Перш ніж робити з керівників ОУН героїв, слід було б, на додаток до вже опублікованих багаточислених свідченнь про їх роль у нацистському геноциді, етнічних чистках поляків та післявоєнному терорі на Західній Україні, дослідити і документи про терористичну діяльність ОУН на службі нацистської Німеччини...
Той факт що Степан Бандера тривалий час був фаворитом голосування за «Великих українців», і багато хто вважає його справжнім лідером народних симпатій і гідним звання «Героя України» не дивлячись на те, що згідно дійсно репрезентативного опитування проведеного Київським міжнародним інститутом соціології лідера ОУН назвали «великим» 0,7% українців, зокрема 2,7 % на Західній Україні, в порівнянні з 24% за Тараса Шевченка, робить цікавими документи американських спецслужб про підготовку оунівцями і німецькими спецслужбами теракту проти президента Рузвельта. Ці архівні документи з Президентської бібліотеки Франкліна Рузвельта, які ще потребують наукового дослідження і підтвердження, відкривають нове бачення ролі ОУН та її лідерів у Другій світовій війні.
Перший документ містить повідомленя від 24 березня 1941 року з Чілі, в якому зазначається що німецький прес-аташе в Аргентині Крістіан Зінсер організував групу «українських терористів», і що Григорію Мацейко, котрий переховувався під іншим іменем в Аргентині після вбивства за наказом Бандери польського міністра Перацького, обіцяли заплатити за цей теракт мільйон марок. Там же повідомляється що Микола Лебідь (він став заступником Бандери в 1941 році) і Дарія Гнатківська, обоє засуджені за вбивство Перацького, після свого звільнення німцями з польської в’язниці встановили зв’язки в Римі з Мельником, керівником ОУН після вбивства Коновальця. Згідно цих повідомлень, весною 1941 року Мацейко здійснив першу спробу в’їхати в США з паспортом на ім’я іншої людини з допомогою агента гестапо та німецького представництва в Гондурасі, в яке перебрався з Аргентини Зінсер.
Зінсер перед тим як стати провідним агентом гестапо в Латинській Америці, був штурмбанфюрером в штурмових загонах нацистської партії, а потім працював під дипломатичним прикриттям в Польщі, до якої тоді належала Галичина, і за даними ФБР займався збором шпигунської інформації та інформації про підривну діяльність українського підпілля для підготовки німецького вторгнення в Польщу. В квітні 1941 року він був висланий з Гондурасу і Гватемали, за подібну ж діяльність проти США, зокрема підготовку, за повідомленнями американської військової розвідки, виведення з ладу Панамського каналу. Зінсер продовжив таку ж роботу працюючи потім консулом в Шанхаї, і після закінчення війни він був ув’язнений в Радянському Союзі.
Після того як американскі спецслужби отримали нову інформацію про підготовку оунівського теракту проти Рузвельта, паспортного розміру фотографія Григорія Мацейка була збільшена з допомогою ФБР, додано його спроектований вигляд в профіль, і декілька тисяч фотокопій розіслано разом з описом терориста поліції США і американським агентам в країнах Латинської Америки. Всіх пасажирів з Південної Америки почали ретельно перевіряти на кордоні щоб виявити Мацейка, хоча американці вважали, що він має підроблені документи.
Секретна служба США, котра охороняє американських президентів, разом з Генрі Філдом, котрий очолював особливий розвідувальний проект при президенті Рузвельті, зібрали інформацію про Мацейка та інших оунівців та їх прихильників, котрі були, згідно отриманих даних, причетні до організації замаху. Як видно з одного з документів, американські спецслужби зібрали інформацію про Степана Бандеру, зокрема про його керівну роль у вбивстві Перацького, та про зв’язок ОУН в Латинській Америці з представниками німецької розвідки.
Як свідчить сканований документ, в поле зору американських спецслужб в справі замаху на Рузвельта потрапили з-поміж інших Григорій Герман, офіцер резерву армії США і водночас один з лідерів філії ОУН у Північній Америці та Іван Бучко, грекокатолицький св’ященник, який був змушений через прооунівську діяльність залишити США восени 1941 року. Інформацію про замах американські спецслужби отримали з декількох джерел, зокрема від Олексія Пелипенко, греко-католицького священника, котрий емігрував після падіння УНР в Польщу, Німеччину, а потім Аргентину. Його погляди характеризувалися американцями як націоналістичні та «дуже анти-радянські.» Факт його співпраці з ФБР став широко відомим після того як Пелипенко виступив в середині 1942 року ключовим свідком на процесі про шпигунську діяльність лідера Всеросійської фашистської організації в США та лідерів Німецько-американського союзу.
Перш ніж робити з керівників ОУН героїв, слід було б, на додаток до вже опублікованих багаточислених свідченнь про їх роль у нацистському геноциді, етнічних чистках поляків та післявоєнному терорі на Західній Україні, дослідити ці документи про терористичну діяльність ОУН на службі нацистської Німеччини. Зокрема, більш повні матеріали про ймовірний оунівський замах на президента Рузвельта повинні знаходитись в архівах Секретної служби США в Президентській бібліотеці Франкліна Рузвельта та в архівах ФБР, котре розслідувало діяльність ОУН в США на початку Другої Світової війни.
(увеличенное фото - в новом окне)
Повідомлення про підготовку оунівцями і німецькими спецслужбами теракту проти Рузвельта (Фонд Генрі Філда, Президентська бібліотека Франкліна Рузвельта)
(увеличенное фото - в новом окне)
Фото Григорія Мацейка в американському розшуку (Фонд Генрі Філда, Президентська бібліотека Франкліна Рузвельта)
(увеличенное фото - в новом окне)
Сторінка з повідомлення про роль Бандери у теракті проти Перацького і звязки ОУН з спецслужбами нациської Німеччини (Фонд Генрі Філда, Президентська бібліотека Франкліна Рузвельта)
(увеличенное фото - в новом окне)
Рекомендовані заходи по попередженню оунівського замаху (Фонд Генрі Філда, Президентська бібліотека Франкліна Рузвельта)*Іван Качановський — Ph.D. пост-докторський співробітник, факультет політології Торонтського університету (м. Торонто, Канада)