Андрей Ермолаев

У першу чергу хочу підкреслити, що для мене особисто виступ Зінченка був за змістом і за характером несподіваним. Я багато попередньо коментував його відставку і, звичайно, як і більшість, не очікував, що політик такого типу може з аркушу паперу зачитувати такі тексти і потім уже іншими словами пояснювати свою позицію. Але якщо говорити про змістовні моменти і про поведінку, як на мене, обидва політики почувалися, звичайно, не у своїй тарілці, але мінус Зінченка – те, що він ішов із заготовкою, що його прес-конференція була відрежисована (цього не можна було не помітити) і що вона мала виразний ідеологічний зміст, тобто були продумані так звані месиджі, розраховані саме на пресу, на створення інформаційних приводів. Проглядався сценарій створення скандальної ситуації. Тому про переконливість нема сенсу говорити – завдання було інше: створення інформаційного скандалу. Якщо говорити про прес-конференцію Порошенка, то, як на мене, він виглядав більш щиро. Інша справа, що була погано підготовлена змістова частина – він постійно виправдовувався, але тим не менше, за Станіславським, Порошенко викликав більше довіри у мене, ніж Зінченко з точки зору людської щирої позиції. Але підкреслюю: і перший, і другий політики, враховуючи специфіку ситуації, не виглядали переконливими й готовими до неї. Зінченко йшов зі сценарієм, причому – це моя особиста думка – не своїм сценарієм, а Порошенко йшов вимушено, оскільки він опинився в ситуації напруги стосунків із Президентом. По ньому був головний удар, і перед ним постала необхідність превентивного кроку: на прес-конференції він мав вирішити проблему удару по ньому, але одночасно й проблему Президента.