Уважаемые народные депутаты Украины, в ваших руках — судьба Налогового кодекса. У вас есть время оценить его многострадальный проект и найти ответ на ключевой, как на мой взгляд, вопрос: будут ли устранены недостатки существующей налоговой системы в результате принятия Налогового кодекса? И только потом принять решение, как голосовать… (укр.)
Громадська організація, правління якої я очолюю, на протязі 5 років займалася податковою проблематикою і лобіювала реформу податкової системи України. Наші експерти, не будучи досвідченими економістами, вивчали проблеми і шукали їх рішення, виходячи з концепції, що економічні результати визначаються не якимось ефемерними економічними законами, а поведінкою людей. Ця концепція стає все більш популярною у світі після кризи останніх років. Ми пам’ятали народну мудрість «гроші – кров економічного організму, а податкова система – його нервова система», «всі хвороби – від нервів».
Інформацію про вплив податкових новацій на економічну поведінку українців ми збирали за допомогою анонімного анкетування і інтерактивних інтернет–інструментів типу «податкового калькулятора» на нашому податковому сайті www.taxes.org.ua. Нижче – поради і пропозиції для народних депутатів, які основані на отриманій інформації. Ми аналізували тільки урядовий проект Податкового кодексу (остання версія — законопроект 7101-1 від 21.09.2010), оскільки він пройшов багато стадій обговорення і є вірогідним «кандидатом» на прийняття виходячи з розстановки сил у Верховній Раді.
Згадаємо основні проблеми існуючої податкової системи (джерело – «Програма економічних реформ до 2014» р з сайту Голови держави):
1. Значна витрата часу й коштів суб'єктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку й сплату податків;
2. Неефективна й надмірно витратна для держави й бізнесу система адміністрування податків і зборів;
3. Нестабільність і непередбачуваність податкової системи, що призводить до високих податкових ризиків для бізнесу й обмежує можливість середньо- і довгострокового планування;
4. Високий рівень ухиляння від податків і нерівномірне податкове навантаження на підприємства різного розміру й окремі галузі економіки;
5. Невиконання податковою системою функції згладжування соціальної нерівності.
Більшість підприємців погоджуються з наявністю саме таких проблем податкової системи.
По порядку.
1.Чи стане податкова система простішою для підприємців, чи дозволить зменшити витрати часу й коштів?
Так, податків стане менше. Але порядок нарахування основних податків залишився дуже складним. Чого варті розділи про податок на прибуток підприємств і податок на додану вартість! Який малий підприємець розбереться, яка комп’ютерна програма працюватиме на підприємця без допомоги досвідченого бухгалтера чи податкового консультанта? Висновок: Для малих підприємств однозначно потрібна спрощена система.
Податковий період залишається — квартал, в той час як у розвинутих країнах–конкурентах — рік. Все одно доведеться переходити до європейських стандартів. Якщо зараз боїтеся відпускати підприємців з під контролю на рік, зробіть перехід поступовим! Ст. 152.11 варто викласти у такій редакції «Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: у 2011, 2012 р - календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, у 2013, 2014 р – календарні півріччя, рік, з 2015 р – календарний рік».
Спрощена система оподаткування начебто залишається. Можна погодитися з тим, що підприємництво на єдиному податку має суттєві недоліки. Можна його суттєво обмежити, що пропонується в проекті кодексу. Але в такому разі треба зробити наступний крок з реформування податкової системи для малих підприємств – спростити її хоча б до рівня західних країн, де ніхто не стикається с такою складною бухгалтерією, деклараціями, перевірками, як у нас. Підприємець там заносить дані у бухгалтерсько - управлінську комп’ютерну програму, збирає документи і раз на рік звертається до професійного бухгалтера для звіту перед податковими органами і сплати податків.
2. Щодо витратності для держави й бізнесу системи адміністрування податків можна писати багато. Торкнемося тільки двох аспектів. В проекті кодексу немає нічого про соціальні внески (до пенсійного і інших фондів), що створюють одну з основних проблем українських підприємств – велике фіскальне навантаження на працю. Ми розуміємо, що це не податки, а внески. Але характер – фіскальний і в Україні є об’єктом ухиляння, потребує контролю. Невже для їх адміністрування буде створено ще один кодекс і відповідна поліцейська машина? Займається ж на фірмі податками і внесками одна бухгалтерія, чому б внески не перенести на податкову адміністрацію? А якщо об’єднати її ще із одним фіскальним органом – митницею, от чиновників скоротили б...
Ще один аспект – вплив складності податкової системи на конкурентоспроможність. Податкові норми проекту кодексу дуже складні і не підлягають повній комп’ютеризації. Кожна фірма буде змушена утримувати бухгалтерію. Для вирішення обумовлених складністю податкових проблем роботу отримають тисячі юристів і податкових консультантів. Але все це призведе до втрати конкурентоспроможності українських підприємств і України в цілому. Важлива складова конкурентоспроможності – креативність. Чи створить оновлена з прийняттям кодексу податкова система дух свободи і креативності в українському бізнес - середовищі? Згідно МакГрегору, існують дві стратегії управління «Х» і «У». Аналіз прав і обов’язків платників податків і податківців і розділу ІІ вказує на те, що урядовий проект податкового кодексу відповідає стандартам поліцейської держави із стратегією «Х». В такому випадку сподіватися на креативність українських підприємців у цивілізованому виробництві товарів і послуг не варто. Та невелика частка підприємців-креативщиків, що існує, і надалі буде працювати у напрямках ухиляння від оподаткування чи сплати податків у інших юрисдикціях. Що варто зробити: врахувати в кодексі пропозиції підприємців з ослаблення адміністративного тиску Податкової адміністрації. Ось декілька з таких пропозицій, що стосуються тільки перевірок.
У ст. 75.1.3 (про контрольні перевірки) додати обмеження місця перевірок «(крім житла громадян)» і таким чином привести ст. 75.1.3 у відповідність до ст. 16.4.10 «Обов’язки платників податків». Нова редакція тексту: «Контрольною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника (крім житла громадян). Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, приховування трудових відносин із найманою особою».
Повернути обмеження частоти контрольних перевірок (існувало у проекті податкового кодексу від 3.08.2010): додати у ст. 80 речення «Контрольна виїзна перевірка може проводитися не частіше одного разу на податковий період, визначений згідно ст. 152.11 цього Кодексу».
Виключити положення ст.79.6, 80.2 і інших, згідно з якими порядок проведення перевірок встановлюється Міністерством фінансів України або Кабінетом Міністрів України, тому що існує ст. 81.3: «Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах прав і повноважень, визначених цим Кодексом».
Включити в кодекс положення про відповідальність контролюючих органів за збитки, що заподіяні в результаті контрольної чи документальної виїзної позапланової перевірки, якщо податківці не виявили порушень, і реалізувати таким чином одне з небагатьох прав платників податків (ст. 17.1.11) на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб). Якщо такого положення в податковому кодексі не буде, перевірки залишаться дієвим інструментом рекету чи залякування від податкової адміністрації.
3. Нестабільність і непередбачуваність змін у податковій системі. На мій погляд, якщо врахувати пропозиції, викладені у цій статті, можна отримати Податковий кодекс, який підтримають більшість політичних сил і суспільство, що стане гарантією стабільності податкових норм.
4. Проблема тіньової економіки, високого рівня ухиляння від оподаткування. Чи сприятиме новий кодекс покращенню виконання основної – фіскальної – функції податкової системи? Безперечно. Почнімо з компліменту розробникам кодексу: податкові норми виписані так, що «миша не проскочить». Всі відомі лазівки тіньовиків перекриті. Але чи усунуті причини ухиляння від оподаткування?..
Продовження — на наступній сторінці
...Всі відомі лазівки тіньовиків перекриті. Але чи усунуті причини ухиляння від оподаткування?
Таких причин багато, про деякі йдеться нижче, але спочатку – про нетривіальну причину: низьку продуктивність праці в Україні. Недостатній рівень освіти і підготовки персоналу, слабка матеріальна база, великі витрати на хабарі, невеликий обсяг ринку. Все це призводить до того, що обсяг продажу на одного працюючого в багатьох секторах українського ринку набагато нижчий, ніж на Заході. А люди нічим не гірші за західноєвропейців. Вважають, що варті і нормального харчування, і житла, і автомобілів…
Тому доводиться ухилятися від податків, щоб покласти собі і найманим працівникам пристойну реальну зарплатню («на руки»). Тому обмеження обороту підприємця – спрощенця сумою 300 000 грн. стане додатковим стимулом для ухиляння від оподаткування. Ця сума у більшості випадків буде недостатньою для формування бази витрат і зарплатні підприємливих громадян, тому вони будуть і далі укривати обороти, зарплатні. Максимальний оборот має бути не менше 500 000 грн із щорічною індексацією. Хочеться передати анкетне побажання підприємців до депутатів: «Цінуйте своїх підприємливих громадян! Вони не ледачі, вони можуть підвищити свою продуктивність і робити оборот набагато більший, ніж 300 000 грн! 500 000 грн точно зможуть».
Креативна новація кодексу (її остання версія від 21.09.2010) – податкові канікули до 1 січня 2016 року (ставка податку на прибуток — 0 відсотків) для новостворених і малих підприємств деяких сфер діяльності. Але чиновницька природа розробників кодексу і тут проявилася. Підприємство має перейти на загальну ставку оподаткування 16 відсотків (або інша згідно ст. 151.1) у випадку зменшення заробітної платні працівника нижче двох мінімальних зарплат. Мабуть, розробники кодексу думають, що зарплату на малих підприємствах платять з бюджету, незалежно від якості роботи чи ринкової ситуації. Це положення ст. 154.6, безумовно, треба виключити.
Проект кодексу передбачає дуже багато інших пільг з оподаткування ПДВ і податком на прибуток. Переважно це пільги для галузей. Можна погодитися з переліком пріоритетних галузей, але його треба, на мій погляд, доповнити двома галузями, що стануть дуже важливими на протязі наступних 10 – 30 років. Це галузь охорони здоров’я (фізична культура і спорт, медицина, медична техніка, фармацевтика, біотехнології) і галузь інформаційно–комунікаційних технологій.
5. Про згладжування соціальної нерівності, на мій погляд, варто говорити під кутом зору створення наступних умов для гармонійного розвитку країни:
- Справедливість при організації виробництва і розподіленні результатів роботи;
- Справедливість відносин між основними складовими суспільства: політики, чиновники, бізнесмени, інтелігенція, наймані працівники, пенсіонери і ДОВІРА, що на цій справедливості базується;
- Гармонія економіки з іншими сферами діяльності людей (політична, соціальна, взаємини з природою).
Податкова система завдяки властивій їй соціально–економічній функції може бути потужним чинником гармонізації розвитку України. Нажаль, остаточний варіант податкового кодексу розвіяв надії на вирівнювання податкового навантаження на різні шари суспільства. ПДВ, податок на споживання, який здебільшого чіпляє інтереси бідних, зменшується з 20 до 17 відсотків тільки з 1.01.2014 р, а податок на прибуток, який сплачують багаті, суттєво зменшується з 25 до 19 відсотків вже з 1.01.2011, а потім поступово до 17 відсотків. Можливість захистити інтереси бідних встановленням спеціальної ставки 5 – 7 відсотків ПДВ на товари широкого вжитку (продукти харчування у першу чергу) не використана. Особливе занепокоєння викликає суттєве збільшення ставок податків для підприємців – спрощенців: до 1500 грн на місяць без урахування соціальних внесків. Податкове навантаження на спрощенців стає відчутно потужнішим, ніж на середній і великий бізнес. У народних обранців є можливість виправити ситуацію.
Введено податок на нерухомість. Але зробити наступні необхідні кроки на шляху до справедливості — ввести податки на розкіш (яхти, коштовності…) і прогресивну шкалу податку на доходи фізичних осіб розробники кодексу не наважилися (основна ставка 15% ). Враховуючи тенденції розвитку світу (бути багатим стає все важче) це доведеться робити вже дуже скоро. Тому варто кодифікувати відповідні зміни зараз щоб зробити податкові зміни очікуваними.
Зробити більше для згладжування соціальної нерівності і гармонізації суспільства за допомогою тільки податкового кодексу складно. Комплекс українських податкових і пов’язаних з ними проблем наші дописувачі описують приблизно так:
- Головне у світі – це Я і мої інтереси. Але я розумію, що живу не один, тому життя треба гармонізувати з оточуючим світом;
- Держава існує для забезпечення ефективного життя суспільства. Громадяни «наймають» її для забезпечення співіснування всіх громадян і світу;
- Держава існує за рахунок внесків громадян у вигляді податків. Свідома сплата податків можлива, якщо платник бачить, що податки використовуються ефективно. Навіщо мені сплачувати податки, робити внески до пенсійного і інших соціальних фондів, якщо: бюджетні кошти перетікають у кишені бюрократів (скорочення кількості чиновників при збільшенні їх офіційних доходів не відбувається, рівень життя чиновників і політиків не відповідає рівню офіційних доходів, свої доходи і витрати вони чесно не декларують, за корупцію їх майже не страждають), бюджетні кошти використовуються неефективно чи «ворожо» по відношенню до громадян (державні освіта і медицина слабкі (доводиться доплачувати), служби забезпечення безпеки знущаються над громадянами, дороги і решта інфраструктури – у жалюгідному стані…). Держава, яка не вміє працювати, не має морального права тиснути на громадян і змушувати їх сплачувати всі податки;
- Аргумент чиновників і політиків «на вдосконалення держави потрібні кошти (податки)» не сприймається. Складають дулю в кишені і думають: «Спочатку ви зробіть перший БЕЗКОШТОВНИЙ крок – припиніть красти. Тоді ми платититемо податки добровільно, а за ухиляння від сплати нас можна буде карати».
В такій народній творчості є раціональне зерно. Декларування доходів і витрат чиновниками і політиками, ефективне використання бюджетних коштів – відомі проблеми. Без їх вирішення самий досконалий податковий кодекс буде безсилим.
Насамкінець, про мрію. По великому рахунку, вирішувати податкові проблеми необхідно у комплексі з рештою українських проблем. Набагато легше це було б робити, маючи перед очами узгоджену із суспільством стратегію розвитку України чи хоча б цілі розвитку, пріоритети. Тому залишається мріяти про Вашу далекоглядність, шановні народні депутати, і про прийняття саме такого Податкового кодексу, який сприятиме реалізації стратегії сталого розвитку нашої країни.
*Автор — председатель правления ВОО «Успешная Украина»
