В липні 1995 року на сесії ОБСЄ я спостерігав такого піжона як лідер цього Митрофанова пан Жиріновский, як він там себе поводив. Краще б вони про це зняли кіно, і рекламували свого улюбленого вождя, і не дуже б переймалися проблемами наших або грузинських героїв. Принаймні для мене це має якийсь відтінок несмаку і неетичності, як мінімум. Це все роздулося в пресі... Так, є якась новація, що жінка очолила Уряд, та й ще політичний лідер. Можливо для Росії, де жінка в перші особи пробивалася лише тоді, коли була монархія, і вона вбивала чоловіка (це Катерина II, та ще деякі веселі дівчата, правда не російського походження, але великі російські імператриці), це диво-дивне.
Якби я змалював сценку „Жириновський в готелі Стокгольма в 1995 році”, то, запевняю вас, сміху було б багато. А ще привести цитату з його дурнуватого там виступу, та реакцію залу, бо після нього виступав Олександр Мороз, як голова української делегації і голова парламенту, і як зал реготав з виступу Жиріновського, і аплодував Морозу, то з цих речей можна було б зробити веселе політичне кіно. Там буде море політичного сексу.
Тоді на сесії ОБСЕ було представлено понад 60 країн. Нашу делегацію очолив Олександр Мороз, а російську Володимир Жиріновський. Хлопці там і пожартували, от нам типу нудно, швейцарець розповідає про права людини, чи француз, чи ще хтось. Нудно і все. У кожного три хвилини. Так вони зробили таку хохму. Поставили виступ Жиріновського, а після нього виступ Мороза. Ну, щоб порозважатися трохи. Вони ж знають, що Жиріновський буде говорить. І точно за їхнім сценарієм. Він виступає, говорить про Крим, що він російський, що ми цим українцям натовчемо і т.д. Всі три хвилини він балакав про це. А три хвилини дається керівнику делегації для того, щоб він представив свою країну. Росію він так і не представив. За ним дається слово голові української делегації. Зал завмер, всі чекають, що ж буде відповідати Мороз. Олександр Олександрович виходить на трибуну і каже приблизно таку фразу: „у мене є що відповісти цьому панові, але в мене немає на нього часу”. Далі Мороз перейшов до основного виступу. Коли минуло десять секунд, і пішов синхронний переклад, то зал реготав і аплодував. Тобто Мороз опустив його на рівень шавки, на яку не має часу. От би вони такі речі зняли в кіно. Потім ввечері, я, Скопенко, Сподаренко і Мороз виходимо з готелю, а якраз по фойє біжить Жиріновський, з правої руки у нього звисає одна дівка, з лівої друга, за ними біжать його охоронці. Йому треба було, щоб всі це бачили. Три „Мерседеси” підігнали під хол готелю, влітають в ті „Мерседеси”, охорона, все інше, двері клац-клац. Все – Жиріновський поїхав на вечірні розваги. Так вони підтримують сформований ним самим імідж, за який кілька дурних відсотків російських громадян і досі голосують, і посилають його в Держдуму. Бачте, аж до віце-спікера дійшов. Як казали українські козаки, у кожному селі не без придурка. Якщо кількість сіл і хуторів по Росії порахувати, то кількість придурків якраз і складає той відсоток, який дозволяє такого рівня політику як Митрофанов чи Жиріновський проходити до парламенту, і дуже жирно та солодко жити – з ікрою, шампанським та дівками...
Я не знаю, що то буде за „твореніє”, але, як мінімум, це не етично. За самим задумом таке нікчемне. От ми російський народ, ми хотіли б, щоб все було під нами, але вони нас не слухають – ці кляті грузини і кляті хохли, то ми хоч от так їх вкусимо. По-моєму, дурниця повна. Хай би про своїх політиків та політикес, і про їхніх чад знімали кіно.
