Александр Богомолов

Проблема полягає в тому, що Іран продовжує нарощувати свій ядерний потенціал. Крім того, те керівництво, яке отримав Іран в результаті останніх президентських виборів, є набагато менш конструктивним, аніж попереднє. Тобто уряд на чолі з новим президентом Махмудом Ахмадинеджадом не боїться йти на конфронтацію з Заходом, що не є позитивом, і сприяє напруженню в відносинах між США та Іраном. Стосовно імовірності військового втручання США в цю ситуацію, то, я думаю, що навряд чи це відбудеться. І не тому, що Іран є дуже озброєний чи з якихось там військових міркувань, а насамперед з політичних міркувань. Повинна бути якась межа. США і так достатньо задіяні в Іраку і мають відповідно високу відповідальність за те, що там відбувається. Збільшувати коло проблем безпосередньо в тому ж самому регіоні, я думаю, що зі стратегічної точки зору навряд чи США підуть на такий крок. Але різноманітні засоби тиску будуть застосовані. І дискусія про можливість та розробку планів втручання – це також є елементом політичного тиску. Україна має певний рівень співробітництва з Іраном, але не в атомній сфері і не в військовій сфері. Хоча про співробітництво в атомній енергетиці йшлося раніше. Був контракт, який потім зупинили. Він стосувався однієї з електростанцій... Я не думаю, що виникнуть проблемі, які будуть стосуватися України. Інша справа, як Росія співпрацює з Іраном. А вона співпрацює з Іраном саме в ядерній галузі.