Полевой командир Майдана Тарас Стецькив считает, что громких гуляний в честь революции устраивать не надо, уверен, что раскол «помаранчевой» команды устроила «партия войны» в окружении Ющенко и Тимошенко, но – до выборов (или после) «помаранчевая» команда вновь будет единой. Об этом он рассказал в интервью "Фразе".
Пане Тарасе, 22 листопада відбудеться святкування річниці початку помаранчевої революції. Як буде відбуватися цей захід?
Я б не дуже так напирав на святкуванні. Там буде елемент відзначення свята. Але ми, концептуально більше пропонували провести Майдан, як серйозну, пряму, відверту, розмову з народом лідерів помаранчевої революції. І пропонували ми цю розмову в зв’язку з тим, що у вересні відбувся розкол „помаранчевої команди”, який викликав у суспільстві стан деморалізації, викликав зневіру, апатію і т.д. Суспільство до сих пір не отримало відповіді на запитання: „Чому так сталося, і що буде далі?”.
І ще один момент. Це святкування відбуватиметься напередодні початку передвиборчої кампанії. І тому напевно, що лідери помаранчевої революції мали б пояснити все суспільству, людям, і попросити в них пробачення.
Ось тому, ми висловили ідею - „Майдану порозуміння”. Ми вважали і вважаємо, що критично важливо для України і для успіху народу відновити в тій чи іншій конфігурації єдність „помаранчевої команди”: або у формі єдиної коаліції, або у формі обіцянки створити таку коаліцію в майбутньому парламенті.
Тарасе Степановичу, якщо лідери помаранчевої революції не можуть бути відвертими одне перед одним, то як же вони зможуть бути відвертими перед народом?
Можуть. Вони будуть змушені бути відвертими. Я впевнений в цьому. Тому що, між собою, під килимом, особливо не зустрічаючись віч на віч, можна виливати одне на одного купи бруду. А вийти перед людьми, які рік тому привели їх до влади, стояли на морозі на Майдані, і не побоялися навіть можливого застосування танків!.. Ті люди на них подивляться, і лідери чесно будуть змушені розповісти про все.
У лідерів революції є ризик бути освистаними...
А, взагалі, чи вистачить всім місця на Майдані? Чи захочуть стояти один поряд з одним, наприклад, Тимошенко и Порошенко?
На мою думку, на Майдан мають прийти всі, хто має, що людям сказати. Хоче прийти Зінченко, і щось сказати – нехай приходить, хоче прийти Порошенко, і щось сказати – нехай приходить. Інше питання – як люди це сприймуть?
Ми, польові командири, на Майдан прийдемо. З моєї точки зору, і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко, і Олександр Мороз на Майдан прийдуть.
Розмова з народом на пряму є ой яка не проста. Значно простіше через телевізор говорити з народом, бо не має прямого зв’язку. Але, в цьому і суть ідеї „Майдану порозуміння”- щоб з людьми говорити напряму. Якщо народу будуть сказані чесні та добрі слова, то будуть аплодисменти. Якщо будуть сказані дурниці, то така й буде реакція людей.
Чи може „Майдан порозуміння” повернути віру людей в помаранчеві ідеали?
Якщо на Майдані відбудеться та чи інша форма порозуміння, значить ця подія має всі шанси стати Майданом української надії.
Люди повинні почути, що після виборів „помаранчева команда” об’єднається в парламенті. Якщо ж, буде спроба реалізувати якийсь сценарій, в якому чи то БЮТ, чи НСНУ в новому парламенті зблокуються з Януковичем, це, з моєї точки зору, буде прямою катастрофою, і прямою зрадою ідеалів Майдану. Не за це люди стояли там.
Один з лідерів НСНУ Роман Безсмертний якось говорив, що ви разом з паном Філенком та Томенком виступаєте посередниками в переговорному процесі між НСНУ і БЮТ. Чи правда це? І на якому етапі переговори?
Так, ми здійснюємо цю посередницьку місію, і я хочу сказати, що в нас є чим далі більша надія на те, що ми можемо досягнути результату.
В чому основна проблема?
Основна проблема була в персональних образах, персональних недомовках, і в колосальному впливі оточень, і з однієї, і з іншої сторін. В кожному оточенні є партія миру, і партія війни. І партії війни підігрівали ситуацію.
Головне було - зняти ті суб’єктивні психологічні нашарування, і оті внутрішні образи. Бо не було нічого об’єктивного в оцінках дій обох сторін.
Партія війни в оточенні Ющенка це – Мартиненко, Третьяков і Порошенко?
Я б не говорив по персоналіях.
А в оточенні Тимошенко, це – Бродський?
Ці люди дуже часто собі дозволяли публічно робити такі висловлювання, які собі не дозволяв ні Віктор Ющенко, ні Юлія Тимошенко. Вони об’єктивно підігрівали настрої конкурентів. Можливо, ці люди на цьому хотіли зловити якісь політичні дивіденди.
Ми ж постаралися прибрати всі крайнощі. В мене є надія, що все вийде. Але підсумки нашої роботи тільки Майдан покаже.
Чи якось змінилося ставлення Ющенка і Тимошенко одне до одного після вересневих подій?
Були різні періоди. Спочатку було нормальне ставлення, потім воно різко погіршилося. Зараз ситуація виправляється. Я думаю, що для Віктора Андрійовича вже стало зрозуміло, хто в системі координат є злом, а хто є просто силою, яка має іншу точку зору.
Мені здається, що саме в останні дні таке розуміння дійшло і до однієї, і до іншої сторони.
Хто саме був злом в системі координат?
Ті посадовці, які переслідували персональні інтереси. Їх давно потрібно було вигнати з політики.
З часу вересневих подій минуло більш як два місяці. З вашої точки зору - що саме тоді відбулося?
Ющенко просто розрубав задавнену проблему вже тоді, колі іншого виходу може й не було. Але я продовжую вважати, що ця проблема виникла не у вересні. Її потрібно було розв’язувати в травні-червні.
Чи правильно зробив Ющенко, звільнивши всіх?
Президент вирішив розрубати гордіїв вузол, вигнавши всіх. Не думаю, що у нього був кращий вибір. Потрібно було, однозначно, прибрати оточення, яке було звинувачене в корупції. Хоча б для того, щоб показати суспільству, що Президент принципово стоїть на сторожі закону.
Чи потрібно було в той же день виганяти уряд? Я не впевнений. Треба було б розвести все це в часі, і потім подивитися, чи заслуговує уряд на вигнання, чи заслуговують на відставку окремі міністри, чи – можливо, потрібно уряду дати час на виправлення? На мою думку, тоді б конфлікт не був би такий гострий. Але на той момент Ющенко перебував в серйозному полоні свого оточення, яке десь приблизно сказало так: „Якщо йдемо ми, то давай за компанію підуть і ті”.
Ваша відставка - це знак солідарності з відставкою уряду Тимошенко?
Ні, я просто потрапив під роздачу. Тоді багато хто потрапив під роздачу.
Взагалі, охарактеризуйте свою роботу на посаді голови НТКУ: позитив та негатив...
Я думаю, що нам практично все вдалося, просто було дуже мало часу. І Євробачення, і наведення порядку на НТКУ, і купівля частини акцій „Євроньюсу”, і технічна модернізація компанії, і погашення боргів. Майже по всіх основних напрямках ми задали правильну лінію поведінки, яка дістала найвищу оцінку Європейської мовної спілки.
Нам не вистачило часу, щоб довести перетворення до кінця. Ну, що ж - маю надію, що це зробить нове керівництво НТКУ.
Що ви можете сказати про нового керівника НТКУ пана Докаленка?
Він нормальний телевізійник. Якщо Докаленко продовжить справу, почату нами, то УТ-1 може увійти в трійку провідних телеканалів України.
Чому, на вашу думку, Андрій Шевченко не зміг очолити НТКУ?
Я думаю, що тут зіграв суб’єктивний фактор.
І про вибори: з ким Партія реформи та порядок, членом якої ви є, піде в блоці?
У нас з’їзд 27 листопада. Ми можемо піти з НСНУ, можемо піти з БЮТ. Скоріш за все – ми підемо з БЮТ. Але ми хотіли б побачити, що за конфігурація може виникнути на Майдані в ході святкування річниці революції.
Хоча, окрім цих варіантів, є ще багато інших. Є у нас партія „ПОРА”, і ми можемо і про них подумати...
Я дуже уважно відслідковую процеси, які відбуваються всередині НСНУ. Всі наші спостереження будуть проаналізовані, і 27 листопада ми сформуємо якусь конфігурацію.
Чи буде на з’їзді підійматися питанні про заміну голови партії?
Я не знаю. Таке питання основним не стоїть. Хоча, я визнаю, що є певна колізія, яка може виникнути в разі блокування з БЮТ - якщо Пинзеник залишиться міністром фінансів в уряді Єханурова.
Чи була зрада зі сторони Пинзеника, коли він увійшов до складу нового уряду?
Це не була зрада. Є просто колізія, яку потрібно вирішувати. Найкраще, щоб її вирішив сам Пинзеник.
На вашу думку, скільки політичних партій або блоків увійдуть до нового парламенту?
Я думаю, в новому парламенті буде вісім політичних сил, по чотири з тієї та іншої сторони: Партія регіонів, Народний блок Литвина, Комуністична партія та Вітренко, НСНУ, БЮТ, Соціалістична партія і ПОРА.
