Я просто не розумію, яку форму об’єднання. Слово об’єднання для мене нічого не визначає, бо визначає: яке, на яких засадах, на яких фундаментальних основах? Це єдиний засіб, щоб ці переговори були корисними. А просто переконувати один одного та бити в груди, що ми всі будемо вести вперед ідеологію Майдану, то, я думаю, що це не дуже корисна річ.
Я абсолютно переконаний, що на сьогодні варто замислюватися над тим, яку стратегію потребує країна. Це є фундаментальна річ, на якій можна сходитись і думати разом, протягнути один одному руку, знайти багато вузликів, які будуть зв’язувати, а не відокремлювати.
Саме високий політикум стримує єдність двох команд, які донедавна були однією командою. Я думаю, що якби 5, 6 та 7 вересня позначились би відстороненням або віддаленням від Президента невеличкої купки українських політиків, то ми мали б сьогодні абсолютні інші наслідки, які б позначилися на наслідках „помаранчевої” революції. Я хочу ще раз сказати, що мова йде про невеличку, дуже обмежену купку політиків, а не величезну армію чи політичну силу. Просто ці політики намагаються ототожнювати себе з цією політичною силою, яка дуже відштовхується від них і ніяк не ототожнюється. Це десяток людей, які чомусь подумали, що „помаранчева” революція є їхньою власністю, що „помаранчева” революція приватизована хоч на рік-півтора, які вважали, що цей рік сьогодні, бо потім буде складно, бо потім вже починається невизначеність, пов’язана з політичною реформою, з новими виборами, і треба скористатися цими результатами миттєво. В цьому є надзвичайно велика помилка і загроза.
Чи є можливість переговорів? Власне кажучи, давайте спростимо ситуацію. Чи варто говорити, ви сьогодні зустрічаєтесь чи не зустрічаєтесь? Ви сьогодні бачили, що віталися один з одним представники різних команд, які йдуть на вибори під різними гаслами. Я в цьому нічого дивного не бачу. Але я з Порошенком не вітався. Це моє власне переконання, що цього не варто робити до відповідних дій.
