Ініціативи Бориса Тарасюка красиво звучать, але крім гарних фраз ніякою конкретикою не грішать. Тарасюк хороший дипломат, який вміє завжди, коли потрібно, видати відповідну фразу, яка лягає у відповідне русло, але це зовсім не означає, що ця фраза буде мати хоч якесь наповнення.
Я дуже добре пригадую його недавні заяви про „найближчим часом” членство України в НАТО, ЄС, ВТО і т.д. т.п. Тільки чомусь потім виявляється, що щось десь там перешкодило. Тому, я думаю, що тут крім загальних фраз, які були доречними, нічого більше не наявно. Якихось серйозних кроків в цьому напрямку навряд чи можна сподіватися.
Що стосується перспектив, то і ЄС має перспективи, і СНД має цілком пристойні перспективи, і, навіть, той же ЄЕП. Ось тільки Україна в жодній з цих структур жодних перспектив взагалі не має. Можна працювати на різних напрямках, на різних фронтах, але не можна працювати флюгером. Країна, яка виконує роль флюгера, не буде прийнята ніде і ніким. Після того, як розкритиковано всі структури СНД і ЄЕП, і розказано, що вони вже трупи, розповідати про те, як з нашої ініціативи, того хто взявся хоронити цю структуру, може бути влите якесь нове життя, то, вибачте, якби Україна в СНД займала роль відповідну для Россії, то ми могли б ще трошки побавитися такими речами, і то передбачати, що це може зіграти роль граблів, як це вже зіграло останні півроку в Європі для деяких міжнародних політичних сил.
Я думаю, що сьогодні треба очікувати поступового скорочення участі України в міжнародних організаціях, в тому числі і на євразійському напрямку. Україні дуже швидко нагадають заяви, по-моєму, того ж самого Тарасюка, який заявляв, що Україна не є членом СНД, оскільки не підписала бішкекських, якщо я не помиляюся, договорів, і тому ми тільки спостерігачі в цьому процесі. Нам це все згадають, і ми опинимося поза тими процесами, які там відбуваються. А процеси починаються достатньо цікаві: і щодо загальної вільної економічної зони, і щодо безмитної торгівлі, і багатьох інших речей.
