Цікавою виглядає позиція українських політиків та урядовців у сфері зовнішньої політики. Чи може хтось навести лад в державі, якщо він не спроможний навести лад в себе на роботі? Чи може хтось пропонувати щось у зовнішній політиці, коли в себе в державі є цілий ряд негараздів? Те, що відбувається в Україні можна охарактеризувати одним терміном – розчарування. Сьогодні люди, які не спроможні навести лад в українській державі, намагаються диктувати політику на пострадянському просторі.
В свій час, після завершення „морквяного путчу”, бо то був „морквяний путч”, а не „помаранчева революція”, оскільки революція – це досягнення чогось, представник Уряду віце-прем’єр Рибачук говорив нам про те, що залишилися буквально лічені дні до нашого вступу до ЕС. Сьогодні не чути ні цього політика, ні якихось дієвих кроків. Гіперативність мені нагадує спринтера в марафонському бігу, який робить великий спурт (Спурт – (англ . spurt - рывок), резкое усиление темпа движения в состязаниях по скоростным видам спорта (бег, гребля, велогонка и др.), а до фінішу не добігає. Я думаю, що перед тим, як щось пропонувати за межами нашої держави, спочатку треба зробити два висновки: по-перше, навести лад у власній державі, по-друге, не намагатися охопити те, що є не охоплюваним. Тобто керувати модою на політику на пострадянському просторі, мені видається, для України ще трошки зарано...
Я думаю, що реанімувати СНД в тому форматі, який пропонувався при створені, є нереально. Але геополітичні претензії, динамічний наступ на певні території у зв’язку перерозподілом у світовому геополітичному просторі з боку США та ЄС, призведе до того, що той, хто хоче бути повноцінним суб’єктом в цих процесах, змушений буде теж об’єднуватися. Мені видається, що на просторі колишнього СРСР з часом з’явиться цілий ряд потужних незалежних держав (бо не всі сьогодні можуть віднести себе до цієї категорії, в тому числі і Україна, яка залежна від багатьох зовнішніх політичних факторів), які віднайдуть форму протистояння у взаємодії з цими геополітичними монстрами. Для того, щоб їм протистояти і бути повноцінним суб’єктом, треба об’єднатися, бо по одному вони будуть поглинуті і не будуть впливати на прийняття доленосних для світової політики рішень. Який це буде формат? Мені важко сказати, але те, що це буде дуже швидко на часі, то це так.
