що зараз буде дуже слабке наповнення молодіжних кредитів щодо своєчасності компенсації з боку держави і що молоді люди можуть опинитися в ситуації, коли втратять і гроші, і помешкання?
Я думаю, що це не так. Чому? Тому що бюджетна підтримка молодіжного кредитування буде у наступному році не нижче рівня цього року. До того ж, чим цікаве молодіжне житло? Воно цікаве своєю премією за народження дітей. Навіть не відсотковою ставкою, бо тут можна дискутувати і можна працювати по інших механізмах. І якщо ми будемо використовувати абсолютно інший механізм, навіть іпотечного кредитування, але збережемо принцип премії за народження дітей, то, я думаю, що це просто розширить можливості молодих людей.
На жаль, я можу стверджувати, що сьогодні Фонд молодіжного кредитування не дає відповіді молодій людині як отримати житло. Він дає тільки окремим людям відповідь на те, як вирішити свою житлову проблему. Коли існують вузькі двері, право із 100 людей вибрати одного - я такі принципи не буду поділяти. Сьогодні необхідно запропонувати інші механізми.
- Можна детальніше про „нагороду” за народження дітей?
Сьогодні існує система, коли молодій сім‘ї, яка взяла молодіжний кредит при народженні першої дитини, погашається 25% кредиту, при народженні другої дитини ще 25% і так далі. Я вважаю, що це – премія молодій сім‘ї. І якщо ця премія буде збережена і для інших механізмів фінансування, вона буде так само працювати і буде також цікава і вигідна молодим сім‘ям.
- Наступне питання – "хрущовки". Як буде вирішуватися ця проблема в столиці та по всій країні? Чи буде застосовано московський сценарій?
- У нас є законопроект, який передбачає зони реконструкції, особливо в Києві. Цей законопроект знаходиться на розгляді в Верховній Раді. Він має слабинку, а саме - законопроект передбачає, що 25% людей можуть бути виселені в примусовому порядку. Я думаю, що ця норма не дозволить прийняти цей законопроект. Тому я би великої перспективи не давав на те, що проблему покращення умов життя людей, які живуть в "хрущовках" можна вирішити через цей законопроект.
Щодо московського експерименту, він базується виключно на тому, що інвестор, який зацікавлений у певній території забудови бере на себе відселення. Я думаю, що серед міст України така ідеологія може бути прийнятна лише для міста Києва, де житло дуже дороге. Для інших обласних центрів, а тим більше міст районного значення чи ще менших міст такої перспективи немає.
Поки що просто будуть будувати нові райони. Однак сьогодні не заборонено законодавством інвестору в індивідуальному порядку працювати з мешканцями. Якщо вони дають згоду на добровільне виселення, я на цьому слові хотів би наголосити – добровільне відселення – а інвестора цікавить майданчик саме під тією або іншою будовою – він вже може сьогодні працювати. Законодавча база це дозволяє. А примусового виселення так, як пропонувалося в Москві, і як хотіли запропонувати в Україні, не буде.
- Повертаючись до питання відселення… Які зараз є механізми відселення людей за несплату комунальних послуг?
Сьогодні приватна власність є захищеною. І найкращим захистом є Конституція. Питання несплати – це питання цивільно-правових відносин. Тобто, на людину, яка заборгувала, ЖЕК, чи комунальне підприємство подає до суду і в судовому порядку стягує свої платежі. Тоді очевидно, можуть бути різні варіанти: і опис майна, і продаж майна. Але це – виключно цивільно-правові відносини громадянина і надавача послуг.
- Скажіть, а чи не є ідея погашення боргів за комунальні послуги з ощадних рахунків Ощадбанку шкідливою для економіки? Чи не станеться так, що комунальні підприємства знов не отримають живих грошей?
В економічному плані це не є проблемою. Чому? Тому що йде, фактично, погашення боргових зобов‘язань до бюджету з борговими зобов‘язаннями бюджету перед людьми. Там старі борги. Не борги поточного року, а борги, які накопичилися за багато років неплатежів до бюджету. Це так звані клірингові розрахунки, які погашаються платежами бюджету перед споживачами. Це історія. Ми, фактично, очищаємо історичні взаємозв’язки, і це скоріше ідеологічна проблема.
Зараз борги зараховуються, але ніяким чином ми не повинні стимулювати надалі появу боргів. В цьому контексті я вважаю, що така схема не є прийнятною для чисто економічних процесів.
- Наступна тема – ринок житла. Чи є в планах у вашого Міністерства боротьба з махінаціями на ринку житла, спекуляціями цін на квартири тощо?
Наше міністерство не буде боротися з спекуляцією цін, бо це – не наша функція. Для боротьби зі спекуляцією у нас є інші органи і вони борються доволі успішно.
Натомість, ми будемо підтримувати законопроект про введення податку на нерухомість і припинення в такий спосіб спекуляції житлом. Житло сьогодні перетворюється у вигідний спосіб вкладання доходів. Дуже часто тіньових доходів.
- А як щодо компаній-монополістів, які відразу і будують житло і продають його, і, як наслідок - повністю контролюють рівень цін на ринках житла? Особливо це стосується Києва.
Я думаю, що не з того боку потрібно розглядати проблему. Сьогодні немає монополій на ринку житла. Навіть якщо взяти Київ, де сьогодні будівництво іде найбільш інтенсивно. Сьогодні жодна компанія не є таким монополістом, про яку можна було б сказати, що вона охоплює 50% ринку. Не в цьому проблема.
Сьогодні є дійсно задавлена пропозиція. Але вона задавлена процедурами виділення земельних ділянок. Тобто для всіх будівельників сьогодні є проблемою отримати земельну ділянку. І за рахунок того, що земельні ділянки виділяються непрозоро, ми маємо задавлену пропозицію. А відповідно, при великому попиті і задавленій пропозиції ви маєте спекулятивні ціни на ринку.
Якщо ми хочемо дійсно впливати на цей ринок, то ми, в першу чергу, повинні зайнятися розширенням пропозиції.
- Який зараз механізм отримання землі під забудову?
В Україні земля є достатньо привабливим ресурсом і проблеми з цим є по всій Україні. Отримання земельних ділянок – це компетенція місцевих органів самоврядування, але ми підготували зараз схему дерегуляції. І одним із пунктів ми записали, що виділення земельних ділянок відбувається виключно через аукціон. Крапка.
- Прокоментуйте слова голови Київміськбуду про те, що зараз собівартість одного квадратного метра житла в Києві сягає понад 1000 доларів, і що багато будівельних компаній майже не отримують прибутку?
В частині собівартості ми можемо розглядати дві собівартості. Собівартість власне будівництва і додаткова собівартість, яка включає платежі за виділення земельної ділянки, за підведення інфраструктури, за відрахування в соціальні фонди, за відрахування в інші фонди… Це, так би мовити, узагальнена собівартість, і вона не відповідає собівартості будівлі.
Щодо першої частини собівартості – я не готовий відповісти, бо не знаю, що кожен конкретний будівельник витрачає на будівництво. Але, що стосується власне додаткової собівартості, то ці цифри є завищеними, і ми хочемо ці витрати зменшити на 25-35% за рахунок спрощення процедур отримання проектно-дозвільної документації, процедур погодження технічних умов і виділення землі.
- Зараз почастішали скандали між мешканцями будинків, та будівельними компаніями, які, часто-густо, порушують правила забудови, незаконно захоплюють землю та інше. Ваше Міністерство робить щось в цих випадках?
Ви повинні розуміти, що питання таких взаємовідносин – це питання місцевих органів влади, хоча і до нас звертається з цього приводу багато людей.
Я хотів би, щоб ми розуміли природу цього явища – до тих пір, поки ринок землі, або пропозиція для будівельників не буде формуватися у вигляді мікрорайонів забудови, до тих пір вони намагатимуться найти чергову плямку в уже існуючій схемі забудов, навіть якщо це дитячий майданчик, і втиснути туди свій будинок.
Зараз ми слідкуємо лише за тим, щоб була у встановленому порядку виділена земельна ділянка, погоджений проект, вся документація будівельна, і був дозвіл на будівництво. Ми за цим слідкуємо. Якщо питання цих всіх речей є виконано – наші повноваження там закінчуються. Якщо ні – ми тоді стаємо на бік мешканців.
- Фахівці кажуть, що в столиці і в більшості інших міст України фактично відсутні генплани забудови і будь-яка стратегія розвитку інфраструктури. Що ви будете з цим робити?
Сьогодні суть відсутності генплану, плану забудови території є одна – приховати інформацію. Чому? Тому, що при приховуванні інформації ви маєте можливість "з під поли" передавати земельні ділянки. Якщо ми виконаємо норму закону, що всі ділянки продаються виключно з аукціону, стане нецікаво тримати ці земельні ділянки, бо їх не можна буде передати. Це означає, що тоді з‘явиться мотивація до побудови генплану. Сьогодні затверджувати генеральні плани і плани забудови території важко. У цьому конвеєрі виділення землі є особи, які в цьому не зацікавлені.
Треба забрати „інтерес”. І цей „інтерес” ми плануємо забрати через зміну закону, який визначає продажу землі виключно з аукціону.
- Архітектурний стиль української столиці в багатьох районах є зруйнованим і продовжує руйнуватися. В інших містах також руйнуються історично-архітектурні ансамблі, старі частини міст. Чи буде вироблятися в Україні український архітектурний стиль?
В першу чергу, ми будемо стояти за те, щоб не руйнувався діючий, і, очевидно намагатися запобігати тому, щоби нові архітектурні абракадабри в наших містах не з‘являлися. В першу чергу це будуть механізми, коли такі проекти обов‘язково погоджуються з громадськістю. Ми маємо в Києві вже достатньо прикладів архітектурно-невдалих споруд. Це повинно нам давати сигнал про те, що інколи бізнес і прибутки конкретних осіб превалюють і на багато років вперед закладаються якісь об‘єкти, які потім будуть просто давити на кожну нормальну людину.
Я сподіваюся, що архітектурна громадськість поставить збереження українського архітектурного стилю своїм корпоративним інтересом. Зараз буде створено архітектурну палату і ця палата буде мати певні свої запобіжники проти нечесних архітекторів, які, спокусившись на певні дивіденди, виконують лише забаганки інвестора.
