Якщо вивчати глибинність таких коментарів, то ми прийдемо до періоду президентських перегонів. У той час, коли команда йшла на вибори, вони повинні були знати, що якщо Президентом стане Ющенко, то відповідні люди на відповідні посади повинні були бути вже передбачені. Ці люди повинні були фахово виконувати свої посадові інструкції і обов’язки, які повинні були бути між ними розписані. До чого я веду? Сьогодні абсолютно відсутня можливість відповідати посадовцю за свої обов’язки. Так, Томенко, Кінах і Безсмертний займаються всім, чим хочуть, і не несуть ні за що відповідальності. Один Рибачук заплутався в своїх європейських дорожніх картах. Міністр економіки Терьохін коментує те, чого він не має права робити. Елементарний розподіл обов’язків і функцій на рівні влади є відсутнім. Звідси і виходить, що Терьохін говорить те, що він думає, і висловлює точку зору Уряду. Голова держави думає інакше, але, очевидно, не має можливості спілкуватися з Терьохіним, оскільки якби була можливість живого спілкування міністра з Президентом, то до такої казуїстики не доходило б. Це означає, що міністри на прийом до Президента по архіважливим питанням для держави просто не потрапляють.
Ще одне. Абсолютна непослідовність та непередбачуваність нової влади. Ще буквально рік тому, фракція „Наша Україна” не голосувала за ратифікацію концепції ЄЕП, за рамкову угоду. Тоді голова фракції „Нашої України”, нині діючий Президент, говорив, що це є зрада національних інтересів, що це доведе до банкрутства національного товаровиробника і т.д. і т.п. І вже через певний період часу відбуваються абсолютно різні речі. Чому? Європейський Союз дуже вдало, технічно, культурно і грамотно закрив двері перед носом України. Нам чітко сказали, що нас приймуть туди не коли ми хочемо, не коли будуть об’єктивні причини, а після 2016 року. Це означає, що Україна не може сама по собі існувати, оскільки це є неможливо. Вона повинна з кимсь йти на співпрацю. Сьогодні Президент зобов’язаний повернутися обличчям туди, куди він не мав бажання повертатися. Те що Президент задекларував в коментарі, що ми будемо працювати в ЄЕП і не виходимо, то я би назвав це поверненням блудного сина. Прийшло усвідомлення того, що для того щоб рівноцінним та рівноправним партнером увійти в ЄС, життєві, соціальні і економічні стандарти суспільства повинні бути на рівні, який відповідає рівню Євросоюзу. До цього часу, ми цей рівень повинні підносити шляхом взаємної праці з партнерами, в тому числі і в форматі ЄЕП.
