Сергей Правденко

На жаль, наш брат журналіст за останні 10-15 років взагалі втратив відчуття відповідальності, що в „Московському комсомольці”, що в наших українських газетах. Інколи можемо сказати: а чого це в нас реєструється іноземна преса, російськомовна і т.п.? А виявляється, що і свої власні можуть таке утнути, не перевіряючи нічого. І взагалі не зважають на те, що у кожної людини, нехай це політик, чи Президент, чи хтось інший, є певний больовий поріг... Треба просто не звертати уваги на таку дурню. Мені навіть важко це коментувати з моральної точки зору, оскільки це нижче порогу. Про Ельцина свого вони писали („Московський комсомолец” – ред.), що він десь впав з якогось мосту, а потім виявилося, що не дуже і впав. Ну, то нехай, старий чоловік був, любив випити в свій час. Зараз здається п’є менше, судячи з його вигляду. Але то вже ваші російські порядки, пишіть, чорт з вами. Взагалі, починаючи з університетського навчання, я не знаю, як прививати поняття етики журналістам. Або просто загальнолюдської моралі. У кожного з нас діти, і треба ж думати про те, що і про твою дитину можуть таку дурню написати... Чхне, наприклад, Тимошенко, Ющенко чи Єхануров, чи ще хтось з політиків першого ешелону, і починається вакханалія.