Приїзд баби Параски – це одна з найвидатніших подій на фоні того брудного скандалу, який зараз йде між колишніми друзями. Благородні наміри цієї простої жінки співзвучні і з моїм бажанням. Коли ми були у Ющенка і у Тимошенко, в мене склалося враження, що ми переконали їх припинити цю війну і працювати разом. Адже будь-який удар послаблює обох зразу, а не того, хто отримав удар. Тільки порозуміння може об’єднати команду.
На жаль, так не сталося. На жаль, пошук підтримки та голосів для обрання прем’єра чомусь сконцентрувався не в середовищі друзів, а в середовищі тих, хто був не зовсім дружнім. Більш того, я сьогодні дізнався, що з екс-генпрокурора Васильева знято обвинувачення. Це підпадаю під ту загальну індульгенцію для донецького клану, який господарював в Україні, який показував свої стандарти ставлення і до бізнесу, і до проблем суспільства в цілому. Більш того, сьогодні під сумнів поставлені і рішення Верховного суду стосовно порушень під час виборів, груші порушення, які відбувалися в Мукачеві, де людей били бітами до півсмерті або нахабно й цинічно фальшували вибори. В Києві також такі факти були. Це все тепер вважається нормою.
Бідна баба Параска не до кінця розуміє ту глибину різних поглядів на наслідки революції, яка є сьогодні серед революціонерів. Суть цих різних поглядів полягає в тому, що не можна продовжувати жити за старими стандартами з новими іменами. Якщо ми міняємо стандарти, то мені навіть було б прийнятніше бачити там старі імена, але з новими стандартами, ніж нові імена зі старими стандартами. Бо це абсолютно ненормально і аморально. Сьогодні цьому є підтвердження – принцип формування Уряду. Чиї б то голоси не були, аби тільки сформувати.
Я співчуваю бабі Парасці, і собі, і моїм друзям, які ходили до Президента, і до Юлії Володимирівни, і намагалися переконати, подати реальну руку дружби, а не шукати вихід в якомусь іншому напрямку. А він був якраз знайдений в іншому напрямку.
