Леонид Кравчук

Я був на цьому матчі. Маю, природно, переживання, невдоволення і задоволення. Переживання, тому що кожна така зустріч на рівні світового футболу, а йдеться про Україну, про здобуття авторитету на футбольних полях. Знаєте, коли весь стадіон співає гімн своєї країни, то шкіра покривається холодом від таких емоцій. Я це відчув вчора. Футбол – це не просто гра, це перетворення гри в емоційний стан людини, яка виплескує всю свою любов і пристрасть до своєї землі, до своїх інститутів, в тому числі і до футболу. А от невдоволення було в першому таймі, коли наша команда явно відставала від греків в швидкості. Ясно, що тут вже йшлося про емоції, які кожен вболівальник не соромиться висловлювати в колі своїх прихильників і своїх опонентів. Тут вже не дивишся ні на ранги, ні на вік, ні на що. Я не міг утриматися, щоб не вживати теж відповідних емоційних слів. Третє. Задоволення від того, що ми виграли. Тому що в другому таймі команда вже оговталась від натиску і сплановано діяла на футбольному полі. Гравці також відчували, що перелом настав. Забитий гол відкрив для України пряму дорогу до Чемпіонату світу.