Щодо переваг відміни цієї поправки, то я зараз не готовий щось говорити, бо треба подивитися докладніше, хто ж страждав від цієї заборони. Крім загальних фраз, щодо металургії та хімічної промисловості, треба уточнювати, хто ж таки виграє від цього.
Що стосується Росії, то після скасування цієї поправки щодо України, вона опиналася в одній компанії, якщо я не помиляюся, з Узбекистаном та В’єтнамом. Таким чином США, напередодні самміту великої сімки в Москві, показує, що Росія не доросла до того бачення демократичної держави, яке є у США. Росіяни цілком адекватно це й сприймають. Їм вказують на їхнє місце, і це, звичайно, їм не може подобатися. Звідси всі їхні заяви, що це є політичне рішення, а не економічне. Дійсно, це є політичне рішення, але не щодо України, а щодо Росії.
Якщо Росія буде відзначатися особливою активністю на виборах в Україні, якщо вона буде на офіційному рівні підтримувати після 26 березня якісь спроби Партії регіонів визнати результати виборів недійсними, то це може закінчитися для неї не тільки збереженням поправки Джексона-Веніка, але й тим, що США докладуть зусиль, щоб Україна раніше за Росію вступила до СОТ, і в результаті висунула такі претензії і вимоги, що для Росії вступ в цю організацію залишився б проблематичним. Я думаю, що такі сигнали до Росії надходять.
Крім того, США залишаються незадоволеними тим, як Росія бере участь в близькосхідному процесі. Там два питання: по Ірану і по визнанню ХАМАС рівноправним партнером на переговорах, скажімо, з тим самим Ізраїлем. Я думаю, що це класична відповідь американської дипломатії на політику Росії. Тобто застосування економічних важелів у відповідь на якісь політичні кроки або на відсутність політичних кроків назустріч інтересам США.
