Кому потрібна Україна?

Автор: Віктор Вірний, політолог, «Фундація Аналітичної Думки»

12.03.08 12:47

16571

Сьогодні вже ні в кого не виникає сумнівів, що глобалізація під егідою США – це спроба зміни парадигми цивілізаційного розвитку Заходу, а за ним й усього світу шляхом трансформації світової економічної системи, культури і статусу націй і народів. Перші втрати – це руйнація системи міжнародного права, уособленням якого нині стала й Організація Об’єднаних Націй. Останній приклад з Косово, що поставив під сумнів легітимність цієї міжнародної організації, – це зовнішній прояв глибинних процесів, які знищують західну цивілізацію з середини. До речі, щодо прикладу Косово. Не тільки самопроголошена незалежність суперечить основам міжнародного права. За існуючим міжнародним правом, злочини югославського уряду Мілошевича не були законною підставою для бомбардування НАТО. Статут ООН передбачає застосування сили за двох обставин: необхідність самозахисту та виконання особливої місії Ради Безпеки для підтримання миру та безпеки. А Рада Безпеки, хоча і називала кризу в Косово загрозою для миру і безпеки на Балканах, усе ж утрималася від дозволу на застосування сили проти Югославії. Отже, ракетні та бомбові удари НАТО є очевидним порушенням статуту ООН. Крім того, вони були явним порушенням самої Північноатлантичної угоди 1949 р., основоположного документу НАТО. Статті 1 та 7 цієї Угоди зобов’язують членів НАТО діяти в рамках статуту ООН, а Стаття 5 дозволяє застосовувати силу лише в разі збройного нападу на члена НАТО. Треба зауважити, що бомбардування розпочалися ще до схвалення нової стратегічної концепції НАТО, положення якої дають можливість збройним силам Альянсу діяти поза межами договірної території (див. Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародні аспекти: Монографія. – К., 2001). Отже, щодо деградації західної цивілізації… Намагання США поставити цей процес під контроль негативно впливає на загальний стан «пацієнта». За наявності, здавалось би, зовнішніх ознак здоров’я, західна цивілізація гине, і черево її роз’їдає не хробак мусульманства. Це, скоріш, зовнішній прояв хвороби. Досить згадати публічну заяву того ж Архієпископа Кентерберійського, який закликав примиритися з мусульманським правом і ввести у звід британських законів елементи шаріату, адже їх відсутність нібито заважає консолідації британського суспільства. Синод Церкви, правда, закликав Архієпископа піти у відставку, а кабінет Брауна висловив своє обурення і незгоду, однак… Система цінностей Старої Європи розчинюється, а західні демократичні основи потерпають під тиском мусульманського «нашестя». Тенденції повзучої демографічної експансії вказують, що вже до 2015 року мусульмани будуть складати 15 відсотків населення Європи. У таких великих містах як Лондон, Париж і Берлін іслам сповідуватиме кожен третій, а в Амстердамі всередині сторіччя таких буде більшість. Але, все ж, не про це… На зміну індустріальному суспільству прийшло суспільство мережевих структур, безкінечних локальних війн й асиметричних відповідей. Сполучені Штати, аби уникнути економічного краху, поклали в основу долара мілітаризовану економіку і не знайшли нічого кращого, як розширення НАТО на Схід. Розуміючи, що більше покладатися на Стару Європу немає сенсу (достатньо згадати війну євро і долара), «яструби Вашингтону» звернули свій погляд на Схід, і нині, поставивши своїх «протекторів», започаткували інтенсивний діалог на пострадянському просторі із втягнення до Альянсу, для початку, Грузії та України. Нещодавнє протистояння у Верховній Раді України, спровоковане славнозвісним «листом трьох», засвідчило неприйнятність для більшості українців, щонайменш сьогодні, вести мову про вступ до НАТО. Після завершення засідання Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер вимушений відкласти до самміту в Бухаресті, який відбудеться на початку квітня, розгляд питання приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. Можна це визнати перемогою опозиції, а можна вважати результатом тиску Кремля, в першу чергу, енергетичного чинника. Повертаючись до теми нейтрального статусу України, який міг би стати послідовним кроком після проголошення позаблоковості, слід наголосити, що у класичному вигляді, і це вам підтвердить будь-який воєнний теоретик, нейтралітет є персоніфікацією міжнародної політики держави в історичних умовах традиційної політики «балансу сил». Країна намагалась набути нейтрального статусу, коли вона опинялась між різними центрами силового протистояння, та її головною метою було збереження територіальної цілісності й державної незалежності. Однак, хотілось би звернути увагу на інше, що питання вступу України, як і православної Грузії, до Альянсу – це, перш за все, точка неповернення зі зміни цивілізаційного вибору. Чи готова в своїй основі православна Україна піти шляхом постпротестантської Європи? Чи визнає себе неповноцінною нація, аби тулитися до когось? Невже настільки не поважають себе нащадки Київської Русі? Західне суспільство - хворе, й Україна для нього і не ліки, і не лікар. Проте вона є територією, багатою ресурсами, зокрема, землею – українськими родючими чорноземами. Віктор Ющенко не приховує, і вкотре підтвердив це на міжнародному форумі «Європа-Україна», який нещодавно відбувся, що своїми першозавданнями він вважає втягнення України до НАТО і законодавче оформлення ринку землі. Зрозуміло, що більшість населення (а саме так і не інакше називають народ можновладці) не розуміє, що ідея «золотого мільярду» народилася поза ідеєю українства і, зрозуміло, православ’я. У тих же коломойських, порошенків, пінчуків чи ахметових шанси вписатися (з різних причин) до «золотого мільярду» різні, і то гарантії немає, а що казати про більшість українців. Апологетика ліберального демократичного постіндустріального суспільства, яка несла в собі передбачення виникнення більш гуманного, солідарного і зрівнювального в правах і можливостях суспільства, з кожним днем розбивається об реалії існування. Глобалізація під егідою США породжує Хаос, проте жодним чином не сприяє виникненню аттракторів, які б утягували хаос у систему порядку. Що таке Хаос за сценарієм Сполучених Штатів, Україна пізнала з 1991 року, але свіже «вітер незалежності» затьмарив уми широких мас і викликав ейфорію в інтелігенції. Вона першою понесла відплату, опинившись з дипломами та професорськими званнями на базарах. Мова не про Незалежність!!! Йдеться про пасивну позицію і поступливість, самовідстороненість інтелігенції від державотворчих процесів. Остаточна мутація і розкладання того прошарку народу, основна робота якого – мислення, сягнуло межі. Однак, нинішня проблема – це не питання відсутності кадрів чи кадрового резерву, а ціннісного порядку. Задля існування країни потрібен перехід від управління цілями до управління цінностями. Природа світу змінилася. Пересичений і самовдоволений Захід все більше деградує і вироджується подібно Римській імперії. Україну вберегти від катастрофи можуть лише системні заходи, які визначатимуть кардинальні зміни життєустрою, що пов’язані з культурно-світоглядною позицією кожного громадянина, де авангардом повинна виступити інтелігенція. Нині Україна знаходиться у точці біфуркації, а українські незалежно-залежні мас-медіа часто-густо вихолощують руськість України-Русі, маніпулюють інформацією, навішують ярлики і далекі не те що від футурологічних передбачень, а й від аналітики. Переписувачі історії! Безглуздо вести мову про виокремлення України з російського історичного контексту, адже це частина історії України! Проте, ще безглуздіше забувати, що Росія – молодша сестра України-Русі, про ментальну спорідненість Малої, Білої і Великої Русі. Може і не є авторитетом для когось у цьому питанні Л. Гумільов, проте все ж наведу його слова, де він зазначає: «Чи можна, доклавши зусилля, змінити свою етнічну приналежність? Очевидно, ні». А іншим разом наголошує: «Вийти з етносу – це те саме, що витягти себе з болота за власне волосся». Прагнення зміни цивілізаційного вибору, зробленого Володимиром Великим, стає домінантою у все більшої частини українців. Нею керуються у владних коридорах. Скоро й нікому буде задуматися, що від хвороб Заходу Україна загине, як ті індіанці від кору. Цього очікують. Невпинно зростає потік до України китайців, індусів, в’єтнамців. Кидають Землю обітовану і переселяються до України репатріанти з бувшого Радянського Союзу. Вже на старті - американці, німці, поляки. Всіх цікавить українська земля. Нехтують нею лише українці… Далі буде…