А хтось чекав іншого? Хтось очікував, що відбудеться чудо і корупціонери, куми, родичі, знайомі та любі друзі опиняться у тюрмі? Я, наприклад, дуже далекий від ілюзій і в казочки давно не вірю. Цю справу і так довго крутили, ніж можна було сподіватися. Відбулося все так, як, очевидно, і планувалося.
Але є один момент, який зв’язаний не стільки з політикою, скільки з юридичними нюансами. Річ в тому, що коли юридично Генпрокуратурою відкривалася справа проти Порошенка, коли робилися заяви Зінченка з дуже гучними звинуваченнями, суть цих звинувачень полягала в тому, що було заявлено про корупцію. Ми знаємо, що є у нас закон про корупцію, є кримінальна відповідальність, там виписані дуже і дуже вузькі норми. А більшість звинувачень, які висувалися проти Порошенка в суспільстві підпадали в основному не під норми статті про корупцію. Це і зловживання службовим становищем та інші нюанси. Умисне звуження ГПУ справи до одного єдиного епізоду, якраз достатньо сумнівного, мені підказує, що всі грають в напівсили, грають на піар, ніж на реальне притягнення до відповідальності, в тому числі не тільки Піскун, але й Зінченко. Оскільки справа проти Порошенка готувалася, на мій погляд, Генпрокуратурою для того, щоб її потім можна було безболісно закрити. Тобто всі грають на піар, але ніхто не переходить певної межі.
Колись один зі старих радянських контррозвідників розказував про те, як працювали агентури в різних країнах. Контррозвідка знала повний список агентури іншої країни, але намагалась їх не рухати, щоб потім не рушили наших. Оці контрагентурні методи тут діють так само. Це великі ігрища і нічого серйозного. Тобто ніхто нікого нікуди не тягне. Це означає, що по іншу сторону ніхто дуже не буде розкручувати справу. А так, полякати, пошуміти, і зробити на цьому піар.
