Анонімний друг нашого видання Дорсі розкрив формулу т. зв. соціальної реклами, яка закликає українців кохатися, а також психологію нового оранжистського режиму, – так він, принаймні, вважає.
Наша революція просто не може закінчитись – зрештою, вона почалась далеко не в “помаранчеві дні” – у цієї революції своя логіка, цілком незбагненна для декого через незамовність її інформації для більшості політконсультантів. Я не буду торкатись ідей – лише розповім про перебіг подій, що навряд чи стануть найважливішими в телевізорних рекламно-інформаційних “новинах” усіляких продажно-замовних медія.
Філософія подій така. Оранжисти хочуть утримати владу. Утриматись можуть лише на виборах. Для стабільного виборчого процесу потрібен виборець, а як засвідчили останні події – у нас медія не мають жодної довіри (хіба що в рекламі зубної пасти і т. д.). Тому їхні патрони-власники не є надійною опорою – це, зрештою, призвело до краху попередній режим. Потрібен величезний клас (“золота вирішальна акція”). Після невдалої спроби попередніми “батьками нації” “созіданія” середнього класу – як він може виникнути, коли промисловість внаслідок приватизації продано на металобрухт? – лишається один варіант – спиратись на голоси люмпенізованої провінції.
Провінція, як відомо, для достатнього життя не потребує занадто великих коштів. Тому вводиться в дію афроамериканський варіант велферу. Тобто жінки заробляють народженням і вихованням дітей (8000 грн. за народження і щомісяця 250-270 грн. за дитину для самітних матерів). Більшість жінок у провінції, зрозуміло, перестають робити аборти і стають самотніми, чоловіки перетворюються на “вільних аґентів”, яких, зрештою, потрібно не дуже багато. Культурно-етично-естетичні соціальні наслідки цього – це окреме питання, я його не буду тут розглядати. Уряд тепер завжди потребуватиме коштів на цю супер-програму, і як результат: вибори кожного разу будуть викривальними – треба ж відібрати “приватизовані” кошти металобрухту. (Не забувайте, що економіка попереднього режиму трималась на відмиванні ґрандіозних нелеґальних потоків різних ресурсів).
Спочатку розкуркулять найбагатших – який у них сенс, їхні медія не мають впливу, а гроші треба десь узяти. Потім середніх, десь треба знову брати грошики, та й ці теж у свій час крали. Потім найдрібніші – ці теж розпилювали станки на провінційних заводиках. Усе дуже етично і головне – дає перемогу на виборах. Яка користь від багатих, коли у них стільки ж голосів від однієї людини, як і в бідних, але скільки мороки з цими багатими. Отже, хуйвенбіни паперових звинувачень – діятимуть. І на це у багатих не буде ніякої ради. Отже, грошики від “розпілки” повернуться частково назад до народу, а чиновники стануть бізнесменами при своїх посадах. Такий собі соціалістичний державний капіталізм. Маятник покотиться в питанні заможності більшості людей назад.
Зовнішні чинники будуть мовчазно це підтримувати, бо: по-перше, багатенькі дуже в минулому кримінальні, по-друге, у Закордону після провалу неототалітаризму у Франції та Нідерландах і реального поступового “мочілова” терористами Сполучених Штатів (тому справжнього хаосу світових відносин) купа термінових завдань з побудови необмеженого джерела енерґії (термоядерного реактора) як єдиного порятунку своїх “праґматичних” еліт (різна є, наприклад, Європа: Європа Берлусконі і Європа Байрона та Баха). Отже, року до 2013-15 їм не до нас, крім того їм, як на великому поліґоні, що є і не є водночас Європою, цікаві наслідки знищення стабільності класу власників засобів виробництва, та великих матеріальних цінностей (адже після запуску безкоштовної енерґії – більшість “жирних котів” вилетять у трубу). А після 2015 року Європа все “пробачить” – ресурсів буде занадто, контроль необмежений і т. д.
Отже, всі наші бізнесмени без винятку поступово стануть жертовно-гарматним м’ясом оранжистів (не випадково, до речі, бізнесмени, які фінансували Майдан і накидали в “общак” мільйонів 20, проіґнорували запрошення польового командира Р. Безсмертного прийти на свято вручення медалей “Ґвардія революції”, – явно вже щось відчувають!) і досліджень нового в Європі. Якщо, звичайно, Америку не “бомбануть” раніше – тоді обвалиться все. І все стає очевидним лише для Господа...
В цьому революційному проекті є багато помітних плюсів: збільшення україномовного населення (відновлення після геноциду та голодоморів), збільшення на майбутнє трудових ресурсів, ліквідація відсталого буржуазно-ліберального мислення і створення вільної україномовної субкультури люмпенів, як наприклад у афро-американців, та домінування жінок у вирішенні соціальних проблем і найважливіше: відкритість виборчих і демократичних процедур.
Є, звичайно, і мінуси. Люмпенізація, раз. Відсутність маскулінної стабільності, яка заміняється фемінною стабільністю (метафорично – залежність від менструального циклу, циклічність). Тобто на практиці режим оранжистів робитиме постійні піар-акції, постійно викликатиме когось через телебачення до Генпрокуратури, постійно звертатиметься до Інтерполу для оголошення в розшук, постійно влаштовуватиме показові процеси. Ну, і суттєве зменшення комфорту, рівня життя жителів середніх і великих міст за рахунок зростання рівня життя селян, три.
Отже: кохаймося. Вся революційність помаранчевої революції полягає у тому, щоб кохатися.
